Чотирилапі друзі з «приданим»: у Вінниці шукають господарів кошенятам з музею. ФОТОРЕПОРТАЖ

14:39
Автор: Дар'я Гоц
Become a Patron!

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї можна подивитись не лише на історичні та культурні експонати, але й знайти собі справжнього чотирилапого друга. Нині у закладі мешкають декілька кошенят, яким співробітники музею відчайдушно намагаються знайти господарів. 

Чотирьох кошенят народила кішка, яка нещодавно оселилась на території Вінницького обласного краєзнавчого музею. Двоє вже знайшли люблячих господарів (до речі, ними виявились співробітники музею), але ще двоє кошенят чекають на тих, хто забере їх додому.

– Чорненька кицюня, яка з’явилася у нас нещодавно, привела чудових кошенят, яким шукаємо нових відповідальних господарів. Всі вони дуже милі, лагідні, грайливі та мають гарний апетит, – ще у вересні рекламували кошенят працівники музею на Facebook.

Двом кішкам, які залишились, ще немає трьох місяців, але співробітники музею активно намагаються прилаштувати тварин. Крім цих кошенят, на території закладу мешкають ще декілька.

 

– До нас прибилась одна кішка та вивела четверо кошенят. Не встигли ми їх прилаштувати, як ще одна прибилась і теж народила четверо, – розповідає заступниця директора музею Світлана Шароварська.

Хоча опікуються котами ледь не всі співробітники музею, але саме музейна (а тепер ще й котяча) доглядачка Олена Ситнік проводить з тваринами найбільше часу та дбає про них.

– Вони у нас мишей ловлять! – одразу хвалить своїх «підопічних». – Гратися люблять. Так в суботу мишею гралися, що весь музей збігся подивитись.

По території всередині самого музею коти не гуляють, аби не нашкодити експонатам. Крім того, вони досить активні й зловити їх не так просто. На подвір’ї закладу коти проводять весь свій час, лише іноді забігаючи до охоронця, аби погрітись та виспатись у теплі. Двом наймолодшим кошенятам імен не давали, називаючи кожну з них просто «красунею».

З двох активніша сіра кішка, яка, здається, не надто любить сидіти на руках і прагне постійного руху. Інша ж потребує більше ніжності та уваги від людей.

– Їдять вони все, харчами не перебирають, – додає Світлана Шароварська.

Крім того, на подвір’ї музею також мешкають Аделя та Черепашка. Розповідають, що роздають всіх котів, хоча старших, звісно, важче прилаштувати. Аделя вже навіть стерилізована, а ось Черепашка чекає, аби досягнути 8 місячного віку й тоді її зможуть відвести до ветеринара.

Черепашка

Аделя

Тим, хто вирішить прийняти кошеня до себе, у музеї обіцяють «придане» – квитки до музею, путівник та навіть певний запас смаколиків для тварини.

– У нас вже їх забагато, – продовжує Світлана Шароварська. – Допоможіть вже щось зробити. Хоча вони вже у нас телезірки, всі вінницькі телеканали їх знімали. Ми всіх, всіх віддаємо. Ми лише одних стерилізуємо – інші прибиваються. Ми коли телефонуємо у «Муніципальний притулок», то нас вже впізнають.

 

 

У музеї також потребують допомоги волонтерів, аби впіймати кішку, яка народила кошенят, та стерилізувати її. Власноруч співробітникам закладу це не вдається – та кішка надто активна й не йде до рук.

– Про те, щоб десь вивезти котів навіть мови немає. Ми хочемо їх всіх прилаштувати до когось. Вони у нас дуже доглянуті. 

Бажаючі ближче познайомитися з кошенятами можуть звернутися за номером: (097) 35 29 396.

До речі, раніше у музеї ще мешкав кіт Шпатель, який жартома потрапив у рубрику «Експонат тижня» на сторінці закладу у Facebook. Однак за деякий час кіт залишив музей.

Шпатель

До речі, у багатьох музеях світу мешкають коти, а їхньою основною роботою завжди був захист від гризунів. Зокрема, зустріти котів можна у таких музеях:

  • Будинок-садиба Івана Катляревського (Полтава, Україна),
  • Будинок-музей Сергія Корольова (Житомир, Україна),
  • Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка (Україна),
  • Британський музей (Лондон),
  • Ермітаж (Санкт-Петербург, Росія),
  • Будинок-музей Ернеста Хемінгуея (Флорида, США),
  • Музей мистецтв Філбрук (Оклахома, США),
  • Музей просто неба на площі Торре Арджентіна (Рим, Італія),
  • «Народний палац» (Глазго, Шотландія),
  • Меморіальний музей Ісса Кобаясі (Нагано, Японія).

Фото Ольги Мірошниченко

Читайте також: У пошуках дому: історії собак з вінницького притулку, які чекають нових господарів. ФОТОРЕПОРТАЖ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.