Вареники з кров’ю та патраний символ християнства: у Вінниці відкрилася виставка сучасного мистецтва ім. Альтмана

На один тиждень Вінниця перетворюється на мистецьку столицю країни. Конкурс сучасного мистецтва імені Натана Альтмана, що вчетверте відбувається у Вінниці, вже увійшов до переліку найбільш цікавих та яскравих мистецьких заходів, які відбуваються в Україні.

Цього разу на участь у конкурсі було подано понад 60 заявок від молодих митців з шести регіонів, деякі учасники беруть участь у конкурсі вже не вперше, а для когось саме вінницький захід став трампліном для всеукраїнського визнання. Як, до прикладу, минулорічний учасник Сергій Григорян з Івано-Фарнківська, який представив у Вінниці свого “Гуцулозавра Карпатського”. Цього ж року представлені роботи виявилися не менш вражаючи, а подекуди – потенційно скандальними.

Зокрема, робота переможниці цьогорічного конкурсу із назвою “Ловля” від Ольги Федорової з Харкова. Художниця презентувала відеоінсталяцію, на якій чоловічі руки методично, детально і повністю розпатрують свіжу рибу. Таким чином художниця обігрує один з головних християнських символів та наводить цитати з Біблії про “ловлю риб і людей”, а також ставить риторичне питання: “Та чи хтось колись казав, що станеться із рибою після рибної ловлі?”…

Однією з найяскравіших робіт цьогорічного конкурсу є інсталяція львів’янки Роксолани Угринюк “Суб’єктивне. Вертикаль пам’яті”. На підлозі розкладені десятки вареників, над ними на прозорих нитках – старі світлини людей. На стіні навпроти програється відео, на якому Роксолана здійснює свій попередній проект під час мистецького фестивалю “Міфогенез”, що відбувся на Скіфських валах на Вінниччині цього року. Там художниця ліпила снігові вареники, в кожен з яких додавала краплину своєї крові, а в один з них – комп’ютерну флешку зі світлинами людей, які колись жили.

 

“Суб’єктивне. Вертикаль пам’яті” – це інсталяція про страх втратити зв’язок з рідними, з родиною загалом. Адже раніше великі українські родини збиралися разом і творили якусь спільну дію: наприклад, ліпили вареники, особливо на свята. У сучасному ж світі навіть на Різдво багато хто з нас лишається в порожніх домівках.

• Наші спільноти відокремлені одна від одної, навіть в межах родини. Раніше ми знали своїх три-чотириюродних братів, сьогодні ж рідко спілкуємося навіть з найріднішими. Ця інсталяція – це вираження певного страху втрати такої пам’яті, і ця флешка, і ця кров, яку я тоді додавала в ті снігові вареники – це ніби як ДНК, концентрована пам’ять, яку я прагнула зберегтти саме на тому місці. На місці, де колись було одне з найбільших і найбільш древніх поселень в Україні. Уявіть, скільки там жило людей, і память про них назавжди лишилася у цій землі, – пояснює Ярослава Угринюк.

Загалом більшість робіт так чи інакше пов’язана з переходом від минулого до майбутнього: гербарій з пластику замість рослин, або ж тонкі дроти, якій виростають з живої трави в інсталяції “Мертві роблять свою роботу” Ольги Чекотовської.

Описом до цього проекту став один з найбільш яскравіших віршів Сергія Жадана, а сама авторка зазначає: “наше життя складається з наших мерців, це є природа буття”.

Великий акцент на відеоінсталяціях не дозволив організаторам конкурсу цього разу виокремити якісь номінації для переможців. Однак підвищення рівня конкурсу, рівня робіт, які відразу отримують визнання на всеукраїнському або міжнародному рівнях після конкурсу Альтмана, змушують організаторів задуматися над тим, аби створити у Вінниці не лише галерею, але й музей сучасного мистецтва.

• Сьогодні ми маємо такі проекти, для експонування яких потрібна окрема галерея. Художники пішли далі, вони розширюють межі, міські можливості за цим не встигають. Щороку ми отримуємо все більше заявок від митців, їхній рівень зростає, але у Вінниці дефіцит майданчиків, де це можна експонувати. Напевно, потрібно говорити про створення Музею сучасного мистецтва у Вінниці, робити місто ще більш потужним центром мистецтва, зокрема сучасного. Я бачу, що рух до цього є і колись це має статися, – говорить організатор конкурсу та виставки Олександр Нікітюк з “Лабораторії актуальної творчості”.

Цього року переможцями конкурсу сучасного мистецтва ім. Натана Альтмана стали Артур Солецький з проектом “Окреслені” (3 місце), Роксолана Угринюк з інсталяцією “Суб’єктивне. Вертикаль пам’яті” (друге місце), та Ольга Федорова з Харкова з проектом “Ловля”. Саме її проект протягом року буде експонуватися в галареї “Совіарт” у Києві.

Виставка у Вінниці триватиме ще протягом тижня в галереї “XXI” за адресою вул. Архітектора Артинова, 12а, четвертий поверх. Галерея працює шодня з 11:00 до 20:00, вхід вільний.

Фото Ольги Мірошниченко