15 травня в Україні запустили перший онлайн-реєстр порятунку об’єктів культурної спадщини #SOSмайбутнє. На інтерактивну мапу нанесено 100 об’єктів, які потребують порятунку, серед них – чотири вінницьких. Це – “Вінницькі мури”, Палац-садиба Тора Ланге (Нападівка), Будинок Леонтовича (Шершні), Палац Потоцьких (Тульчин).
За словами ініціаторки проекту #SOSмайбутнє та засновниці Art Ukraine Foundation Наталії Заболотної, проект – така собі народна інвентаризація соціально-культурних об’єктів держави і кожного регіону зокрема.
Проект був запланований як громадянська ініціатива, що набула розголосу в соціальних мережах. За умовами, потрібно сфотографуватися з надписом «#SOSмайбутнє» на фоні занедбаної історичної споруди і надіслати світлину з описом культурного об’єкту організаторам.
Це лише старт першого етапу проекту, тож вінничани ще можуть додавати на карту порятунку інші об’єкти з фото та описом. Це також можуть бути школи, бібліотеки, сільські клуби, замки, музеї, тощо. Кінцевою метою проекту є не тільки показати критичність кількості та стану культурних споруд, але й знайти кошти, людей, які допоможуть врятувати об’єкти.
Отже, наступним етапом проекту стане пошук фінансових та людських ресурсів на відновлення об’єктів соціального та культурного значення. Адже наприкінці створення такої SOS-карти запустять ресурс на основі “Порталу добрих справ” з концепцією краудсорсингу та краудфандингу. На думку ініціаторів концепції, завдяки такій платформі волонтери, населення, меценати, бізнес, міжнародні донори, а також держава, зможуть спільними зусиллями та коштом відновлювати занедбані об’єкти соціокультурного призначення.
«Вінницькі мури» – пам’ятка архітектури XVII століття
Ініціатором порятунку «Вінницьких мурів», сфотографувавшись на їх занедбаному фоні, став директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун. На порталі #SOSмайбутнє зазначено, що «Вінницькі мури» – комплекс оборонних і монастирських споруд XVII століття у Вінниці.
Комплекс складався з будівель та стін єзуїтського монастиря, єзуїтського костелу, колегіуму та конвікту (гуртожитку), а також домініканського монастиря й домініканського костелу. Будівлі оточували потужні кріпосні стіни з контрфорсами, бійницями та бойовими вежами. Мури, зведені у XVII столітті монахами-єзуїтами, стали головною оборонною спорудою міста. Пізніше поруч було прибудовано домініканський монастир із костелом. Єзуїтські Мури займали важливе місце в житті міста, приймаючи в різний час під своїм дахом державні органи влади, суд, казначейство, в’язницю, військові частини і склади, шпиталь, пожежну команду, Казанську церкву, міську богадільню і ломбард, друкарню міського управління і редакцію газети «Юго-Западный край». Найбільше ж вони записалися в дореволюційну історію Вінниці як місце розташування семи навчальних закладів.
На сьогодні ж єдина збережена більш-менш задовільно вежа потребує негайної реставрації. Усередині комплексу розташовано… парковку. З іншої вежі, яка дожила до сучасності, зробили гараж. На сайті публічних закупівель ProZorro Департамент будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації оголосив тендер на реставрацію пам’ятки «Башта і мур». Реставрація «Вінницьких мурів», як зазначено в тендерній документації, має розпочатися в травні й завершитись у грудні поточного року.
Втім, це вже четвертий тендер із реставрації «Вінницьких мурів» із очікуваною вартістю понад три мільйони гривень. Перший було оголошено ще 11 січня. Проте через «відсутність бюджетних призначень» торги було визнано такими, що не відбулися. Другий тендер, від 23 лютого, також було закрито через дискваліфікацію учасників. Третій, від 22 березня, не відбувся з тої самої причини, – розписано в SOS-описі пам’ятки.
Палац-садиба XVIII століття Тора Ланге
Палац у селі Нападівці Липовецького району – зразок історичної споруди кінця XVIII століття в стилі класицизм. Колишній володар – відомий данський поет, дипломат, перекладач і науковець Тор Ланге. Ініціативу з порятунку об’єкту подала одна з активісток платформи #SOSмайбутнє Алла Юр-Харидинян.
Будівлю оточував невеликий парк, перед палацом знаходилась відкрита місцина. Периметр охоплював мур з високою в’їзною брамою. З самого початку з’явилась будівля жовтого кольору («жовтий палац»). Проте згодом було зведено ще один палац, а старий почав використовуватись як флігель. Головний палац був одноповерховий, побудований у стилі класицизму з цегли. Фасади п’ятидільні, з трьома ризалітами. Планування палацу анфіладне з двостороннім розташуванням приміщень і овальним залом по центральній осі. Овальний зал і суміжна з ним кімната прикрашені ліпними барельєфами зі сценами на античні теми. У своїй праці письменник Віктор Мельник так описує дореволюційний період та господаря палацу: «З селом Нападівкою та садибою тісно пов’язаний відомий данський поет, перекладач і науковець – Тор Неве Ланге (1851–1915). Серед його здобутків – велика кількість перекладів українських народних пісень на данську мову, описи визначних місць України.
Саме він першим ознайомив народ своєї країни з культурою України. Ланге довгий час жив у Російській імперії. У 1883 він одружується із уродженкою села Нападівка Наталією Протопоповою і назавжди здобуває другу домівку – родинний маєток Протопопових. Довгий час Ланге жив та працював у цій садибі, часто приїжджав сюди на літній відпочинок. Помер Тор Ланге 22 лютого 1915 року в Нападівці та був похований у фамільному склепі Протопопових. Лише в 1920-их його прах родичі перевезли в Копенгаген. У радянську епоху палац Ланге, як і всі інші палаци, використовувався під господарчі потреби (в його стінах була школа). До наших днів збереглись: головний палац, флігель (колишній «жовтий палац»), брама, круглий басейн, залишки парку. Проте без належного догляду садиба повільно руйнується, – описано про пам’ятку, що потребує порятунку.
За словами Алли Юр-Харидинян, їй сумно спостерігати, як подібні архітектурні пам’ятки руйнуються, перетворюючись в порох.
- Будівля в непоганому стані, немає великих тріщин в капітальних стінах. Вражає кількість ліпнини, що вже чимало осипалася. Ловлю себе на думці, що коли діти підростуть, то вони цього вже не побачать, – каже Алла Юр-Харидинян.
Будинок дитинства композитора Леонтовича XIX століття
Стан садиби відомого українського композитора в селі Шершні Тиврівського району занепокоїв Шаміля Ушакова. Будинок у якому провів свої дитячі роки Леонтович – руйнується. І це тоді як в минулому році відкрили новий сучасний музей Леонтовича в Марківці Теплицького району.
Вона розсипається на очах — стеля падає, а тріщини руйнують стіни. Чиновники заявляють, що будинок… підлягає знесенню. На захист батьківського дому автора найпопулярнішої у світі української мелодії – «Щедрика» – стали місцеві селяни. Батько Миколи – Дмитро Леонтович – був священиком. Коли він служив у місцевому храмі, громада Шершнів збудувала для нього велику цегляну хату в самісінькому центрі села, куди він і переїхав зі своєю родиною. Відомо, що в цьому будинку Миколка провів вісім років. Саме тут пройшло дитяче становлення світогляду маленького Леонтовича. Тут тато вчив маленького Миколу грати на віолончелі, скрипці, гітарі. А мама навчала українських пісень. Саме сюди прилітала ота ластівочка, про яку й сьогодні співає увесь світ: «Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати,Господаря викликати»… У ті часи священиків часто переводили з одного храму до іншого, так трапилось і з батьком Миколи Дмитровича – його перевели, а разом з ним із села виїхала й вся родина.
Тут народився «Щедрик»: музей «українського Баха» на Вінниччині. ФОТОРЕПОРТАЖ
Аж до радянських часів у цьому будинку жив інший священик, потім з дому зробили колгоспну контору та пошту. Коли колгосп розпався, половину приміщення закрили, а в іншій половині до сьогодні функціонує пошта. Сам будинок фактично не належить нікому – після розвалу колгоспу його не передали на баланс сільської ради, тож він став нічиїм.
Однак мешканці села виявилися небайдужими до долі дому Леонтовичів. Вони кажуть, що не дадуть ламати будинок, планують розібрати покрівлю, підлатати стіни та накрити новим шифером. У відреставрованій будівлі, кажуть селяни, можна було б проводити заняття з музики для місцевої дітлашні, якісь цікаві майстер-класи. Віриться, що так і буде, – описано проблему будинку Леонтовича.
Розкішний палац Потоцьких XVIII століття
Зовсім скоро палац прийматиме перший міжнародний фестиваль опери, але будівля потребує порятунку. Фото занедбаного палацу з хештегом «SOS» надіслала Ольга Лєснича (Сметанська). А колись палац Потоцьких у Тульчині був одним із найвеличніших маєтків Європи XVIII століття. З 80-х тут діє Тульчинське училище культури.
Величезна прекрасна споруда вражала своєю розкішшю. Свою резиденцію граф Станіслав Щенський-Потоцький (до слова, найбагатша людина тогочасної Польщі, а, можливо, і всієї Європи) почав будувати в 1782 році, завершивши за три роки. «Тульчинський Версаль» – так називали збудований маєток. Навіть король Станіслав-Август, завітавши до Потоцького у гості, був вражений цією несамовитою розкішшю. Для створення цієї архітектурної перлини граф запросив найкращих європейських зодчих – проектував палац французький архітектор Ля Круа, внутрішні роботи здійснював голландець Меркс, творцем парку «Хороше» був англієць Міллер. А якого короля не вразили би картини Рафаеля, Рембрандта,Тиціана, Рубенса, Ван-Дейка, які прикрашали стіни палацу? Окрім картинної галереї, достойної королів, у палаці знаходилась велетенська бібліотека (17 тисяч томів!), своя друкарня, стайня, оранжереї, турецький хамам, і навіть театр!
Що таке «Український Версаль» або чому OPERAFEST TULCHYN обрав палац Потоцьких
В парку «Хороше» росли квіти, завезені з різних куточків світу. Дуже гарними були скульптури давньогрецьких богів із білого, чорного та рожевого мармуру… В центрі парку розташовувалось озеро, по якому від острова до острова гості Потоцьких переправлялись на понтонах. На одному з островів жили птахи, завезені з різних країн. На іншому острові, що мав назву «Останній день Помпеї», між гранітними брилами були розбиті мармурові скульптури, що символізували минущість життя. На третьому острові магнат ховав улюблених собак у склепах з італійського мармуру. Чудовий архітектурний ансамбль з повним правом можна було вважати одним з кращих зразків класицизму, – описано на сайті #SOSмайбутнє історію культурного об’єкта.
“Нині палаци мало кому потрібні”
Прокоментував ситуацію з культурними об’єктами в області завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв облдержадміністрації Михайло Потупчик:
- Будинок Леонтовича в аварійному стані. Він глиняний на дерв’яному каркасі, обкладений цеглою. Однак дерв’яні конструкції прогнили. Реставрації не підлягає. Його можна тільки розібрати і зібрати по-новому. Схоже будинок обклали цеглою і тому, що він ще тоді почав «розповзатися». У районної влади є наміри з його відновлення, однак коштів на це поки ніхто не виділяв. Нині вони шукають можливості з фінансування, пишуть грантові проекти.
За словами Михайла Потупчика, проблема усіх палаців області навіть не в тому, щоб знайти фінансування на їх реставрацію, а в тому, що вони нікому не потрібні. Адже як тільки з приміщень виїжджають – ті швидко занепадають. Навіть місцеві жителі «докладають» зусиль до руйнування таких пам’яток, починаючи з розкрадання вікон, дверей, покрівлі. Це стосується, наприклад, палацу-пам’ятки національного значення в Андрушівці Погребищенського району.
- Палац Бжозовських у Соколівці Крижопільського району в дуже хорошому стані стані, якому потрібен невеликий поточний ремонт. Там був інтернат для дітей. Від тоді як інтернат закрився, плац нікому не потрібний: його ніхто не хоче брати ні в оренду, ні у власність. Зараз департамент освіти утримує охорону палацу, але робити це вічно вони не зможуть.
Що стосується палацу Ланге, за словами Михайла Потупчика, навіть якщо реставрувати приміщення, але його ніхто не утримуватиме, то через 10-15 років буде такий же занедбаний стан.
- Кошти на ремонт комплексу доміканського монастиря виділені спільно з обласного і міського бюджету понад 4 мільйони гривень. Там була проблема в тому, що не могли знайти виконавця. Тепер виконавець є. У п’ятницю (19 травня. – Ред.) везу лист до Міністерства культури про надання дозволу на проведення робіт. Як тільки отримаємо дозвіл – розпочнуться роботи. З обласного бюджету виділені кошти на протиаварійні роботи палацу Потоцьких. Є проект, який нині на стадії погодження в Міністерстві культури. Паралельно також везтиму листа про надання дозволу на ремонт палацу. Роботи триватимуть мінімум як півроку.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.