Зануритися «В темряву» та знайти у ній щось своє – те, що ми можемо бачити щодня, – емоції та справжнє життя пропонують організатори виставки стріт-фотографій Олега Усатюка.
Не щодня можна потрапити на виставку, котра відбуватиметься вночі, паралельно показам фільмів, але у Вінниці це стане реальністю вже 24 червня о 20.00. Виставка стріт-фотографій Олега Усатюка відкриє простір вінницького Молодіжного центру (Театральна, 15) за годину до кінопоказів кінофестивалю “Відкрита Ніч. Дубль 20”. Організовує таку незвичну виставку на одну ніч Віталій Янковий.
У темному бетонному підвалі глядачам пропонується спробувати себе в ролі міських археологів, розшукуючи експозицію всередині амбразивних лабіринтів, які несподівано віднайшлися прямісінько в центрі міста, в середовищі рекламних банерів, вивісок політичних організацій, традиційного класичного театру, залишків альтернативного театру, “народного” пам’ятника Шевченку, специфічних муралів та архітектури радянського постконструктивізму.
- Виставка прив’язана до самого простору, де будуть кінопокази. Ми намагатимемось залучити відвідувачів до свого роду відкривання приміщення Молодіжного центру – дехто пам’ятає, яким цей підвал був раніше, що там розміщувалось (я чув про більярдний клуб, наприклад), в майбутньому підвал теж видозміниться і побачити його в поточному стані – це теж ніби зробити собі фото на згадку, – розповідає організатор.
Віталій відзначає, що Олег Усатюк — один із найцікавіших фотографів, які живуть у Вінниці. Його роботи дозволяють зануритись в ірраціональність такої “справжньої” України, яку зустрічаєш дорогою в магазин за продуктами. В такому на перший погляд хаосі, виявляється можна знайти і структуру, і вивірені композиції.
Саме Віталій Янковий підбирав 20 фото Олега Усатюка, які зняті у Вінниці. Сам же фотограф говорить про те, що займається не лише «стрітом», але й впродовж останніх декількох років знімає переважно арт-проекти.
- Що стосується “стріта” (документально-образна фотографія, як її ще називають деякі автори). У кращих фотографіях завжди присутній елемент випадковості. Під час зйомки, вдивляючись в окуляр фотоапарата, намагаєшся скласти докупи композиційні плями. Деталі та зв’язки між ними усвідомлюєш вже після аналізу готового зображення. Ці об’єкти та суб’єкти, які доволі часто потрапляють в кадр випадково, перетворюються в образи та починають жити власним життям, підкорюючись законам композиції. Між ними виникає взаємодія, народжуються нові сенси. Тому мене і вабить “стріт”. В документально-образній фотографії є три автори – той, хто тисне кнопку, випадок і глядач. Глядач, який може побачити свою, буває, що абсолютно нову, невідому мені історію, – розповідає Олег.
Віталій Янковий також відзначає, що міське середовище, через яке ми потрапляємо в простір виставки, чимось тотожне тому середовищу, в якому знімає Олег Усатюк. Це Україна “Продмагів”, зупинок громадського транспорту та прикрашених публічних територій. Це прóстори без Героя, без чіткої форми, але в них будь-хто може взяти на себе роль Персонажа, що виривається із контексту, а декорації визначені сирою пострадянською картинкою.
Одна із фотографічних серій Усатюка називається “Аліса”, з явним відсиланням до “Аліси в Дивокраї”. Фотограф ніби проходить крізь світ ірраціонального, витягуючи із нього на згадку окремі фрагменти.
- Такий ефект відчувається і на пізніх знімках, представлених в експозиції. Тільки замість божевільного капелюшника — чоловік в спортивних штанях зі смужками. Він вдумливо вглядається в довколишній асфальтовий ландшафт. Замість білого кролика — дівчина із накладними блискучими вухами зайця, яка, ймовірно, вийшла на одне із міських свят. А замість Чеширського кота — голуб на потрісканому асфальті, що слугує своєрідним медіатором.
- Ця картинка завжди чесна. Неохайність вуличного побуту в Усатюка — це візії розслабленості та життєлюбства, іронії та занурення. Таке місто не є інстаграм-френдлі в класичному розумінні демонстрації красивого споживання (хоча серія і розміщена в цій соціальній мережі і саме підбірка звідти послугувала основою для відбору знімків для експозиції). Знаходити в ньому щось красиве — це вже внутрішнє зусилля (яке, як відомо, мало хто хоче здійснювати), – говорить організатор.
Вже цієї суботи вінничани зможуть побачити на власні очі, а можливо навіть відчути, буденний світ на фотографіях Олега Усатюка.
Олег Усатюк живе та працює у Вінниці. Фотографією займається з 2003 року.
Вибрані виставки:
2008 — “Дорожні Знаки”
2010 — фоточастина проекту “Горби” (українська адаптація поезій Бродського, текст – А.Секретарьов)
2011 — “Життя в чотирьох кутах” (виставка у м. Полтава)
2011 — фото-проект “Вихід” (разом з А. Товстінчуком, м. Вінниця)
2011 — арт-проект “Методичка”
2013 — арт-проект “Аліса”
2013 — фотовиставка “Документально-образна фотографія” (разом
з Є. Компанійченко, м. Запоріжжя)
2013 — арт-проект “Посадити президента”
2015 — арт-проект “Весільний альбом”
2015 — арт-проект “Мавзолей”
2016 — арт-проект “Life hacking (Злам життя)”
Фото надані Олегом Усатюком
Дякуємо!
Тепер редактори знають.