Сьогодні, 20 січня, на Європейській площі у Вінниці відбувся мітинг-реквієм за загиблими під час оборони Донецького аеропорту. Присутні вінничани, побратими загиблих та члени їхніх родин поклали квіти до стели Пам’яті героїв та вшанували полеглих хвилиною мовчання.
Загалом вшанувати загиблих зібрались до кількох десятків людей.
Як зазначив Олег Климбовський, керівник міського освітнього аналітичного центру допомоги ветеранам АТО/ООС, членам їхніх сімей та сім’ям загиблих, на його думку, людина жива, поки живе пам’ять про її дії та вчинки. Тому дуже важливо пам’ятати цих хлопців, які віддали найдорожче, що в них було.
Ветеран Андрій Грачов розповів, що ніс службу військовим лікарем і заїздив до аеропорту саме 20 січня, за годину перед тим, як аеропорт “впав”. Цей день називає особливо важким та пригадує, що вже згодом серед тих, хто служив в аеропорту, було 11 вінничан.
– Я вважаю що взагалі важливо пам’ятати тих, хто захищав цю землю і яких вже немає. Бо ми, мабуть, більше нагрішили, бо ми ще живемо, а вони вже “там”. Тому можливо нам доведеться ще раз повоювати у світлі тих подій, які зараз відбуваються, – зазначив згодом журналістам Андрій Грачов.
Олег Климбовський зазначив, що дні пам’яті загиблих в аеропорту Україні відзначають з 16 по 23 січня. Однак більшість військових, які були в ДАПі, вважають Днем пам’яті саме 20 січня, коли було підірване перекриття аеропорту і була отримана команда на вихід українських сил з аеропорту.
“Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. Бої розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ з іншої за контроль над Донецьким міжнародним аеропортом.
Після бою 26 травня 2014 року все літо в аеропорту не відбувалося значних сутичок, проте з вересня 2014 року розпочалися важкі бої.
Українські військовики утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців. В цьому ж селищі була розгорнута артилерія вогневої підтримки. Проросійські сили атакували аеропорт з прилеглого Київського району м. Донецьк, з території монастиря на півдні та с. Спартак на сході.
Проросійські сили здійснювали систематичні штурми терміналів, займаючи нові позиції, втрачаючи їх та знову готуючи штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту — у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал, 13 січня 2015 року остаточно впала диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи — на фінальних етапах битви українські вояки утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися супротивником.
20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапила до полону. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні”. – Вікіпедія.
Зрештою присутні на вшануванні пам’яті поклали квіти до стели та вшанували загиблих хвилиною мовчання. Після цього частина з них мала поїхати на кладовище до могил загиблих, а частина – до Ветеранського простору для висловлення подяки живим.
Фото Зорини Гаджук та автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.