Сьогодні, 20 вересня, у Вінниці, а саме у саду на території музею-садиби Пирогова, висадили яблуневу “Алею життя”. Вже традиційний щорічний захід відбувся, аби люди з трансплантованими органами могли подякувати своїм донорам — людям, яким вони завдячують життям.
Саджанці яблунь є символом подяки донорам від врятованих пацієнтів. Саме ті, хто отримав шанс на життя, висаджують дерева, а на гілочці прив’язують зелену стрічку — міжнародний символ підтримки донорства органів і тканин.
Вперше у Вінниці захід відбувся ще у 2019 році й два роки поспіль саджанці яблунь висаджували на території поблизу міської клінічної лікарні №1, що по Хмельницькому шосе. Однак цьогоріч локацію вирішили змінити й нове місце, за словами організаторів акції, доволі символічне.
– Микола Іванович Пирогов був геніальним хірургом, анатомом, а люди, які сьогодні будуть висаджувати дерева, врятовані завдяки складній хірургії — трансплантації, — розповіла організаторка акції у Вінниці Тетяна Довгань. До речі, її чоловік, Сергій, у 2019 році теж отримав пересадку печінки, а тому родина добре розуміє, наскільки важлива трансплантація.
На фото: Любов Коваленко і Тетяна Довгань
– Микола Іванович Пирогов все своє життя присвятив тому, щоб рятувати життя людей, — додала в.о. генерального директора Національного музею-садиби Пирогова Любов Коваленко. — Символічно, що цей яблуневий ряд, який сьогодні будемо висаджувати, знаходиться на межі між старим садом та молодим. Це ніби та межа, між минулим життям та новим. Я думаю, що наступного року він (ряд яблунь — ред.) доповниться, нам вистачить місця. Головне, щоб були люди, яких врятували донори.
Якщо ж говорити про ситуацію з трансплантологією в Україні, то організатори зазначили, що впродовж 15 років в Україні не проводили жодної пересадки серця, а українці були змушені лікуватися в інших країнах. У 2019 році в Україні відновилась можливість проведення трансплантацій. Зокрема лише за 6 місяців 2021 року в країні виконали 126 операцій з трансплантації органів. З них близько половини — від неживих донорів.
– Буквально минулого тижня оголосили про першу в історії України трансплантацію кісткового мозку від неродинного донора дорослій людині. Вона відбулась в Черкаському онкодиспансері, — зазначила Тетяна Довгань. — Вінниця теж взяла курс на розвиток трансплантації.
На заході також були присутні декілька осіб, які отримали донорські органи й завдяки цьому змогли повернутися до нормального життя.
Зокрема Наталя Панчишина потребувала трансплантації печінки. Захворіла жінка ще у 2016 році, однак діагноз вдалось встановити не одразу.
– П’ять років тому я захворіла, мала звичайну застуду, висока температура два тижні не спадала. Пізніше у мене зникли сльози. Спершу думали, що то кон’юнктивіт та почали лікування, але недуга дала свої наслідки — я почала відчувати біль, печінка збільшилась у декілька разів. Довго не могли встановити діагноз. Вже коли у 2018 році у мене за декілька днів живіт збільшився до таких розмірів, наче я була вагітною на шостому місяці. Тоді мене з Вінниці направили до Києва. Там встановили діагноз — синдром Бадда-Кіарі. Єдине, що могло мене врятувати, це була трансплантація печінки.
– Спершу донором мала бути моя сестра, вона мені ідеально підходила. Але згодом у Верховній Раді проголосували за закон, який заблокував родинну трансплантацію. Для нас це був великий шок, тому що у мене вже був критичний стан. Тоді ми почали збирати документи на операцію в Білорусь.
Кошти на операцію отримали з державної програми, однак всі обстеження та поїздки довелось оплачувати самостійно. Пані Наталя розповідає, що зараз почувається добре, але тепер пожиттєво прийматиме ліки та регулярно обстежуватиметься.
Про свого донора жінка нічого не знає, але хотіла б зустрітись з рідними людини, завдяки якій живе сама.
– Я можу лише молитись за цю людину. Не знаю чи це була жінка, чи чоловік. Щоранку дякую Богу, що живу. Хочеться подякувати донору, який врятував моє життя, подарував моїй дитині живу маму.
Інший реципієнт, Олег, ще сім років тому отримав трансплантацію нирки. Операція тоді відбувалась у Білорусі.
– Життя до та після трансплантації не порівняти. Тепер можна собі дозволити все, відчуваєш себе повноцінною людиною. Не прив’язаний до діалізу, подорожую Україною, багато чого побачив.
Вінничанин Андрій також мав хвору нирку й потребував донорського органу. Трансплантацію здійснили три роки тому в Італії. Донорського органу він чекав впродовж трьох років. Розповідає, що тепер, після операції, жити значно легше.
– Хто знає, хто пройшов ниркову недостатність, той знає, що кожен крок дається з неймовірними зусиллями: підіймаєшся на третій поверх, а на другому треба зупинитися перепочити. Трансплантація надає необмежені можливості, які у звичайної людини: подорожувати, працювати, повноцінне сімейне життя…
Окрім Вінниці, подібні “Алеї життя” також існують у Києві, Одесі, Луцьку, Миколаєві та інших містах.
Раніше VежA повідомляла, що вінницька обласна лікарня ім. Пирогова отримала право на проведення операцій з трансплантації органів.
Фото Олесі Яненко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.