Сьогодні у Вінниці, як і по всій країні, “урочисто-офіційно” відзначили одну з важливих дат, пов’язаних з Другою світовою. 

Саме 22 червня 1941 року під час радянської доби популяризувалося серед населення як “день початку Великої вітчизняної війни”. “22 июня, ровно в четыре утра, Киев бомбили, нам обьявили, что началася война…” – цю фразу з російської пісні гарно пам’ятають навіть деякі ровесники української незалежності.

Пізніше “стало відомо”, що насправді війна була не “Великою вітчизняною”, а Другою світовою, і почалася вона не 22 червня 1941 року, а 1 вересня 1939, коли Німеччина та СРСР атакували Польщу, і того ж дня почалися бомбардування Львова. А передумови цієї найстрашнішої війни формально були закладені ще 23 серпня 1939 року, коли Молотов та Ріббентроп підписали сумнозвісний пакт.

Проте і зараз, через понад два десятиліття після розпаду СРСР, в незалежній Україні продовжують офіційно та на державному рівні відзначати саме 22 червня як “день початку війни”. Чиновники та бюджетники, відібрані школярі з прапорами, ветерани та псевдоветерани, священики та військові, а також багато політиків, організованими колонами та з однаковими букетами квітів приходять до “офіційних” меморіалів, аби перед камерами відзначити 22 червня. Так само все відбулося й сьогодні у Вінниці, щоправда, цього разу обійшлося без полум’яних промов.

Водночас сьогодні вранці багато лідерів суспільної думки національного масштабу на своїх сторінках у Фейсбуці висловлюються проти відзначення 22 червня на національному рівні. Так, очільник Інституту національної пам’яті Володимир Вятрович вважає, що такі заходи – це “відродження радянських міфів”.

Значною мірою підтримує думку Вятровича і директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен. Він аргументує, чому для вінничан днем початку війни є саме 1 вересня 1939 року, а не 22 червня 1941 року.

“Не буде правдою сказати, що для вінничан Друга світова війна розпочалася 22 червня 1941 року. Очевидно, що для міста, як і всього світу, вона розпочалася 1 вересня 1939-го. Адже велика кількість вінничан, як мобілізовані Червоною армією, брали участь у так званому “визвольному поході”, а фактично – в окупаційній операцій проти Речі Посполитої, територій Західної України та частини Білорусі. Багато військових, які загинули в ті дні, поховані саме на території Меморіалу Слави на сучасній Європейській площі у Вінниці. Окрім того тут є і ті жертви війни, які брали участь у радянсько-фінській війні.

Для багатьох вінничан історії тих подій – це родинні історії. Так, рідний брат моєї прабабці нині лежить на фінсько-російському кордоні, де він загинув як мобілізований.

Безумовно, 22 червня 1941 року для вінничан розпочався один з етапів тієї великої війни. Однак логічно і правильно, аби Вінниця притомно і адекватно говорила про такі дати, коли війна справді розпочалася: або про 1 вересня 1939-го року, або ж про 23 серпня 1939 року, коли був укладений пакт Молотова-Ріббентропа. Логічно і правильно було би, аби Вінниця відштовхувалася саме від цих дат.

Звісно, ніхто не має права заборонити прийти і поставити лампадку біля вічного вогню. Бо більшість спогадів індивідуальної та колективної пам’яті містян та українців загалом стосуються саме цього дня. Однак з огляду на всесвітній контекст, він не є таким важливим, як день фактичного початку Другої світової війни”, – вважає Олександр Федоришен.

admin

Технічний адміністратор сайту

See Full Bio