“А що люди скажуть?”: як у Вінниці намагаються протидіяти домашньому насильству

“Домашнє насильство не залежить від якогось соціального статусу,
воно не вибирає – чи це заможна сім’я, чи сім’я, яка має низький рівень доходу”

Більшість з нас напевно ставали свідками сімейних сварок – коли лунають не лише справедливі претензії, але й образи. А хтось міг в юному віці відчути на собі “тверду руку” батька чи мами, “заслужену” за бешкетництво чи вередування.

“Сваритись – нормально, та й дітей іноді так “виховувати” – теж” – можливо, подумає хтось з наших читачів. Однак насправді описані ситуації – це досить поширені прояви домашнього насильства, яке не лише забороняється законом, але й, що набагато важливіше, часто стають лише “першими ластівками”.

Відверті образи від одного з партнерів подружжя можуть перерости, наприклад, в рукоприкладство чи вигнання з домівки, а дитина, яка стала навіть лише свідком домашнього насильства, потім може переносити таку поведінку на однолітків чи власну родину в дорослому віці.

Для допомоги тим, хто зазнав домашнього насильства, при Вінницькому міському центрі соціальних служб в 2019 році створили мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства.

Мобільна бригада безкоштовно допомагає жертвам на різних рівнях – від надання психологічної допомоги до доставлення до тимчасових притулків, однак у Вінниці вона досі не є надто популярною.

У 2020 році мобільна бригада здійснила 201 виїзд до постраждалих від домашнього насильства, проте як підкреслює керівник мобільної бригади Максим Юрченко, це далеко не вся кількість інцидентів, яка відбувається у місті, позаяк частина вінничан досі не знає про таку службу.

Ми поспілкувались з паном Максимом та розповідаємо, як працює мобільна бригада, хто до неї може звернутись, які історії найбільше закарбувалися в пам’яті її працівників, а також як діяти у разі, якщо насильство чинять щодо вас.

Домашнє насильство буває різне

Напевно, у більшості словосполучення “домашнє насильство” асоціюється в першу чергу з побоями, однак насправді в наш час це явище не обмежується лише рукоприкладством.

Адже, як пояснює керівник мобільної бригади, крім цього, у сім’ях трапляється і економічне, і психологічне і навіть сексуальне насильство. При цьому, про перші два види ми, здається, чуємо найменше, хоча трапляються вони чи не найчастіше.

М.Ю.: Економічне насильство – це не лише, коли вам не дають кошти, але й коли вас, наприклад, виганяють з дому, забирають документи, позбавляють права користуватись якимось майном чи побутовими умовами, примушують до праці чи забороняють працювати або навчатись, а також коли позбавляють одягу чи їжі.

Випадки економічного насильства (як і інших видів – авт.), на жаль, супроводжуються психологічним насиллям – словесними образами, приниженнями, погрозами, залякуванням тощо.

Максим розповідає, що саме з певних образ все може починатися, а далі переростати в інші види домашнього насильства. За його словами, найчастіше мобільна бригада стикається саме з економічним, психологічним та фізичним насильством.

V: Чи зіштовхувались в мобільній бригаді з випадками сексуального насильства?

М.Ю.: На жаль, були й випадки сексуального насильства, в тому числі й щодо дітей. Наразі там порушені кримінальні провадження, одна справа вже розглядається в суді.

Разом з тим, більшість випадків домашнього насильства залишається в “тіні” – для когось скандали з образами та ляпасами стають звичними, хтось не бажає виносити інформацію про насильство за межі сім’ї.

Також зазначимо, що в законодавстві “домашнє насильство” стосується не лише класичного подружжя чи батьків з дітьми, але й, зокрема, колишнього подружжя, наречених, так званого “цивільного шлюбу” (співмешкання) – незалежно від факту спільного проживання.

За даними Мінсоцполітики, протягом 2020 року серед усіх звернень про домашнє насильство найбільше (86%) надійшло від жінок, 12% – від чоловіків, 2% – від дітей. Разом з тим, до прикладу, згідно з дослідженням ОБСЄ 2018 року, безпосередньо звертались до поліції лише від 7% (щодо насильства вчиненого нинішнім партнером) до 19% жінок (щодо насильства, вчиненого іншою, ніж партнер особою).

Викликати поліцію чи мобільну бригаду?

Як розповів Vежі Вадим Кобзар, інспектор відділу комунікації ГУНП у Вінницькій області, за 12 місяців 2020 року до органів поліції Вінницької області надійшло 12 017 звернень громадян про факти скоєння домашнього насильства. З загальної кількості поданих звернень 10154 подано жінками, 1823 – чоловіками та 40 – неповнолітніми.

До порівняння: до вінницької мобільної бригади за рік звернулась 201 особа. Максим Юрченко пояснює:

М.Ю.: Якщо стається факт домашнього насильства, люди зазвичай телефонують і викликають поліцію. Саме поліція припиняє правопорушення і вживає заходів щодо кривдника. Ми ж працюємо саме з постраждалими.

На відміну від поліції, мобільна бригада не припиняє конфлікти між кривдниками та постраждалими – не розбороняє жертву та кривдника, не застосовує заходи примусу до агресора – а займається різною підтримкою постраждалих зазвичай вже постфактум – від надання юридичних консультацій до психологічної допомоги.

Загалом в мобільній бригаді на виклики виїздять двоє людей – психолог та фахівець з соціальної допомоги. Максим виступає в ролі її координатора та надає постраждалим юридичні консультації.

М.Ю.: Якщо вчиняється домашнє насильство, ми виїздимо і з постраждалим працює психолог, за необхідності забезпечуємо тимчасовим притулком та доставляємо до нього, сприяємо в наданні медичної допомоги. За потреби також звертаємось до поліції, якщо постраждала особа сама до нас звернулась – розповідає Максим.

V: А якщо постраждалі не хочуть, щоб ви викликали поліцію?

М.Ю: Закон нам чітко визначає, що, якщо вчиняється домашнє насильство, то ми інформуємо Національну поліцію лише за згодою постраждалої особи. Виключеннями є ситуації, коли під час домашнього насильства були заподіяні тілесні ушкодження чи сексуальне насильство, тобто ті випадки, в яких можуть міститися ознаки злочину. Тоді поліцію викликаємо в будь-якому разі.

Також залучаємо поліцію у будь-яких випадках, коли протиправні дії були вчинені проти неповнолітньої особи. Тоді ми також інформуємо службу у справах дітей.

У разі необхідності в мобільній бригаді направляють постраждалих до центру надання вторинної правової допомоги, а у самому центрі соціальних служб можуть надати консультації дистанційно. Всі постраждалі отримують послуги безкоштовно.

Стереотипне “А що люди скажуть?” та вплив насильства на дітей

“Дитина може переносити цю агресію на своїх однолітків,
замкнутися в собі чи моделювати поведінку, яка була в її батьків”

Звернутись до мобільної бригади можуть самі постраждалі (будь-якого віку), їхні сусіди, поліцейські, заклади освіти, служба в справах дітей чи інші заклади, які здійснюють соціальну роботу. Однак алгоритм дій залежить від ситуації, зокрема й того, хто саме звернувся.

М.Ю.: У нас трохи переважають стереотипні поняття і люди звертаються вже тоді, коли “чаша переповнена”. Тобто насильство може тривати роками. Тоді психологічне насилля, якщо воно безкарне, може перерости у фізичне насилля.

[Однією з причин затягнутості зі зверненням] є стереотипне “А що люди скажуть?”. Є випадки коли батьки на це впливають і кажуть, що от “ми також сварились, а потім мирились”.

 

Максим вказує, що особливо критичними є ситуації, коли в подружжя вже з’явились діти.

М.Ю.:Потрібно обмежити дитину від цього негативу, тому що, якщо вже відбувся факт домашнього насильства при дитині, то вона в будь-якому випадку це переживає. Навіть якщо цього не показує зараз.

І надалі можуть бути наслідки в поведінці дитини, яка пережила цей стрес від насильства. Наприклад, така дитина може переносити цю агресію на своїх однолітків, замкнутися в собі чи моделювати поведінку, яка була в її батьків, на свою власну родину чи колектив.

Ми стали свідками випадку, коли мама вчиняла насильство стосовно своєї дитини – хлопчика. В подальшому дитина цю ж агресію виражала до своїх однолітків у школі. Наприклад, міг когось ручкою чи гострим олівцем вколоти або брав до рук ножиці і хотів обрізати волосся дівчаткам.

Чоловіки і насильство

V: Чи зіштовхувалася мобільна бригада з випадками, коли жертвами були чоловіки?

М.Ю: Чоловіки також зазнають домашнього насильства, але стереотипно склалося так, що вони дуже мало звертаються (близько 3-5% з усіх випадків – авт.). А якщо звертаються, то це вже батьки поважного віку, над якими знущаються діти і які вже не здатні себе захистити.

Одним з таких випадків у мобільній бригаді називають ситуацію, коли син напідпитку приходив додому і ображав свого батька та маму. Через це поліція відкрила кримінальне провадження та здійснює досудове розслідування.

М.Ю.: Випадки, коли, наприклад, чоловік є постраждалим від дружини теж є, однак вони зазвичай не виходять за межі чотирьох стін. До прикладу, до нас минулого чи позаминулого року від поліції надійшла інформація про те, що жінка спричинила тілесні ушкодження чоловіку. Однак сам чоловік відмовився від послуг нашого центру – а допомогу в примусовому порядку ми не надаємо.

V: Запам’ятались випадки, коли втручання мобільної бригади привели до певних вагомих результатів?

М.Ю.: Був випадок, коли чоловік вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини. В подальшому він прийшов до психолога мобільної бригади і каже: “Я розумію, що така моя поведінка [походить – авт.] десь зсередини. Я хочу, щоб ви зі мною попрацювали, щоб ми з дружиною знайшли спільну мову, щоб надалі такого не відбувалось”.

Психолог наша працювала і я сподіваюсь, що результат в сім`ї позитивний. Однак повторних звернень від цієї родини точно не надходило.

Також пан Юрченко розповідає, що в Україні є корекційна програма для кривдників – один із заходів впливу, що призначається або судом, або за власної ініціативи самого кривдника. Триває така програма за рішенням суду від трьох місяців до року, а реалізовувати її можуть спеціальні практичні психологи, психотерапевти та психіатри.

Подяки та погрози за роботу

V: А були випадки, коли люди, яким ви допомогли, намагались якось особливо вам віддячити?

М.Ю: Ні, зазвичай люди кажуть “дякую”. Ми працюємо для того, щоб допомогти людям, а не для того, щоб отримати презент. Але були випадки, коли люди казали, що навіть не знали про те, що є така служба, яка першочергово допомагає постраждалим особам.

Максим підкреслює, що не вважає надану допомогу постраждалим заслугою – “Це не заслуга, це наша робота”.

V: А чи були протилежні випадки, коли кривдники погрожували членам мобільної бригади?

М.Ю: Так, були, в тому числі й мені безпосередньо. Наприклад, коли наші фахівці виїздили на місця, була така реакція кривдника, що мовляв: “Чого ви сюди приїхали? Я вас не викликав”. Ми тоді намагались пояснити, що приїхали не до цієї людини (а до постраждалої – авт.). Тому ми стараємось на всі випадки, коли є загроза нашим фахівцям, виїздити з працівниками поліції.

Покарання за домашнє насильство

Максим розповідає, що потрібно змінювати свідомість людей для того, щоб кожен розумів, що за кожну дію є якась відповідальність.

Так протягом 2020 року поліція до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) притягнула 3591 правопорушника. Санкція статті передбачає арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

За домашнє насильство є й окрема кримінальна відповідальність. Так, стаття 126-1 ККУ (Домашнє насильство) передбачає до двох років позбавлення волі, а ст. 390-1 ККУ (Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників) – до двох років обмеження волі. Окрема відповідальність передбачена за згвалтування, завдання тяжких тілесних ушкоджень та інші кваліфіковані злочини.

Загалом підрозділи поліції Вінницької області в 2020 році розслідували 163 кримінальні провадження за кримінальними правопорушеннями, скоєними в сімейному середовищі. Разом з тим, радимо збирати докази домашнього насильства – так збільшаться шанси продуктивних результатів дій поліції.

Підкреслимо, що для звернення до мобільної бригади докази не потрібні.

Проблема, яка може виникнути у будь-якій сім`ї. Проблема, яка потребує вирішення

Можливо, хтось вважає, що домашнє насильство – це далеке від забезпечених сімей явище – яке стосується в першу чергу тих, хто зловживає алкоголем. Максим Юрченко переконує в зворотному:

– Алкоголь – це не причина домашнього насильства – він виступає лише як стимулятор. А причина може сидіти десь всередині кривдника… І домашнє насильство не залежить від якогось соціального статусу, воно не вибирає – чи це заможна сім’я, чи сім’я, яка має низький рівень доходу – зазначає він.

Тож наостанок порадимо не очікувати, допоки переповниться “чаша” – у випадку, якщо факт домашнього насильства стався, він може повторитись уже у важчій формі чи стати регулярним.

З чого варто почати боротьбу з насильством у сім`ї:

1. Ознайомитесь з повним списком дій, що юридично вважаються домашнім насильством. Зробити це можна в ЗУ “Про запобігання та протидію домашньому насильству” ТУТ. Адже ви могли вже зазнавати того чи іншого виду насильства, однак не усвідомлювати цього.

2. Не терпіть домашнє насильство. Не потрібно миритися навіть з однією образою чи, тим більше, очікувати, поки вони перетнуть “червоні лінії” й переростуть в щось більше. Про те, що саме вам не подобається, варто одразу говорити вдвох з партнером/партнеркою.

Не сподівайтесь на самостійне виправлення кривдника шляхом “самопросвітлення” – навіть якщо у ваш партнер/партнерка просить у вас вибачення з подарунками за свої дії, є значні шанси, що домашнє насильство повториться.

4. Якщо домашнє насильство вже відбувається, зверніться до поліції – вона, по-перше, допоможе оперативно припинити дії кривдника, а, по-друге, зафіксувати факт протиправних дій. Радимо також самостійно фіксувати протиправні дії, які здійснюють щодо вас – наприклад, через фото чи відеокамеру або ж через фіксацію побоїв (у випадку фізичного насильства). Це може допомогти притягнути кривдника до відповідальності.

5. Якщо вас вигнали з домівки чи ви відчуваєте, що вам, як жертві, потрібна психологічна чи інша допомога, зверніться до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства. Вони діють в різних містах – на Вінниччині, наприклад, крім міської, діє ще й обласна мобільна бригада.

Телефони міської мобільної бригади:

0432 67 04 60
093 900 15 60
098 900 15 60

Телефон вінницької обласної мобільної бригади:

073 138 8037

“Гаряча лінія” з попередження домашнього насильства у Вінницькій області:

0 800 75 04 75

6. В межах України діє цілодобова безкоштовна національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. Там також можуть надати допомогу.

Телефони:

116 123 (безкоштовно з мобільного)
0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних).

Відповідні служби допоможуть вам знайти притулок на кілька днів чи місяців, якщо в цьому є потреба, нададуть психологічну допомогу та вкажуть алгоритм дій для подолання ситуації з домашнім насильством у родині.

Також зазначимо, що з січня 2021 року у Вінницькому міському центрі соціальних служб розпочав роботу Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, а також кризова кімната.

У кризових кімнатах жінки разом із дітьми можуть перебувати до 10 діб. Адреса Денного центру: м. Вінниця, просп. Космонавтів, 30 (прозорий офіс), каб. 304. Адреса кризової кімнати не розголошується в цілях безпеки.

Фото Марини Сербінович та з телеграм-каналу патрульної поліції Вінницької області
Малюнок: yellowhallstudio