Теплий, камерний та беззаперечно щирий – такими словами можна описати концерт Олега Каданова та Павла Нечитайла, що відбувся у Вінниці минулої п’ятниці. Виступали музиканти у новому артпросторі, організованому вінницьким поетом, письменником та культурним менеджером Богданом Куценком.
З келихами вина на теплій травневій терасі ресторану – так у Вінниці чекали концерт музиканта та актора театру Олега Каданова («Лінія Маннергейму», «Мантра Керуака» «Оркестр Че») та автора-виконавця Павла Нечитайла («Пропала грамота», «Zapaska»). Ті, хто слідкує за культурними подіями міста, зокрема, прийшли подивитися на новий артпростір, який стане місцем для літературних читань та камерних музичних виступів.
«Мала сцена» розташовується в ресторані «Трофей», що на вулиці Театральній. Таке сусідство відчувається абсолютно органічним, а вино та приємна дівчина, що зустрічала відвідувачів на вході, лише додали бонусів цьому місцю. «Малою сценою» є невеличке приміщення зі сценою, шпалерами з орнаментом та м’якими стільцями, які створювали напівдомашній затишок разом з тьмяним світлом та кольоровою світломузикою.
Музиканти грали окремо, відтак першим на сцену вийшов Олег Каданов – музикант, актор харківського театру «Нефть». Він зіграв свої сольні пісні та пісні з інших своїх проєктів, зокрема зазвучали «Не той, а я», «Будда» проєкту «Лінія Маннергейма», «Хороший бізнес» (слова Сергія Жадана), «Не спи» та інші. Медитативні гітарні рифи збалансовували інтенсивні ритми та рими Каданова, а гостре авторське слово змушувало публіку час від часу завмирати та ловити кожне його слово.
Павло Нечитайло вийшов на сцену після невеликої паузи. Його ж музика «пахла» літом, вітром та дорогою, як у пісні «Блукати». Ніжні пісні змушували мріяти та рухатися, тому під час виступу дехто почав танцювати. Концерт завершився трьома піснями на біс та гучними оплесками.
“Veжа” запитала Богдана Куценка, одного з засновників “NGO SUN” та “Малої сцени” зокрема, про його враження від концерту, про плани нового культурного простору та культурний менеджмент у Вінниці загалом.
ПРО ВРАЖЕННЯ ВІД КОНЦЕРТУ
– Коли ми з Ярославом Мрочко (власник ресторану “Трофей”, – прим. ред.) задумали заснувати громадську організацію, а було це ще узимку, ми хотіли об’єднати зусилля багатьох наших друзів і створити якісно новий незалежний майданчик. Тобто тут грають роль і місце, і процес, побудовані на підтримці. Неприбуткові організації, на відміну від комерційних, можуть дозволити собі трохи більше варіантів. А далі ми доволі довго готувалися через постійні зміни у карантинних заходах, через постійні загрози безпеці, переносили, передомовлялися і зрештою це сталося, і було дуже приємно бачити поруч стільки прекрасних людей, які дочекалися і були щасливі так само, як ми.
Так само і музиканти – наші друзі мали чекати, як власне і ми чекали на них. Іноді насправді усе, чого ти потребуєш – ще трохи терпіння, і воно того варте. Найкраще – бачити, які в ці моменти всі разом щасливі.
ПРО ПЛАНИ ТА МРІЇ
– Мрій у нас вистачає, але і заходів в планах багацько – ми із прекрасною Наталкою Демчук вже плануємо спільний захід у “Трофеї” на 3 червня – це Антон Стрілець, що грає на дивовижному хангу та якого у Вінниці люблять і добре знають.
Далі стрибаємо в літо і чекаємо на велику і надзвичайно яскраву спільну презентацію нових книжок від Сергія Жадана і Катерини Калитко. Захід унікальний, захід дуже очікуваний, дуже нашого формату. Просто неба у центрі міста і при цьому не на площі чи в сквері – камерно, затишно і дуже зручно. Мені на думку проситься слово – НАРЕШТІ.
ОЧІКУВАННЯ ТА БАЧЕННЯ “МАЛОЇ СЦЕНИ”
– Якщо говорити про мене – я дуже хочу більше літературних подій, читань, обговорень, розмов, книжок, музики. Якщо говорити про місце, то перелік “Малої сцени” буде ще більшим, адже відпочинковий комплекс доволі великий і там можна організувати багато різних заходів спільно із нашими друзями з культурного та громадського секторів.
Наразі упевнений, що перелік вийде широким – це майстер-класи, лекції, концерти, літературні читання, презентації та все, що може об’єднати групи людей. А що найбільше мені до вподоби – можливості росту, модернізації, відкритий майданчик і певна окремість, коли не заважаєш, коли не змушений за чимось там слідкувати постійно і можеш замовити їжі до чи після події, маєш під боком потужну інфраструктуру, яка для тебе стає частиною проведеного часу. Це дуже важливо – створювати саме такі сучасні нормальні умови для всіх.
ПРО ПРИМІЩЕННЯ “МАЛОЇ ЗАЛИ”, ДОЗВІЛЛЯ ТА КУЛЬТУРУ У ВІННИЦІ
– Зал поки є фактично таким, як і був – ми відокремили сцену під музичний формат, вивели місце для звукорежисера, обмежилися мінімальними витратами, адже режим карантину для всіх є складним. Проте спитайте нас про плани – і тут нам важко буде спинитися. Ми хочемо створити справді новий формат дозвілля. Бо особисто мені завжди не вистачає свободи та радості неформальної обстановки. Наприклад, у МЦ “Квадрат” я бачив проблемою державне фінансування, яке на рівні законів є вкрай неефективним і застарілим. Тепер культуру і суміжні напрямки перевели на тендери та перспективи стали ще гірше.
Митцям пропонують бути чиновниками чи “торгашами” – читати закони про закупівлі, оформляти юридичні структури, грати на тендерних майданчиках, підписувати десятки однотипних довідок. По суті це бізнес, а не мистецтво, і митець не може цього робити й далі залишатись митцем.
Ситуація патова, це уже майже всі розуміють – ми так довго чекали прозорості державних закупівель, що самі не помітили, як влізли в болото по вуха, адже не можна купувати культуру, як картоплю для шкільної столовки. Це штучний товар, це унікальність, це мистецтво. Весь світ розвиває культуру, мистецтво і навіть науку за допомогою грантової системи, а в нас наразі Ківу роблять науковцем, а мистецтво заганяють на базар.
Тому моє особисте бачення подальшого розвитку – приватні ініціативи, колаборації, співробітництво регіонів у різних напрямках. Нам робити своє, як завжди, без особливих очікувань на допомогу. Тому найбільші зміни на “Малій сцені” попереду – побажайте нам успіху!
Фото Ольги Мірошниченко та Олесі Яненко (з лого)
Дякуємо!
Тепер редактори знають.