Фестиваль як бренд міста: чи є у Вінниці такий?

Фестивальний рух в Україні і, зокрема, на Вінниччині розвивається досить стрімко. Та чи завжди кількість означає якість, які фестивалі «вистрелюють» на Вінниччині та в місті, чому переважає класична музика та чи може фестиваль стати брендом міста?

Якщо раніше масові дійства називали просто «свято», то тепер частіше ми бачимо приставку “фестиваль”. Фестиваль борщу, фестиваль яблук, фестиваль «посмішки». Здавалося, тепер можна організувати фестиваль будь-чого, не сильно заглиблюючись у питання, що ж таке фестиваль насправді та які його основні складові.

Фестиваль (фр. festival – свято, лат. festivus — святковий, веселий) — масове святкове дійство, що включає огляд чи демонстрацію досягнень у певних видах мистецтва (музика, театр, кіно, естрада); вид подієвих туристичних ресурсів. Так пише Вікіпедія, але ні для кого не є новиною, що поняття фестиваль і культура вже багато десятиріч часто існують окремо. Адже, якщо перші фестивалі були дійсно демонстрацією культурних надбань, то зараз великої популярності набирають гастрофестивалі.

Наприклад, фестиваль яблука у Барі чи Vinnitsia Food Weekend або ж Фестиваль польової кухні.

Потенційно фестивалі у наш час стають однією із складових туристичної привабливості, особливо це стосується маленьких містечок або ж навіть сіл. Не секрет, що село Родатичі у багатьох меломанів асоціюється із фестивалем «Західфест», а у вінничанин село Печера із «Млиноманією». Влітку у міста Тульчин також з‘явився свій брендовий фестиваль «OperaFest Tulchyn», який став відомим на всю країну.

Схоже, Вінниччина претендує на звання музичної столиці України, якщо рахувати кількість музичних фестивалів, що відбуваються у місті вже декілька років поспіль та мають свою аудиторію. Наприклад, «VINNYTSIA JAZZFEST», фестиваль класичної музики ім. П.І. Чайковського та Н.Ф. фон Мекк, “Музика в монастирських мурах” та “VINNYTSIA ADOLPHE SAX”.

Всі вони більше спрямовані на поціновувачів класичної музики та джазу і мають дійсно чітку концепцію, якої дотримуються з року в рік. Можливо причина у тому, що саме музичні фестивалі традиційно проводилися у Вінниці. Візьмемо ті ж «Зорі над Бугом», який був подією не лише для містян, але і для всієї країни.

Про фестиваль, як один із брендів міста говорить і керівник мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак.

• Якщо навіть заглянути у Вікіпедію, то визначення «фестиваль» дуже широке, але для більшості фестиваль – це як статус. На жаль, статус знеціннюється із моди на різного роду фести. Перші фестивалі в Англії були виключно музичними і носили характер демонстрації досягнень, рівня виконавців чи популярності жанру. В 70, 80, 90-х був ряд музичних фестивалів, які були у всіх на вустах і ці фестивалі нерідко ставали брендами міст, а іноді і країн. “Золотий орфєй” (Болгарія), Сан-Ремо (Італія), Словянський базар (Білорусь), “Червона рута” в Україні. У Вінниці був власний музичний фестивальний бренд “Зорі над Бугом”. Він мав таку вагу у культурному житі міста, що острів на якому він проводився отримав назву “фестивальний” (острів Кемпа)

Леонід додає, що різноманіття культурного життя Вінниці останім часом дійно вражає, але не менше вражає амбітність організаторів, які намагаються збільшити статус своїх «дітищ» приставкою фестиваль.

• З такими темпами кожну нову споруду у місті величатимуть “палацом”. «Зорі над Бугом» – це реально була подія для Вінниці до якої готувались довго і для нас, як родини з Тяжилова, це була кульмінація року – всім разом піти послухати «Над Бугом рікою росли ми з тобою» у живому виконанні — говорить Марущак.

Якщо з музичними фестивалями у Вінниці та області ще більш-менш сприятлива ситуація, то з фестами інших форматів поки не дуже. Так, наприклад, у місті існує лише один театральний фестиваль – «Подільська лялька» і той доволі вузькоспеціалізований, адже орієнтований переважно на лялькові театри. З візуальною сферою також є куди рухатися — наразі ми можемо говорити лише про один престижний фестиваль «Міфогенез».

Фестивальна пауза: Intermezzo та Coda Fest не відбудуться у Вінниці цього року

Якщо говорити про літературу, то великі шанси стати брендом міста мав фестиваль оповідання Intermezzo, що міг привернути увагу до постаті Коцюбинського не лише українців, але й іноземців, адже був міжнародним.

Вже декілька років поспіль існує фестиваль «Підкова Пегаса», але досить часто збирає навколо себе одних і тих же людей із року в рік.

Цього року в місті вперше відбувся VinBookFest — спроба бібліотекарів вчергове привернути увагу до книг та зацікавити вінничан зустрічами із письменника та видавцями, а для дітей влаштувати літературні розваги. Але позаяк організатори здобули таку можливість завдяки пітчингу проектів, організованого Британською Радою та Вінницькою міською Радою, не факт, що цей фестиваль стане традицією.

У сфері кіномистецтва Вінниця має вже багаторічну традицію — 11 років у місті  Міжнародний ВІННИЦіЯнський фестиваль комедійного та пародійного кіно. Цьогоріч, наприклад, були учасники зі всіх континентів.

Є у міста і свій історичний фестиваль “Вінниця – столиця УНР”, який відбувався вже двічі. Схоже, що такий формат фестивалю вінничанам до вподоби, адже кожного разу за реконструкцією боїв слідкує велика кількість людей.

Позаяк ніша історичних фестивалів в Україні не зайнята, Вінниця має всі шанси стати тим містом, для якого подібні події стануть знаковими. Головне — втримати ритм та щороку розширювати аудиторію.

Звичайно, вінничан також турбують і проблеми пов‘язані із екологією, тому цього року у місті вперше відбувся фестиваль «Еко-відродження», який був не стільки розважальним, як просвітницьким.

Останнім часом все те, що раніше називалося ярмаркою, або святом отримує назву — фестиваль. Таким чином у Вінниці з‘явився фестиваль подарунків ручної роботи “Vin Art Fest”, де майстри мають змогу продемонструвати, а точніше продати, свої власні вироби.

Директор департаменту культури Вінницької міської ради Максим Філанчук говорить, що головним для фестивалю є загальна тематика.

• Він може бути великим чи малим, одноденним або багатоденним, але об‘єднаним однією тематикою. Якщо фестиваль дідухів, то тільки дідухи. Якщо фестиваль автомобільного мистецтва, то аж ніяк не мотоцикли.

Такої ж думки і музикант Антон Дєхтярьов, який часто виступає на різноманітних музичних фестивалях, а також регулярно відвідує різні фестивалі в Україні і не тільки.

• У фестиваля має бути своя чітка тематика, свій меседж. Масове дійство може бути просто обмежене кількома гучними іменами на головних сценах. Ну дивись: якщо взяти фестиваль їжі, що зараз популярно, чи речей, бувших у вжитку — у будь-якому випадку є основна тема (благочинність, пора року, подія і т.д), велика кількість учасників і умови, які уможливлюють проведення тривалого часу на території (я маю на увазі, що є зони дозвілля, всякі будки з кавою, їжею і т.д.) .Тобто, це тема, територія проведення і можливість для людини залишатись там тривалий час, а не просто, умовно кажучи, офіційна частина, оплески, а далі робіть що хочете, – говорить музикант.

Антон говорить, що насправді зараз мало «недофестивалів» просто вони всі різні та мають власну аудиторію. Для музиканта фестиваль — це завжди свято, присвячене певній темі та втілена декількома засобами.

• Є вареники/пиво/борщ у виконанні різних майстрів; туди ж обов”язково буде привезений якийсь музон (аби тільки тематичний) з виконавцями і т.д і люди будуть собі шастати від одного борща до іншого, від одної палатки «Оболонь» до наступної – ось тобі і фестиваль в мініатюрі в моєму розумінні. Був колись на фестивалі ковалів у місті Перечин (15 чи 20 тисяч населення). Центральна площа: ковалі собі щось там кують і п”ють потроху (бо зима, минула), невеличка сцена, де мало не кожні пів години чергуються колективи всіляких народно-музичних проявів (місцеві, інші області, Молдова, Румунія, Угорщина), квнщики-аніматори з дебільними конкурсами, палатки зі сливянкою, пивком і бограчем, промова міського голови в ушанці з мансарди центрального універмагу про те, як все круто (ненав’язливо, до речі). Цигани довольні, мєсні довольні, учасники приїжджіх колективів, перевдягнені після виступу, – теж довольні. Чим не фестиваль?- додає Антон.

Вінниці насправді поки не вистачає того фестивалю, який притягуватиме людей з інших міст, країн та різних галузей діяльності. Адже, поки розцвітає музика, залишається в тіні література, візуальне та театральне мистецтво. Хоча тем, окрім культури для проведення фестивалів існує безліч. Хтозна, можливо згодом Вінниця стане справжнім фестивальним містом і тут з‘явиться перший повноцінний та масштабний open-air фестиваль, який поєднає декілька жанрів мистецтва, а можливо і гастрокультуру.

Фото Андрія Завертаного, Ольги Мірошниченко, Сергія Немирівського