Сьогодні, 7 листопада, в самому центрі міста Вінниці зібралося відразу кілька десятків байкерів – не лише з Вінниці, а й з інших регіонів країни. Все для того, аби завершити цьогорічний мотосезон спільною зустріччю та гуляннями.
Збір влаштували о 12-й годині на Європейської площі біля Вежі Артинова. Всі мотоциклісти мають різний “стаж” байкерства, але заявляють, що для них мотоцикли – це, передусім, свобода. Дехто каже, що за відчуттями бути байкером – це ніби бути вершником, а в автомобілі такого не відчуєш. Відтак, до своїх “залізних коней” ставляться бережно, регулярно “вигулюють” та доглядають за ними.
Сьогодні ж, окрім демонстрації, деяким перехожим вінничанам пощастило сфотографуватися з байками – поруч чи навіть за кермом.
Планувалося, що учасниками сьогоднішньої події має стати до 50 байкерів з понад десятка регіонів (зокрема, Києва, Івано-Франківська, Одеси, Львова, Житомира, Хмельницького, Могилів-Подільського). Щоправда, журналісти Vежі змогли поспілкуватись лише з вінницькими та київськими байкерами, тож, вочевидь, решта має долучитися пізніше.
Зокрема нам вдалося поговорити з Борисом Васильовичем – найстаршим байкером, який “катає” вже 50 років. Самому чоловіку – 79. Він розповів, що в його житті були автомобілі та навіть літаки. При цьому він завжди мав велику кількість байків.
Як і багато інших байкерів, Борис Васильович відзначає, що цьогорічний мотосезон був дещо обмежений через пандемію коронавірусу та висловлює сподівання, що наступного року все зміниться на краще. Також мотоциклісти обурювались, що через коронавірус закриваються кордони, а в Україні далеко не всюди є хороші дороги.
Григорій та Олександр розповідають, що стабільно двічі-тричі на тиждень збираються, щоб разом влаштувати покатеньки за місто. Загалом кажуть, що Вінниця для них – комфортне місто, та й ставлення автомобілістів до них – доволі хороше. Григорій додає, що користується байком щодня – їздить на ньому на роботу. Саме Григорій порівняв байкера з вільним вершником, а ще додав, що їзда на байку – це ніби відкритий політ.
На фото: Григорій – ліворуч, Олександр (псевдо – “Моряк”) – праворуч.
Серед байкерів, звісно, є й дівчата. Наприклад, Олена – має 7 років “стажу” мотоциклістки. Розповідає, що у спільноті вона разом з чоловіком-байкером постійно подорожує країною, часто відвідує фестивалі історичної реконструкції. Олена відзначає, що по Вінниці пересуватися комфортно, а ось за межами області – дороги гірші.
Байкер Микола з Києва каже, що у Вінниці вже не вперше й відзначає, що років п’ять-шість тому тут стан доріг йому не подобався. Наразі гість зі столиці щороку приїздить до Вінниці і йому все подобається.
Організатор “церемонії” закриття, вінницький байкер Руслан Монруа (ГО “Спілка мотоциклістів України”) на псевдо “Мясоєд”, розповів Vежі, що головною подією цього дня має стати зібрання за межами Вінниці. Там мотоспільнота обговорить цьогорічний сезон, “попрацює над помилками” та проговорить плани на майбутнє.
“Мясоєд” пояснив, що пунктом збору було обрано саме Вінницю через те, що тут для любителів “залізних коней” – значно спокійніше та комфортніше, аніж, наприклад, в Києві.
Руслан також відзначив, що через карантин цьогорічний мотосезон був не такий, як завжди. Серед іншого, не вдалося запустити у Вінниці байкерський готель з кафе, “Байк-пост”. Пояснює, що зараз все призупинилося, але водночас сподівається, що все вдасться наступного року й мотоспільнота зможе збиратися разом значно частіше.
Врешті, близько 13-ї години, байкери шумною колоною вирушили з Європейської площі колоною, аби вже за межами міста відзначити закриття цього неординарного мотосезону.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.