«Українці припинили бути «тєрпілами»: у Вінниці відбувся допрем’єрний показ української «чоловічої» драми «Червоний»

Оновлено: 13 Серпня 2017, в 21:35

Він пройде всі кола дантового пекла, переможе усіх своїх ворогів навіть за колючим дротом ГУЛАГу і стане першим, хто підійме перше повстання у цьому каторжному таборі. Він – воїн УПА Червоний Данило Назарович.

Таким є короткий опис сюжету головного героя нової української гостросюжетної драми «Червоний», допрем’єрний показ якої відбувся у Вінниці увечері 11 серпня.

Презентувати стрічку та поспілкуватися із вінничани приїхали письменник та автор сценарію Андрій Кокотюха, режисер Заза Буадзе, головний кінооператор Олександр Земляний, та сам Червоний – актор Микола Береза. Чи не вперше за останні “надцять” років у вінничан з’явилася можливість побачити ексклюзивно дійсно хороший український фільм, поспілкуватися із його творцями, отримати автографи від екранних персонажів.

Побувала на ексклюзивному показі й VежА, аби ви знали – до чого готуватися, коли 24 серпня, у день офіційної прем’єри фільму, прийдете у кіно. Ми намагалися уважно дивитися і слухати, щоб нічого не пропустити.

«Українці перестали бути “тєрпілами”»

На початку презентації фільму письменник і сценарист Андрій Кокотюха розповів, що цей фільм є екранізацією третьої частини однойменного роману «Червоний», який вийшов у друк 2012 року.

• Це історичне кіно, це чоловіче кіно – як хочете, так і називайте, але вперше у фільмі за багато-багато десятків років героя – українця – не вб’ють, – розповідає сценарист головний спойлер стрічки.

За словами Кокотюхи, українець у цьому фільмі справді пройде всі кола дантового пекла. Але не зламається – він виживе. Адже гаслом фільму є три ключових слова – «Вижити. Перемогти. Жити».

• Цей герой переможе всіх своїх ворогів. При чому це не якісь карикатурні персонажі, як то робиться в пропагандистському кіно, а це люди підступні, надзвичайно хитрі та досвідчені, з гострим розумом. Вони мають ресурс влади, аби у них було максимум можливостей знищити нашого героя.

• Знищити його не вдасться – ще раз наголошую. Досить вбивати українців! Досить їх вбивати не лише на фронті, а й у кіно. Мені здається, зараз наш час – час тих героїв, які не помирають красиво у фіналі за велику чи малу ідею. За ідею треба не помирати, а жити, – каже Андрій Кокотюха, пояснюючи, навіщо він розкрив інтригу стрічки.

Цим кроком сценарист демонструє: у фільмі є багато історій, персонажів, подій, котрі не менш захопливі за сам фінал, тому в кіно варто йти навіть знаючи кінцівку. Адже український кінематограф лише стає на ноги і в цьому році він зробив потужний ривок.

• Загалом цьогоріч у прокат виходять 13 українських фільмів різних жанрів – від драм до комедій. Наступного року також заплановано кілька фільмів, де українці не будуть виступати жертвами, чи як то кажуть «тєрпілами», а вони у фільмах будуть тим, ким насправді є – людьми, які можуть давати здачу. Власне, про це і є наше кіно, – говорить Андрій Кокотюха.

«Хтось має бути першим»: мрія про «мемчики» та кохання на знімальному майданчику

Сценарист зізнався, що мріє, аби українське кіно стало таким, що з нього робили би меми та розтягували на цитати. І цей фільм намагалися побудувати так, щоб українські глядачі знайшли такі моменти у «Червоному».

• Оця реакція людей у вигляді картинок, жартів, цитат – то є еквівалент успішності, того, що чіпляє. І ми дійсно будували діалоги так, аби можна було з них витягти якісь цікаві фрази та моменти, які могли би потім жити окремо від фільму – у повсякденному житті глядачів, у їх жартах. Ми, наприклад, самі жартома затерли «до дірок» фразу, яку Данило говорить у фільмі – «Хтось має бути першим», – каже Андрій Кокотюха.

Також сценарист поділився планами – каже, що замахнулися на трилогію. Спочатку буде знято приквел – він уже пройшов пітчинг від Держкіно і зйомки розпочнуться восени. Це історія про Данила Червоного до того моменту, як він потрапив у ГУЛАГ.

• Потім плануєтьмо відзняти сиквел – він взагалі не матиме літературної основи та буде розповідати про те, як герой зажив своїм життям, – інтригує Кокотюха.

А поки ці проекти лише на перших етапах реалізації, окремі актори готуються зажити своїм життям уже поза зйомками. Сцена поцілунку, якої дуже хотів сценарист і не хотів режисер, яка сталася між медсестрою –  єдиною жінкою у фільмі, та ув’язненим ГУЛАГу, врешті породила кохання між цими двома акторами.

Любов Тищенко

Олег Шульга

• Тепер Любов Тищенко та Олег Шульга готуються до весілля, – стверджують вінницькі гості.

Режисер-постановник Заза Буадзе зізнався, що не хотів цієї сцени у стрічці. І сама актриса спочатку не бажала нічого подібного. Та врешті було відзнято кілька дублів, де було вирішено, що з поцілунком таки краще.

• Але що б ми не робили – без відданих глядачів ми нічого не варті. Має бути синергія. Дякувати Богу, що вже нарешті починає зніматися хороше якісне кіно в Україні. Тепер ще треба, щоб український глядач повірив, прийшов, побачив, – говорить Заза Буадзе.

Розповів, що виробництво стрічки завершили рік тому. Запустити її у прокат вирішили 24 серпня – у День Незалежності.

• Хтось має бути першим, – вже сам жартує Заза Буадзе. – Це вперше, мабуть, з часів Незалежності, що 13 фільмів українського виробництва вийдуть у прокат. Різних жанрів: і дитячі, і комедії, і бойовики. Тобто, ми почали. Але знову повторю, що все це нічого не варте без глядачів.

– Якої зацікавленості ви очікуєте від українських глядачів? За кордон збираєтесь везти ці фільми, зокрема – «Червоного»? – цікавляться у режисера журналісти

• Ми думаємо на фестивалях із цим фільмом побувати. Але фестивалі за кордоном – це не те охоплення. Головні наші глядачі – тут, в Україні. Якщо 300 тисяч людей у 40-мільйонній країні прийде подивитися – це вже буде успіх. Це буде початок успіху. І не треба казати, що люди інколи оберуть щось інше замість кіно – на «Піратів Карибського моря» сходили 1 мільйон 200 тисяч українців. Тому попит на фільми є.

За місяць для ролі схуд на 15 кілограмів

Микола Береза – саме той, хто отримав головну роль – Данила Червоного. Нині він є директором львівського театру імені Леся Курбаса. На час кастингів до фільму він був актором.

• Я нічого не маю проти київських акторів. Просто я знаю, що в інших містах у театрах можна знайти не менш талановитих людей, самородків. Я принципово не хотів, щоб хтось із дуже відомим ім’ям тягнув на собі весь фільм. Я хотів відкрити українцям нові імена. Саме тому ми їздили з кастингами по всій Україні, – пояснює режисер-поставноник Заза Буадзе.

• І дуже вдало. У даному випадку герой Миколи Берези – Данило Червоний – вийшов за рамки художнього твору, він перетворився на людину з обкладинки, – додає Андрій Кокотюха.

У цей час, поки його нахвалювали, Микола Береза скромно посміхався, а всі навколо вдивлялися в його обличчя і не могли впізнати – настільки його екранний образ не схожий зовні на реального Миколу у повсякденному житті. Адже дуже важко співставити усміхненого молодого хлопця із тим Червоним, чий погляд проникливо, ніби наскрізь, дивиться на нас з афіш.

• Мабуть, тому мене на вулиці не впізнають, – жартує Микола. – Ви будете сміятися, але в мене був один дійсно анекдотичний випадок, коли один мій знайомий, побачивши в інтернеті інформацію про фільм і трейлери до нього, дуже став його рекламувати. Каже: “Там такий фільм крутий буде, український! Подивися”. І надсилаєцей трейлер мені. Я йому кажу: “Ти жартуєш з мене?”. Він не зрозумів мого запитання, і навіть коли я йому зізнався, що то я – Данило Червоний – він мені навіть тоді не вірив. Довелося надсилати фото зі знімального процесу – момент накладання гриму, майданчик.

Не впізнати Миколу могли навіть друзі ще й тому, що задля ролі йому довелося не лише зістригти кучеряву чуприну, а й суттєво схуднути.

• Мені сказали, що як для в’язня концтабору я виглядаю досить ситим. Довелося швидко схуднути – за місяць я скинув десь 15 кілограмів, – каже актор.

Розповів, що книжку “Червоний” він також читав і дуже зрадів, коли отримав роль в українському фільмі.

• Вважаю, що ми будемо споживати російськомовні фльми та серіали доти, доки актори будуть погоджуватися на такі зйомки. Адже 80% виробництва  фільмів – російськомовні. Мені теж в таких пропонували зніматися, але я чітко знаю, що не погоджуся на це, бо тоді ми це коло ніколи не розімкнемо, – ділиться думками Микола Береза.

Про фільм: цікаві факти і враження від побаченого

“Червоний” знімався на двох локаціях – у концтаборі та в шахті. Все це відбувалося біля Кривого Рогу. До речі, сцени каторги були відзняті у справжній шахті, закритій більшовиками у 1917 році. Глибина цієї шахти подекуди сягала 35-ти метрів.

• А для зйомок сцен із концабору ми збудували справжній табір – то не просто були декорації, – каже Андрій Кокотюха. – Цікаво, що це якраз співпало із виборами – там виграв Вілкул. І яким же було здивування людей, коли вони дізналися про будівництво концтабору біля міста. Тоді декотрі жартували: “От обрали Вілкула –  тепер маєте“.

Після завершення зйомок цей кіношний концтабір став повноцінним туристичним об’єктом. На сьогодні його вже немає.

Варто зауважити, що музику до стрічки створював італійський композитор Франко Еко, який був учнем легендарного Енніо Морріконе.

Ще один цікавий факт – для всіх акторів, окрім головного героя, зйомки у “Червоному” стали першими у їх кінокар’єрі.

Для епізодичних сцен у фільмі брали участь люди зі справжнім кримінальним минулим, тому тюремний жаргон у стрічці – автентичний.

Коли врешті спілкування перед показом завершилося, глядачі почали заходити до зали. Участь у перегляді також взяли керівники міста – дивитися «Червоного» прийшов міський голова Сергій Моргунов з дружиною, секретар міської ради Павло Яблонськиий та заступник міського голови Владислав Скальський.

Протягом перегляду усі уважно тримали погляд на екрані, слідкуючи за кожним рухом акторів, вслухаючись у кожен звук. Подекуди напруга спадала під час кумедних моментів – їх також там було достатньо, аби розрядити наелектризоване повітря кінозали. Особливо запам’яталася червона порода грунту, котра розмокала під дощем, і від того нагадувала скипілу кров.

Разом ід демонтацією свавілля начальника концтабору, котрий міг дозволити собі вбивство заради насолоди, це тло ще більше підкреслювало певну безвихідь.

Але Данило Червоний не з тих – він ламає стереотипи, він йде проти течії, і врешті веде за собою як лісових братів, так і тюремних авторитетів табору. Їм потрібна свобода – Данилу і його побратимам – як повітря, і бажання побачити небо без колючого дроту сильніше, аніж страх. Але за межі ГУЛАГу вийдуть не всі…

Кілька секунд після того, як екраном попливли титри, зала мовчала. Тоді здійнялися схвальні оплески.

• Я дуже вражений, – сказав міський голова після перегляду. – Однозначно, на цей фільм потрібно йти,  і йти родиною. Стрічка як в художньому плані постійно тримає в напрузі, так і в історичному досить потужна. Адже все так і було. І оце протистояння українців, які опинилися в різних військових угрупуваннях – одні в УПА, інші в радянських військах – це теж правда. До речі, я також вражений грою майора Абрамова. І загалом стрічка варта того, щоб її подивитися. А це ще й український фільм – так тим більше. Бо ж ніхто не знає нашу історію краще, ніж ми самі.

Переглянути стрічку вінничани зможуть вже з 24 серпня у кінотеатрі SmartCinema. У прокаті фільм буде протягом місяця. Вартість квитків – 80 та 180 гривень. Телевізійна версія буде дещо розширеною – її “розтягнуть” на  4 серії, але покажуть не раніше, як через рік після прокату.

Фото – Ольги Мірошниченко

Кадри з фільму надані Держкіно