-
21 Листопада/ 21:59Головне на Vежі
Публікація21.11.1921:59
“Якщо вони не почують нас на площах, ми постукаємо їм у двері”: у Вінниці згадували початок Майдану і готувались до нового. ФОТО
Сьогодні, 21 листопада, у Вінниці відбулося відразу дві акції, присвячені шостій річниці Революції Гідності.
На “зустріч майданівців” і вечір пам’яті, щоб згадати всіх, хто змагався за Україну та боровся за свободу кожного з нас, прийшло кілька десятків людей. За тим понад сотня вінничан зібралися на віче, де вже лунали заклики до нових протестів.
“Зустріч майданівців”
Саме у цей день 21 листопада 2013 року в Україні почалося народне повстання, що спершу отримало назву Євромайдан, а потім стало називатися Революцією Гідності. Внаслідок репресій силовиків проти протестувальників і розстрілу майданівців у Києві, на столичному Майдані загинуло троє людей родом із Вінниці та області: Максим Шимко, Валерій Брезденюк та Леонід Полянський.
На честь загиблих майданівців у Вінниці було створено “Дерево Свободи” – скульптуру у вигляді вишні, з якої опадають 107 квіток (за числом вбитих протестувальників під час Революції Гідності). І саме біля цього меморіалу вінничани збираються на різноманітні акції, пов’язані із вшануванням тих, хто змагався за Україну та боровся за життя кожного з нас.
Втім, перша сьогоднішня “зустріч майданівців” відбулася поруч меморіалу – біля “майданівської ялинки” з фотографіями героїв Небесної Сотні. На акцію, що була анонсована на 17:00, деякі активісти приходили з лампадками, які залишали біля цього постаменту, а потім підходили до мікрофону з колонкою, який встановили, щоб кожен охочий зміг сказати декілька слів.
Організатором цієї акції став Артем Михайлов, який на Майдані був сотником у Вінницькій сотні. Й варто зазначити, що на зустріч майданівців” прийшли переважно “майданівці” – ті, хто дійсно виходив шість років тому на акції непокори. Водночас молоді серед присутніх майже не було.
Він коротко подякував усім присутнім за те, що кожного року приходить, пам’ятає тих людей, які віддали власні життя за незалежність України, і хто бореться, адже з його слів, “хлопці загинули не за те, щоб просто йти в Євросоюз”. Також він закликав присутніх “не опускати руки, а кожного дня боротися і завжди пам’ятати, що відбувалося в 2013-2014 році”. Після цього слово давали усім охочим.
Крім цього ми вирішили поцікавитися у присутніх, як вони оцінюють події шестирічної давності, чи стежать за тим, як відбуваються розслідування злочинів проти Майдану, і чи вірять, що винних у загибелі Героїв Небесної Сотні насправді покарають.
Попри те, що на акцію переважно прийшли активісти, можна було побачити й кілька людей, які стояли осторонь.
Зокрема Олександр, який навчається на першому курсі педагогічного університету, сказав, що не був учасником Майдану, адже навчався тоді у школі та проживав у області. А на сьогоднішню акцію прийшов, щоб підтримати її, бо за подіями шестирічної давнини активно стежив з новин. На запитання про це хлопець відреагував навіть дещо здивовано, бо “люди гинули ж на Майдані”. Але щодо розслідування цих злочинів, Олександр сказав, що нічого не знає, бо не стежить. Також він зазначив, що “мертвих людей вже не повернеш”, але після Революції Гідності “ми отримали більший розвиток”.
Але здебільшого на акції не було “пересічних людей”.
Одним із тих, хто взяв слово першим, був Микола Рудик. Чоловік розповів, що був активним учасником Майдану у Києві, бо після розгону і побиття студентів, не міг залишатися байдужим. На Майдані він втратив праве око і досі має уламки від гранати. Водночас каже, що ні про що не шкодує і пішов би знову. З його слів, увесь світ пізнав Україну по Революції Гідності й тільки після неї з нами почали рахувалися.
Герої Небесної Сотні віддали свої життя за Україну, за народ, за гідність. Ми маємо шанувати пам’ять про них і передавати поколінням, – зазначив Микола Рудик. – Головна ціль Революції Гідності і Майдану була – змінити систему, щоб не було кумівства, щоб був закон для всіх єдиний. Тому ми маємо зараз розібратися всередині. На Сході ми знаємо, що ворог і загарбник – Росія, а потрібно розібратися, хто в нас тут є ворогом. При Верховній раді багато зрадників: Кучма, Медведчук, ці Вілкули – їх треба судити в першу чергу.
Водночас, на думку чоловіка, злочини проти Майдану будуть розслідувані, коли ми змінимо судову систему.
Серед присутніх була й Катерина Цибуліна. Жінка називає себе людиною, яка вистояла цей Майдан від початку і до кінця. Каже, що їздила тоді й у Київ.
Ми маємо пам’ятати те, що було, і ми маємо показати нашій владі, що якщо буде потрібно, то ми знову тут будемо. Я не хочу сказати нічого сьогодні про нашого Президента, але короля робить свита. І заяви Сивохо, що мама АТОвця має просити пробачення в тих, хто стріляв в її дитину, вибачте, це занадто, – зазначила Катерина Цибуліна. – Я вважаю, що якийсь дуже малесенький відсоточок може десь і змінилося з того всього, за що стояв Майдан. Але корупція, наприклад, не змінилася.
Щодо розслідування злочинів проти Майдану, жінка сказала що стежить, і в тому, що вони не розслідуються, звинувачує “зацікавлених при владі”.
Думаю, що хтось при владі зацікавлений в тому, щоб вони були не розслідувані. Як на сьогодні передають, що десь ділися цілі томи розслідувань. То хто міг їх знищити? Якщо чесно, я вже не вірю, що когось покарають, – зазначила пані Катерина.
На цій акції ми зустріли й Романа Яковлева, який був одним з героїв нашого проекту про Вінницький Майдан (до п’ятої річниці Революції Гідності). І з усіх присутніх саме він взяв слово тільки для того, щоб попросити вшанувати Героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання, адже “усі, хто брав участь у Майдані, розуміють, що кожен міг бути на їхньому місці”.
В першу чергу ми тоді виходили проти корупції і проти вектору в напрямку до Росії, який обрав Янукович. Всі були проти того, щоб приєднуватися до Таможного цього союзу. І як тільки загострилася ситуація в Києві – ми одразу поїхали з друзями туди. Нас не цікавив Майдан просто постояти, бо коли Янукович вирішив силою піти на народ, ми розуміли, що ніхто крім нас, – розповів Роман Яковлев.
Багато людей можуть скептично ставитися до Революції Гідності, але це мабуть ті люди, які ніколи нічого не побачать хорошого. Ми вибороли як мінімум повагу всього світу до себе: що ми маємо гідність, що ми є нація, яка може згуртовуватись, і що хто би не був (Президент, чиновник на місцях, чи поліцейський), він просто зобов’язаний дотримуватися закону. Ми показали, що ми будемо цього добиватися. Це була маленьке зерно, яке по-тихеньку проростає, але нам є ще до чого рости.
Я вважаю, що першим ділом будь-якого Президента є покарати винних. Де б вони не були: Росія, Америка… – багато куди повтікали люди, які безпосередньо брали участь у розстрілах. Їх можна знайти. Інтерпол цьому сприяє. Але чомусь в цьому ніхто не зацікавлений, – зазначив Роман Яковлєв. – Останнім часом я бачу, що на Грушевського замуровують все, що може бути доказовою базою. І люди просто зневірюються в тому, що ця справа не дійде до кінця. Але ми повинні просто гуртуватися, формувати ради і разом наполягати на тому, щоб відновили процес покарання людей, які винні в смертях Небесної Сотні. Спочатку, як в нормальній демократичній країні повинні писатися звернення до чиновників. Звернення до чиновників є. Тому наступний етап, за логікою подій, – нагадати чиновникам, що ми до них звертались. Якщо чиновники знову будуть ігнорувати, то тоді знову збиратися на Майдан та задавати питання: чому чиновник, який повинен працювати безпосередньо на народ, ігнорує прохання народу покарати винних у загибелі Героїв Небесної Сотні.
“Не треба плакати, а спокійно… чистити кулемети”
О 19:00 на майдан Небесної Сотні до Дерева свободи вийшли ще понад сотня людей на віче під назвою “Ми маємо гідність!”. Цей захід відбувся вже під певними гаслами та з конкретними закликами до присутніх.
Ініціаторами віче виступили активісти з організації “Справа громад”, які раніше протестували проти підписання українською владою т.зв. “формули Штайнмаєра”. Цього разу вони тримали в руках червоно-чорні та національні прапори, а також плакати з гаслами “Ні особливому статусу – ми всі однаково особливі”, “STOP реванш”, плакати на підтримку повстання в Гонконгу та зі словами підтримки ув’язненому в Італії, українському бійцю Марківу.
У своїх виступах активісти засуджували дії центральної влади, яка, на їхню думку, “зіштовхує цю державу на дно”. Більшу частину заходу виступала студентка Дана Танадійчук:
– Я хочу, щоб кожен, хто зараз сюди прийшов, запитав себе, чи є у нас гідність? Я хочу, щоб ми не забували ті революції та майдани, які відбувалися дотепер. Тому що це все – процес і щось на кшталт невеликого голосування: ми приходимо і своєю появою хочем сказати, що не згодні з тим, що відбувається в країні. З тим шляхом, яким веде країну наша влада – обрана народом, але тим не менше, – сказала Олена.
“Примиритися з Росією, що нам зараз пропонує українська влада – це значить знищити все. Доктрина російської держави не передбачає примирення з Україною”.
Захід відбувався у форматі вільного мікрофону, тож кожен мав можливість взяти слово. Так, один молодий чоловік сказав, що все життя розмовляв російською, але події на Майдані змусили його переглянути власний світогляд і не лише перейти на українську, але й пропагувати українську ідею серед знайомих. “Знаєте, через це я втратив багатьох людей зі свого оточення, які це не сприймали, але зовсім за це не шкодую”. За тим слово взяв молодий хлопець, який брав участь в Євромайдані ще коли був студентом.
– Я тоді навчався в Умані, лише мене шість разів викликали в деканат, аби студенти не долучалися до акцій протесту… Так, сьогодні ми скочуємося донизу. Але що з цим робити? Боротися, скидати. Але не так, як ми робили це минулого разу: ліберально, демократично. Треба усвідомити, що вони розуміють тільки силу.
Дещо змінила тональність виступів Юлія Васюк, учасниця етномайстерні “Коло”. Вона нагадала, що сьогодні країна згадує передусім не розстріли на Інститутській, а початок Майдану, який переміг.
– Сьогодні – свято, День Гідності. Шість років тому українці вийшли на Майдан і показали, на що здатні. Нам потрібно святкувати, гуртуватися, підтримувати одне одного і… спокійно чистити кулемети.
З майдану Небесної Сотні учасники віче вирішили піти до меморіалу загиблим майданівцям, розташованому на Європейській площі. Сформувавши колону, майданівці рушили вулицею Соборною, вигукуючи гасла “Слава Україні!” – інколи до них навіть доєднувалися деякі перехожі.
Вже біля меморіалу на Європейські спікери заходу перейшли до конкретики. Вони повідомили, що треба бути “готовими вийти, щойно настане пора” і анонсували великий протестний захід у Києві, пов’язаний із зустріччю президента Зеленського з лідерами інших держав у нормандському форматі, який стосується врегулюванні ситуації на Донбасі:
– Зараз всі чекаємо 9 грудня. Напевно, вже все там домовлено і нас просто поставлять перед фактом, досягнувши певного результату під час перемовин. Аби цього не сталося, 8 грудня у Києві на Майдані відбудеться попереджувальне віче. Ми всі маємо там бути: дружньою великою юрбою. Щоб вони виглядали зі своїх вікон і трішки задумалися. Бо якщо не задумаються – ми будемо розмовляти з ними інакше, – сказала активістка.
Зазначимо, що сьогодні зранку з нагоди Дня Гідності та Свободи відбулося покладання квітів до пам’ятника Небесній Сотні (детальніше про це – ТУТ).
Нагадаємо також, що минулого року VежА поспілкувалася зі студентами, активістами, медиками та громадськими діячами, які брали безпосередню участь у вінницькому Євромайдані, щоб дізнатись більше про перебіг подій у нашому місті, а також про те, як оцінюють зараз майданівці результати, досягнення та невдачі Майдану, чи вважають, що країна рухається і вірному напрямку, а ще – чи вірять у те, що винні у загибелі Небесної сотні будуть покарані. Матеріал читайте за ЦИМ посиланням.
Катерина Дядюк та Андрій Качор
Фото Ольги Мірошниченко та Марини Сербінович
Дякуємо!
Тепер редактори знають.