13 Квітня 2020 21:39

Автор: Андрій Гижко

Оновлено: 28 Травня 2020, в 02:06

Великі епідемії ніколи не минали без сліду. Вони завжди призводили до появи нових заборон, збільшували суспільну напругу, наносили болючі удари по економіці. Пандемія COVID-19 не виключення. 

Змінилися навіть буденні звички. Наприклад, прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте закликав готуватися до життя у суспільстві «на відстані 1,5 метрів» у середньостроковій перспективі. Такі зміни можливі, та все ж уряди розвинутих країн більше заклопотані порятунком національних економік. Вони наввипередки запроваджують безпрецедентні програми підтримки громадян та бізнесу, захисту робочих місць. Уряд Японії виділяє мільярди доларів на програму повернення виробництва з Китаю назад у країну. Уряд Сполучених Штатів ще у березні виділив два трильйони доларів для подолання наслідків пандемії та готує нові пакети допомоги.

Український уряд нікуди не поспішає, пропонуючи замість допомоги порожні обіцянки та гальмування антикризових економічних заходів. Звичайно, Україна не має таких ресурсів, які є у розпорядженні розвинутих країн. Проте, не використовується те, що можна. Президент ще всередині березня обіцяв запровадити кредитні канікули для бізнесу. Для прийняття такого рішення часу досі не знайшлося. А підприємці змушені закривати бізнес, скорочувати робітників та зменшувати зарплати. За даними Європейської бізнес асоціації, кожне п’яте мале підприємство може закритися через карантин. 

У своїх зверненнях президент Зеленський розповідає про зростання обсягів виробництва медичних масок, покращення ситуації з забезпеченням лікарень, використовуючи слово «ми». Насправді ж виявляється, що забезпечення лікарень у більшості випадків – результат роботи волонтерів і благодійних фондів, що медичне обладнання передають Україні, як гуманітарну допомогу. Зростання ж виробництва масок – досягнення підприємців, які екстрено переорієнтувалися на виготовлення необхідних товарів. Натомість від влади вони отримали проблеми на митниці, великі обіцянки та відсутність пільг.

Німецький уряд виділяє десятки мільярдів євро на підтримку малого бізнесу, представників мистецьких професій і діячів культури. В Україні ж влада обрала культуру, науку та освіту першими жертвами секвестру бюджету. Опозиції вдалося відстояти частину видатків на ці галузі, зокрема, 150 млн грн для Українського культурного фонду, 300 млн грн для Національної академії наук, 50 млн грн – на патріотичне кіно. Проте, влада суттєво зменшила видатки на «Нову українську школу», професійно-технічну освіту. А от бюджетів СБУ, МВС, суддів, Офісу президента скорочення не торкнулося. За таких умов особливо цинічно  виглядає обіцянка президента виділити мільйон доларів з невідомих джерел тому, хто винайде ліки від COVID-19. Не збільшувати фінансування досліджень, які потребують мільярдів, але пообіцяти мільйон за відкриття – це виглядає, як знущання.

Лікарі сьогодні на передовій боротьби з вірусом, проте додаткові виплати для них поки теж обіцянки. До того ж, як виявилося, доплати нараховуватимуть так, що замість обіцяних 50-60 тисяч зарплата лікаря становитиме трохи більш, ніж 20 тисяч.

Щоб ці та інші зміни відбулися, Верховна Рада має повернутися до роботи, але монобільшість постійно тягне час, і розгляд питань розтягується на тижні. А деякі ключові питання раптово зникають з порядку денного. Так «антиколомойський закон» не стали розглядати в понеділок, і коли відбудеться голосування – достеменно невідомо. Спочатку чинні та колишні представники президентської фракції запропонували тисячі поправок, а тепер не хочуть вносити документ на розгляд парламенту. Відмова від ухвалення цього закону означає розрив з МВФ та іншими міжнародними установами. Це призведе до дефолту, краху фінансової системи, зубожіння населення. Не випадково у зриві розгляду цього закону владу підтримує ОПЗЖ. Політичним наслідком дефолту буде розворот у бік Росії, перетворення України на колонію путінського режиму.

Такий сценарій виглядає особливо реалістичним на тлі популістських заяв Зеленського про успішність розведення на фронті, на тлі того реваншу, який відбувся в правоохоронних органах. Цього тижня генпрокурор Венедиктова, яка називає Андрія Портнова «активістом», порушила чергову кримінальну справу проти Петра Порошенка. А вже за два дні слідчі ДБР, яке тепер фактично очолює адвокат Януковича, о шостій ранку прийшли з обшуком до опозиціонерки та колишнього депутата Тетяни Чорновол. Лише рік знадобився владі, щоб відпустити беркутівців, які вбивали людей на Майдані, та розпочати переслідування учасників Революції Гідності. Якщо у справі політичних репресій та обмеженні прав влада не зупиняється ні на хвилину, то у боротьбі з кризою вона воліє тупцювати на місці.

Зволікання з реакцією на епідемію призвело до кризи. Тепер влада зволікає з масштабним тестуванням. Нас запевняють, що робити масове тестування недоцільно. Проте досвід розвинутих країн свідчить про протилежне. Україна входить в десятку країн з найменшою кількістю проведених тестів на мільйон населення. За цим показником ми відстаємо від США у 40 разів, від Німеччини – майже у 70 разів; від сусідньої Польщі – у 13 разів. Нижче нас у цьому «рейтингу» переважно диктаторські режими, які приховують реальну статистику щодо розповсюдження вірусу. Без розуміння реальних масштабів епідемії неможливо запровадити якісні заходи для боротьби з нею.

За один тиждень посиленого карантину ми побачили показові затримання, силовий тиск та запровадження необґрунтованих обмежень. Головний санітарний лікар Віктор Ляшко визнав, що значна частина карантинних обмежень не має під собою епідеміологічного підґрунтя, а є засобом психологічного тиску. У реальній боротьбі з вірусом на жаль успіхів небагато. Владі залишається лише звітувати про менш стрімку динаміку зростання захворюваності, ніж в Європі. Щоправда, базується ця оцінка на мізерній кількості тестів і очевидних маніпуляціях зі статистикою.

«Не страшны дурные вести — мы в ответ бежим на месте», – співав Володимир Висоцький. От тільки пісня була жартом про ранкову гімнастику, а українська влада, схоже, сприйняла пораду занадто буквально. Поки Зеленський, його фракція та уряд«біжать на місці» замість вирішення ключових питань, Україна втрачає дорогоцінний час. Кожна втрачена зараз година може коштувати занадто дорого: на кону тисячі життів і доля української держави.

Читайте також: Fata morgana земельних прагнень українців