Романтичні стосунки, кохання та пристрасть — важлива (хоча й не обов’язкова) складова життя людини.
Водночас існують суспільні стереотипи, коли самотність уявляється ніби поразкою, а «невиправдані очікування» батьків, друзів чи суспільства загалом призводять до почуття провини. Для людей, які важко переживають самотність, День закоханих стає зайвим нагадуванням про відсутність стосунків.
Згідно з опитуванням про те, як впливає пора року на відчуття самотності, лише менше третини респондентів почуваються самотнішими взимку. Для багатьох людей тривалий період зимових свят — можливість зустрітись з рідними та друзями, однак у випадку з Днем святого Валентина ситуація дещо інша.
У період, коли ледь не на кожному кроці продають іграшкові сердечка, листівки та повітряні кульки, а реклама кричить про пошук подарунків коханим, для людей, які у цей час без пари, таке засилля романтики може стати зайвим стрес-фактором та призвести до поганого настрою через відсутність стосунків, негативних думок про себе чи про кохання взагалі.
Згідно з інформацією, опублікованою у виданні Bazilik, цьогоріч лише 34% українців планують святкувати День святого Валентина.
– Існує думка про те, що найбільш агресивно критикують святкування Дня святого Валентина самотні, або ті, чия половинка не вміє робити романтичні жести. Це спрацьовує як захисний механізм: людина намагається переконати всіх навколо, що ненавидить цей день, хоча насправді хотіла б святкувати та отримати подарунок. Що ж до українців, то 24% опитаних дарувати подарунки не планують, 77% – хочуть зробити подарунок до Дня закоханих. При чому із них більшість 84% – це чоловіки, а 70% – жінки, – наводять слова Євгенії Близнюк, засновниці та директорки Gradus Research.
VежA поспілкувалась із декількома вінничанами, які проводили або ж проведуть 14 лютого наодинці. Вони розповіли про вплив оточення на бажання бути у парі, ставлення до цього свята, значення стосунків у житті людини та що допомагає їм не почуватися самотніми. Також дві психологині порадили, як можна провести 14 лютого без пари й наскільки важливо зрозуміти себе та чесно визнавати свої почуття.
*
Насправді практично всі мої респонденти зазначили, що не вважають День закоханих великим святом і, ймовірно, більше значення цей день має для продавців квітів, листівок та інших подарунків. Попри це, виникали бажання бути серед тих, кого вітають, щоб умовно відзвітувати перед оточенням.
– Пам’ятаю, що коли у мене не було пари, то звісно на душі так було в цей день… Знову ж це все через те, що навколо все говорить, що ти мусиш ось так робити, бути з кимось, подарувати листівку, отримати квіти… — розповідає Катерина Яковлєва. — Я згадую себе, що раніше, коли всі навколо з кульками, ведмедиками, сердечками й в усіх в Інстаграмі квіти та цукерки, то ти вже йдеш шукати якусь коробку, яку купила собі сама 3 місяці тому, фотографуєш і типу «я нічим не гірша, мені теж подарували». Ну і що, що ти купила собі цей букет сама, але «я у стосунках і ось він теж мені щось дарує». Ти так собі ставиш уявну «галочку». Зараз я вже одружена і тепер це свято взагалі не сприймається чимось особливим. На початку стосунків я ще могла нервувати, якщо чоловік вітав мене не так, як би мені того хотілось.
Ілюстрація wikihow.com
– Весь цей святковий маркетинг, ніби все миле таке, але може зіграти злий жарт. У нас на районі є невеликий продуктовий магазин. Там вже тиждень висять сердечка. Я спершу не звернула увагу, а потім задумалась, що висять якісь прикраси, але ж Новий рік минув. Придивилась і побачила сердечка: «Тааак, а чого сердечка…» Мозок так повільно завантажував інформацію, а потім зрозуміла що точно, День святого Валентина за тиждень. Розумієш, звичайний продуктовий магазин десь на Кореї та весь обвішаний тими сердечками, ніби там вибухнуло щось рожеве.
Вінничанин Віталій розповів, що цього року проведе День святого Валентина без пари. На його настрій не особливо впливає романтика навколо, однак «якщо хтось подарує валентинку, настрій покращиться, навіть якщо це зроблено просто для «галочки».
На думку Ярослава Інгульського, найкраще, що можна робити 14 лютого, якщо від самотності недобре — працювати. В тому числі над собою.
– Наприклад, я працював, як і в будь-який інший день. Працював, тому що розумів, що це мене робить краще. Якщо у людини немає пари, то завжди є ти сам. Це розуміння поступово приходило до мене. Якби ж ми всі були такі розумні одразу, то напевне й ніяких дурних вчинків не було. Це завжди приходить із досвідом. Десь у підлітковому віці, коли це свято лише з’являлось, а ти розумієш, що у тебе щось не завжди складається, то, мабуть, тоді це пригнічувало. Мені допомагало те, що я намагався це розкласти, зрозуміти, що ж саме мені не подобається, побачити проблему та вирішити її.
Ілюстрація TogglTrack
Ярослав вважає, що саме комерційна складова свята має великий вплив. І хоча він загалом не проти, аби у підприємців була ще одна можливість заробити (особливо в непрості коронавірусні часи), але засилля подарункових сувенірів може дещо нашкодити не лише самотнім людям, але й тим, хто вже у стосунках.
– Інколи бувало, що цього всього оформлення забагато. Було очевидно, що багато людей намагаються з цього свята зробити щось надзвичайне. Бувало занадто нав’язливим. Тут можна лише своєю відстороненістю реагувати. Це свято, коли його настільки популяризують та роблять гіперважливим, створює такі завищені очікування. Наприклад, якщо ти простіше ставишся до цього дня, то це може розчарувати іншу людину. Якщо це все відбувається на фоні цих сердечок та повітряних кульок, то безпосередньо впливатиме на стосунки у парі.
– Мені здається, що основне питання не в тому, як реагувати на цей день і умовно пережити. Питання в тому, яке відношення до себе та оточуючих людей, до стосунків взагалі. Я читав пост, про те, що таке кохання. Там були такі розмірковування, що є справжньою любов’ю. Було порівняння, наприклад, якщо вам важко і ви шукаєте стосунки, то це не любов. Це ви просто хочете знайти іншу людину для свого комфорту. Ще декілька таких прикладів. Любов — це коли тобі самому абсолютно добре, ти реалізувався, на самоті почуваєшся добре і ти б хотів зробити ще когось щасливішим.
Ілюстрація Tracy Lee для National Public Radio
Марія розповідає, що ніколи не вважала 14 лютого святом закоханих й сприймає це, як звичайний день, незалежно від того у парі вона чи без.
– Це свято бісить, але з позитивом якось. Не сприймаю це гостро чи сумую, просто й так не люблю коли на людях надто «мімішності» відбуваються. Колись був у мене хлопець Валентин, то для мене це був день його ангела і я повинна була його привітати. Але жоден з представників сфери послуг не втрачає можливості виграти на цьому дні.
Цьогоріч вона планує провести день «з коханим ноутбуком за роботою» або переглядом фільму.
Микола Геркалюк розповів, що йому ще не доводилось зустрічати День святого Валентина у парі й цьогоріч 14 лютого буде просто вихідним днем.
– Взагалі я ніяк до цього дня не ставлюсь. Немає якогось суму чи депресії, що ось я ні з ким не святкую. Ніколи це не сприймав, як велике свято. Це якась така формальна річ, яка популяризується компаніями та брендами, тому що їм вигідно. Ніби й прикольно, нехай люди святкують, мене це не напрягає, але я сам ставлюсь до цього нейтрально. Можливо, у майбутньому моє ставлення зміниться, якщо мені випаде святкувати.
Додає, що завдяки своєму нейтральному ставленню до Дня святого Валентина, він навіть не помічає чи прикрашені крамниці та святкову рекламу.
– Помічаю, що внаслідок розвитку соціальних мереж та більшої відкритості, багато людей заявляють про те, що їм круто бути самотніми. Це супер, це право людини. Думаю, цей ярлик «самотня/ій» перебільшений і це стереотип, що в такому випадку з людиною щось не так. Якщо людині добре, то ок. Якщо ж людина через це переживає, тоді треба щось робити, шукати іншу людину…
*
ПОРАДИ від героїв:
Катерина радить потішити себе смачненьким та подивитись улюблені фільми: «А якщо дуже хочеться постраждати, то подивитись «Щоденник Бріджит Джонс», там вона, до речі, теж сидить з морозивом». Також цей день можна присвятити роботі, щоб відволіктись від сумних думок.
– Мабуть, не варто дуже хвилюватись, що ти сам. Все якось вчасно прийде. Якщо ви нормально почувались без пари 13 лютого, то й 14 лютого нічим не відрізняється і не варто піддаватись всій цій рекламі та рожевому плюшевому маркетингу.
Ілюстрація HerCampus
На думку Ярослава, найкращий спосіб розпочати день — виспатись. Після того можете спробувати зробити хоча б одну нову справу: «Може бути якесь захоплення, нові навички, завершене завдання тощо. Можливо, варто зробити те, що ще не робив. Це спричинює такий невеликий вау-ефект і ти інакше починаєш дивитися на життя. Наприклад, сходити в більярд чи настільний теніс, якщо ніколи раніше не грав. Можливо, це стане цікавим захопленням і до чогось призведе. Я ось, наприклад, нещодавно зрозумів, що досить непогано граю у більярд».
– Навіть не знаю чи я у праві щось радити, — додав Микола. — Можна сказати, щоб не парились, але ж все одно будуть. Здається, якщо це аж так сильно турбує, то або страждати до кінця, або відволіктись і зробити щось, що подобається. Прогулятись я б не радив у таку погоду, але можна почитати книжку чи подивитись фільм. Мене, наприклад, класно відволікає просто взяти камеру та піти фотографувати. Якщо людину сильно турбує цей день, то варіант кудись сходити не дуже підходить, тому що свято буде скрізь. Тому, можливо, краще ізолюватися. Просто пережити цей день спокійно.
Марія ж може провести 14 лютого в компанії друзів та подруг і, можливо, це буде не зовсім романтично, але свято собі вона влаштує: «Не впадати у відчай! Я вважаю, взагалі не потрібно засмучуватись що немає другої половинки. Можна розвиватись, присвячувати час собі, не забувати про себе! А там, твоє тебе обов’язково знайде!»
Ілюстрація Hanna Barczyk для The Wall Street Journal
*
ЩО РАДЯТЬ ПСИХОЛОГИ?
Гештальт-терапевтка Ольга Стороженко розповідає, що важливо не знецінювати свої почуття, а усвідомити, що саме відчуваєте, та прийняти це. Деякий час ігнорувати самотність можна, однак у довготривалій перспективі це не надто допоможе.
– Думаю, варто розуміти, що не всі люди у парі. Я вважаю, інструкція одна — чесно визнати, що у мене зараз немає стосунків, зрозуміти, що якщо я якось негативно реагую на подарунки інших людей у цей день, то що за потреба у мене: дійсно бути у стосунках, або це потреба в увазі та приналежності до суспільства.
Якщо визнаєте, що бракує стосунків, тоді можна заглиблюватись, щоб визначити, чому не виходить, можливо, я є страх близькості, що зроблять боляче. Або може бути враження у людини, що вона якась «не така» і її не полюблять. Тоді потрібно зрозуміти звідки це почуття йде. Або ж у людини є потреба просто бути у суспільстві, серед тих, кому дарують подарунки та вітають. Є думки, що Інстаграм може викликати депресію, тому що там насправді дуже багато ідеалізовано.
Самотність насправді не негативний стан і часом потреба побути на самоті та мати власний простір виникає у кожного. Водночас, як розповідає Ольга, якщо колись (навіть у дитинстві) відчували самотність вимушено, або не були тоді до неї готові, це могло відбитися на психічній та тілесній пам’яті. Тоді ця самотність буде нести з собою певні образи, біль та травматику.
ілюстрація з Instagram @amandaoleander
– Якщо говорити про тих людей, які все ж реагують на це свято з точки зору невиправданих надій та образ, і когось це відчуття самотності може лякати, тоді з цим дійсно важко. Як на мене, треба це визнавати. День святого Валентина — це свято про стосунки. Як все у нашому житті амбівалентне, так і тут можна говорити про те, що це свято несе щось хороше, тому що задумуватись про стосунки не так вже й погано.
З іншого боку, саме це свято накладає дуже багато соціальних кодів. Є дослідження, що після Дня святого Валентина велика кількість пар розлучається, тому що якісь надії не виправдались. Наприклад, хотіла букет троянд, а подарували букет ромашок, моя реальність не збіглась з реальністю партнера і я тоді не йду це все проговорити, а починаю впадати у якийсь свій страшний досвід самотності, що мене не зрозуміли й все.
Ольга Стороженко радить людям, які почуваються некомфортно через свою самотність, чесно визнати, чого саме бракує. Також можна просити підтримку у друзів чи близьких, щоб розділити з кимось болючі переживання: «У серіалі «Секс і місто» головна героїня Керрі Бредшоу пішла святкувати зі своєю подругою Мірандою. Можна влаштовувати щось таке». Також варто згадати всіх людей, які вірили та цінували вас (враховуючи першу шкільну вчительку, наприклад). Попросити про слова підтримки можна й у соціальних мережах.
ілюстрація з Instagram @amandaoleander
– Я знаю, що багатьом людям важко попросити про підтримку, тому що у кожного є свій болючий досвід. Здається, якщо знову попросити й нам відмовлять, тоді буде ще болючіше. Але життя це ризик. Раптом, якщо написати, що хочеться цього дня отримати коробку цукерок, то подруга чи ще хтось подарує? Насправді нам є з ким розділяти всі ці почуття. Абсолютно точно у кожного буває відчуття самотності навіть якщо ми у парі й кожному буває погано. Але, можливо, ми не на тому рівні, щоб цим можна було ділитись так само легко, як чимось хорошим і наближеним до ідеалу (якого теж насправді не існує).
Катерина Калашнікова, психологиня, арт-терапевтка та письменниця, зазначає, що в житті до всіх ситуацій є три ключі: читати казки, писати казки та малювати казки.
– Можна написати казку про «Мій щасливий день Валентина». Тут починають працювати механізми арт-терапії та відбувається ніби зсув пластів дійсності. Підсвідомість радо приймає цю нову реальність і починає працювати так, щоб це сталося. Я писала казку про роботу моєї мрії, коли звільнялась з бухгалтерії, де пропрацювала 7 років. Написала казку, як у мене є моя творча студія, хоча на той момент взагалі нічого не свідчило про те, що це можливо. Зараз вже 11 років моїй творчій студії й 6 років я у психології. Я точно знаю, що це працює.
– Потрібно писати казку в теперішньому часі: «Я, Марія, зараз готую сніданок своєму коханому, а він…». І максимально вірити та прожити, що ось воно справді так і є. Підсвідоме записує, що ось таке може відбутися. В людині оселяється ось цей новий життєвий сценарій. Жодної підготовки не потрібно, казку ніхто не перевірятиме. Якщо у людини є свій терапевт, тоді можна цю казку показати терапевту і дуже багато цікавого дізнатися.
Ще однією корисною практикою є створення ведмедика. Його можна пошити, або ж намалювати. Катерина жартома розповідає, що її порада — це у будь-якій незрозумілій ситуації шити ведмедика.
– Ведмедик це людиноподібний образ. Він достатньо зрозумілий, щоб включились проективні механізми, але тут немає такої відповідальності, як при створенні ляльки. Тобто, не так страшно, не такі вимоги до правильності рис, ведмедику ми дозволяємо більше. І він викликає позитивні емоції, наче такий острівець безпеки і емоційної підтримки. У лялькотерапії важливі завдання. Ми лстворюємо новий Я-образ. Лялькотерапія допомагає прожити заблоковані тілом емоції. Саме в процесі творення (малювання чи пошиття), перевести їх (емоції) у дію. Ми ці емоції витягуємо і з ними не лишаємось, а трансформуємо у процес творчості.
Психологиня зазначає, що арт-терапія — найекологічніший спосіб домовитися з підсвідомим, оскільки нею практично неможливо нашкодити. Катерина Калашнікова також подалилась ще однією практичною технікою, яка допоможе віднайти внутрішню опору. Цю практику, яка складається з декількох кроків, можете виконати просто зараз. Щоправда, наступний пункт читайте лише після того, як виконаєте попередній:
– Напишіть список людей, які вас підтримують;
– Перевірте чи є ви самі у списку та на якому місці;
– Перепишіть список та поставте себе на перше місце.
– Ви – це головна людина в своєму житті. Головна підтримка і свято – це ви, – пояснює Катерина. – Це насправді дуже підтримуюча техніка. Людина, яка гармонійна та наповнена і знає, що вона в себе на першому місці – не почуватиметься самотньою. Ми шукаємо підтримку в партнері, шукаємо якийсь дефіцит відносин, але насправді головні відносини мають бути з собою.
Фото: архів Vежі та надані героями матеріалу
Ілюстрації: з соцiальних мереж, toggl.com, hercampus.com, NRP, wikihow.com
Дякуємо!
Тепер редактори знають.