Instagram вже давно перестав бути місцем, де всі діляться виключно власними селфі, світлинами котиків і собачок або їжі.
Тепер це інструмент, який дозволяє тим, хто має хороший смак та знає, як привернути увагу людей – заробляти, подорожувати та співпрацювати зі світовими брендами. Для когось – це додаткове джерело доходу, для інших – майже щоденне робота.
Із активним розвитком мобільної фотографії у багатьох з’явилося розуміння, що на цьому можна заробити. Блогерством зараз вже нікого не здивуєш, і красивим, витриманим профілем – також. Але як взагалі живеться блогерам, як вони дійшли до цього, як працювали з аудиторією та чому іноземні бренди «клюють» на українські профілі.
Ми вже писали про топ-10 вінничан, які заробляють в Instagram, але минулого місяця розпочали цикл, в якому ближче знайомимося із вінницькими блогерами, дізнаємося як вони починали працювати у цій сфері та які ці люди у живому спілкуванні, коли вас не відділяють екрани телефонів та декілька вдалих фільтрів. Першим із ким ми зустрічалися був Вадим Пюро, другою обрали Кристину Май, а третьою героїнею стала вінтажна блондинка Юлія Зеленько (fiorevanil) .
Профіль дівчини сповнений ретро-антуражу, світлий, позитивний та наповнений цікавими думками, порадами та історіями. Фото Юлії не раз потрапляло на популярні закордонні вінтаж-сторінки, а весь контент дублюється ще й англійською мовою.
Незважаючи на те, що Юлія багато пише та рекламує саме різні «б‘юті-штучки», б‘юті-блогеркою себе не вважає. Говорить, що її профіль більше про красу зовнішню і внутрішню. Окрім цього, має окрему сторінку, де розповідає та ділиться власною творчістю. Кількість підписників на обох майже однакова, проте це абсолютно різна аудиторія.
«Мій профіль для мене був відразу публічним, а не особистим»
Активною користувачкою Інстаграму Юлія стала у 2015 році. Розповідає, що відразу хотіла публікувати красиві фотографії.
– Мій профіль відразу для мене був публічним, а не особистим. Інстаграм приваблював тим, що це було таке сховище картинок, які люди створюють самі. Я взагалі візуал і набираюся натхнення дивлячись на щось. І виходить, що Інстаграм – це велике сховище цього всього. Тим більше, що це створюють живі люди, а це дуже цінно, бо у звичайних картинках в Інтернеті немає душі.
Для Юлії Інстаграм став можливістю навчитися робити красиві фото, як предметні, так і інтер‘єрні, адже до цього вона ніяк не була пов‘язана із фотографією. Досвід у позуванні дівчина мала, а створення «картинок для фото» стало новим кроком. Вона фотографувала їжу, квіти, книги, домашніх улюбленців, робила «розкладки», на які витрачала досить багато часу.
– Мені просто хотілося створювати красу і ділитися нею з іншими.
Про енергообмін з підписниками та рекламу
Інстаграм — це вже не та соціальна мережа, де можна просто «спостерігати» за фото: тут ведуться жваві дискусії, люди знаходять однодумців, поради та підтримку. Хоча кожен та кожна приходить сюди за своїм: хтось за лайками, хтось за натхненням, хтось за грошима та відомістю. Для Юлії в першу чергу важливий енергообмін із своїми читачами і відчула вона його, коли підписників було всього 500 (наразі більше 19 000).
– Коли було десь 500 підписників, то люди якось вже писали, було активне спілкування. І чим менше в мене було підписників, тим воно було душевніше — ніби ми в своєму будиночку. Тоді було дуже багато спілкування, знайомства і до цього часу я з багатьма продовжую спілкуватися.
Юлія вважає, що її блогерство почалося тоді, коли під фото з‘явилися великі тексти про її думки, відчуття, інтереси.
Щодо реклами, то тут дівчина дуже радикальна — рекламує лише те, що їй подобається, пасує до профілю та є дійсно якісним. Першу рекламу Юлія вже згадати не може, але говорить, що то було щось пов‘язане із їжею. Переважно блогерка працює із вінтажними магазинами та брендами, а також косметичними і магазинами одягу.
– В певний період я навіть розмістилася на біржу інстаграмерів, коли було мало людей. Там тобі за певну плату пропонують розмістити пост, але з їх фото і текстом. Ще коли в мене було до 10 тисяч, то я думала “ну, опублікую, а чому би ні?”. Але я зараз вже цим не займаюся, бо це псує мій контент. Зараз вже дуже ретельно обираю з ким я хочу працювати, а з ким ні.
Юлія відзначає, що вінницькі компанії ще не дуже активно працюють з блогерами і тільки починають опановувати цей спосіб реклами. Наразі у нас мало закладів, які елементарно збирають блогерів, аби прорекламувати відкриття, нову колекцію одягу чи навіть нове меню у ресторані.
– Зараз у Вінниці лише початок цього всього, хоча Інстаграм вже стає попсою, всі в Телеграм починають переходити.
Проте для дівчини головним залишається не реклама і навіть не заробіток, а саме обмін енергією із підписниками.
– Я не створювали Інстаграм із метою заробітку. В блогерстві я не розраховувала на це – мені, наприклад, набагато цінніший обмін енергією з підписниками, їх активність, що їм подобається, що ні. Напевно ось ця публічна сторона більше.
Блогерство — це постійна робота та відповідальність
Для того, аби «утримувати цікавість» підписників Юлія багато працює над візуальною складовою сторінки. Дівчина регулярно влаштовує фотосесії, продумує детально образ, місце та шукає різних фотографів.
– Якщо брати на великих оборотах підписників, то ти маєш все більше і більше вкладатися у цю роботу. От у мене сьогодні зйомка, вчора були зйомки і навіть, якщо я захворіла, то це нічого не змінює, бо це все одно відповідальність. Якби це не приносило автору нічого, то не думаю, що багато хто цим би займався. Ті, в кого 100 тисяч підписників і більше – вони взагалі “пахають”. Так само як і ютубери: якщо там не було би монетизації, то ти ж не можеш все кинути і просто “відосіки знімати”.
Окрім цього, Юлія моніторить: на які фото краще реагують підписники. Певний період поспостерігавши за активністю аудиторії, дівчина зрозуміла, що більшою популярністю користуються світлини, де в кадрі присутня саме вона. Незважаючи на те, що раніше чергувала предметні, природні та власні фото, – вважаючи, що постійні селфі та світлини з фотосесій це нудно і дивно, – зараз Юлія переважно постить власні фото.
– Останнім часом я вимушена так робити, бо людям це подобається. Це якось прикро трохи. Я перейшла більше на особистість, бо це більше «хавається», ну що поробиш. Я звикла, якщо щось робити, то якісно робити, тому прошу фотографів, придумую різні образи. Але образ у мене ретро, тому тут придумувати і нема що.
Якісь речі підбираю і влаштовую такі зйомки. Інколи пишу я, інколи мені пишуть. Бо я ж не можу одну людину постійно просити мене фотографувати. Щоб не напрягати одного фотографа 100500 зйомок робити, тому я пишу різним. Кожен по-своєму бачить і в кожному об’єктиві ти бачиш ніби інакшу сторону тебе і це таки прикольно.
«Треба збільшувати контент, який подобається моїм читачам, але я не хочу себе втрачати»
Незважаючи на те, що Юлія прислухається до думки та потреб власних підписників, у гонці за активністю вона намагається не втрачати себе. До прикладу, дівчина розуміє, що фото книг не збирає велику кількість лайків, але читання є для неї дуже важливим. Тут блогерка дещо хитрує — викладає фото, де вона з книгами.
– А що робити, я хочу ділитися цим, це треба “штовхати”. Це займає велику частину мого життя і я буду цим ділитися, навіть якщо вони не лайкають. Треба, звичайно, збільшувати контент, який подобається моїм підписникам, але я ж не хочу себе втрачати.
Не хоче «втрачати себе» Юлія і у текстах. Розповідає, що зазвичай пише по натхненню, бо якщо його нема, то ні текст нормальний не напишеться, ні картина не намалюється. Незважаючи на культ позитиву в Інстаграмі серед блогерів, Юлія дозволяє собі бути щирою та відвертою із власними підписниками, а позитивний підхід до ситуації — це її стиль життя.
– Якщо мені погано, то я пишу, що от бувають такі дні, щось сопливе і люди відгукуються, якось підтримують. Я ділюся тим, що є. Я намагаюся себе чути і слухати. Якщо у мене немає настрою, то або взагалі нічого не пишу, або якийсь короткий допис чи цитату якусь . Я більше за позитивний настрій на життя і на все. Тут все залежить від людини: якщо вона бачить все негативне навколо, то в неї і все буде негативно. Тому я, звичайно, більше за позитивні тексти, бо мені здається, що життя і так сіре і у всіх є проблеми. А якщо ти ще будеш транслювати це в маси, то це жесть. Мені хочеться більше нести натхнення, підняти людей з місця і щось робити. Я так в житті живу.
Про ретро
Юлія відрізняється серед багатьох не лише вінницьких, але й українських блогерок саме власним стилем. Сторінка дівчини схожа на ретро-альбом, а сама вона ніби акторка із 50-х років. Але профіль блогерки не завжди був таким, незважаючи на велику давню любов до ретро та вінтажу.
– Я давно люблю це все діло. Ще коли я Діту фон Тіз вперше побачила з Менсоном. Це було десь в 19 років, а в неї стиль такий, прям жіночність і це все. Тому я ніби відтермінувала перехід на цей стиль, адже вважаю, що в юності можна поносити якісь такі неформальні штуки, тому що це в юності виглядає органічно, як на мене. А от коли я вже відчую, що я жіночна молода жінка, тоді я перейду на ретро.
Ретро в будь-якому віці можна одягати, хоч в 60, бо нема куди поспішати. От і десь півроку тому я перейшла на цей стиль.
Юлія надає перевагу стилю 40-60-х або 70-х і старше, адже вважає, що там цінується жіночність.
– Там цінується жіночність — ці спіднички, капелюшки. Я от не знаю чому ми перестали носити рукавички, круту білизну, панчішки. Воно все таке неймовірне. А ці пудрениці, люстерка… Кожна деталь така душевна, а зараз якась простота всюди.
Так як в Україні дівчина не знаходить великої кількості вінтажних магазинів, то переважно купує в закордонних інтернет-магазинах, а також на секонд-хендах. Один із «уловів» демонструє і нам — невеличка червона сумочка 70-х років за 50 гривень. Дівчина неймовірно тішиться новій покупці, яка гармонійно доповнює її сьогоднішній образ. Юлія також розповідає про лук, в який одягнена.
– Ось цей прикид на мені 40-х років, з тканини 40-х років – це з Англії. Там це цінується, вони роблять або репродукції дизайнів або оригінали. Я взагалі люблю такі штуки. Ще із задоволенням походила би на свінг, але поки знайшла один клуб в Києві і є якась закрита тусівка у Вінниці. Я то кинула їм заявку в групу на Фейсбуці, а вони не додають мене.
Про інста-тусівку у Вінниці
Дружні стосунки в інстаграм-тусівці блогерів Юлія має переважно закордонні. Хоча регулярно цікавиться вінницькими блогерами і намагається налагодити комунікацію. Говорить, що навіть не проти зустрітися, поспілкуватися, бо подібних людей не так багато у місті.
– Я завжди за, щоб зустрітися, бо нас мало і хочеться більше комунікації, щось організовувати разом, якісь інстаміти круті. Не такі інстаміти, коли приїздять, як у нас у Вінниці, навчати, а так, щоб накупити красивого декору, розкласти, щось створити, обмінятися якимось досвідом, просто поговорити.
Юлія говорить, що для неї Інстаміти – це коли люди зі схожими інтересами зібралися і обмінюються досвідом, діляться натхненням.
– Звичайно, це не безкоштовно, адже потрібно накупити різного декору, якщо це в приміщенні і предметне. Але це не з ціллю, щоб обагатилася одна людина, а всі скинулися і накупили. Класний саме цей обмін якийсь, бо виходить, що вінницькі інстаграмери не пов‘язані взагалі.
Фото Ольги Мірошниченко та зі сторінки Юлії в Інстаграм
Дякуємо!
Тепер редактори знають.