Сьогодні, 29 серпня, в Україні вперше офіційно вшановують пам’ять захисників, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність країни. З цієї нагоди у Вінниці відбулося покладання квітів до Пам’ятного знаку Небесній сотні і Героям АТО та Меморіалу пам’яті на Європейській площі. 

Участь у події взяли очільники міста та області, депутати, представники духовенства, волонтери, рятувальники, військовослужбовці, правоохоронці, пересічні вінничани, а також родичі та друзі загиблих за українську незалежність.

VежА поспілкувалася з кількома військовослужбовцями щоб з’ясувати їхнє ставлення до офіційного відзначення Дня пам’яті захисників, ініціатив керівництва держави, рівня соціального забезпечення бійців та ветеранів. Також, оскільки саме 29 серпня відбулась Іловайська трагедія (тоді загинула  найбільша кількість бійців за весь час війни на Донбасі) та, відповідно саме через це цю дату обрали Днем пам’яті захисників, ми запитали військових про їхнє ставлення до подій в Іловайську.

Зазначимо, що 29 серпня визначено Днем пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни. Пам’ятну дату своїм указом встановив президент України Володимир Зеленський, про що повідомив під час урочистостей 24 серпня.

Під час подій в Іловайському котлі загинула найбільша кількість бійців за весь час війни на Донбасі. Наприкінці серпня 2014 року після запеклих боїв бійці потрапили в оточення під Іловайськом (Донеччина).

В ніч з 28 на 29 серпня Путін звернувся до “сил ополчення” із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. Відтак 29 серпня наші бійці мали виходити цим “коридором”. Проте російські бойовики вчинили обстріл, внаслідок якого (за даними Національного військово-історичного музею) навколо Іловайська та в самому місті загинули 368 українських бійців, близько 450 отримали поранення, 300 потрапили в полон, 84 досі вважаються зниклими безвісти. Тоді ж відбулося пряме вторгнення регулярних частин армії РФ на територію України для ведення бойових дій проти ЗСУ.

Парламентська Тимчасова слідча комісія з розслідування Іловайської трагедії оцінювала загальні втрати українських військ у тисячу осіб. За даними Генштабу, кількість загиблих військовослужбовців у боях за Іловайськ – 220 осіб, 44 – поранено, 40 – зниклих безвісти, 13 утримуються у заручниках (станом на 22 серпня 2019). У Генштабі уточнили втрати безпосередньо під час виходу “зеленим” коридором: “Саме 29 серпня 2014 року: загинуло – 129 осіб, поранено – 18 осіб, зникли безвісти – 22 особи (станом на 22 серпня 2019 року – 10 залишаються), у заручниках – 10 (станом на 29.08.2014)”.

Зауважимо, що сьогодні військовослужбовці, передусім Збройних сил України, не надто охоче спілкувалися з журналістами. Особливо бійці насторожено ставилися до запитань щодо оцінки дій чинної влади. Проте все ж з кількома нам вдалося поговорити.

Молодший лейтенант Владислав Шелест, перебуває в Почесній варті батальйону забезпечення Повітряних сил ЗСУ.

Як ви ставитеся до появи офіційного Дня пам’яті захисників України?

– Дуже позитивно. Це має бути, солдати гинуть та віддають життя за Батьківщину, за відновлення її цілісності.

Що таке, на вашу думку, Іловайська трагедія: зрада командування, трагічний збіг обставини, чи щось інше?

– Не можу відповісти.

Чи задоволені ви тими соціальними гарантіями, які надає держава бійцям і ветеранам? Чого не вистачає?

– Ні, не достатні. Ветеранам не вистачає як фінансового забезпечення, так і ставлення громадян до ветеранів. Більшість громадян не розуміють, що саме відбувається там, на тій частині території, де зараз війна. Вони не розуміють, чому війна відбувається, у головах немає уявлення, чим загрожує нам РФ і чим може закінчитися продовження її наступу. Коли приходять на території, займають їх, то вибити (ворога) звідти потім вкрай складно, бо там мирне населення. А те мирне населення поділилося на дві категорії: ті, котрі українці, які розуміють, чим все може скінчитися та чим загрожує, та ті, хто перебуває в омані. Це велика проблема.

Як ви ставитеся до ініціатив нового президента, зокрема щодо розведення сил?

– Позитивно.

А як щодо продовження мінського формату, дзвінків Путіну і взагалі – що б могли порадити для завершення війни?

– Я не знаю, що в нашого президента на думці. Це може бути як позитивно, так і негативно. В нього повноважень та інформації значно більше, ніж в громадян та військовослужбовців. Наша задача – виконувати наказ. А президенту порадив робити те, що він робить сьогодні – слухати народ.

—

Валерій Басістий, служив у 51-й окремій механізованій бригаді. Призваний у червні 2014 року, був заступником командира відділення бойової машини піхоти (БМП), навідник-оператор. За тим, після завершення мобілізації, пішов на службу за контрактом у 24 окремий штурмовий батальйон “Айдару”. У 2018-му пішов з ЗСУ, оскільки “батальйон почав розвалюватись” та й вдома на Валерія чекала дружина з двома маленьким дітьми. “Треба буде – ще підемо” – додав відразу боєць.

Як ви ставитеся до появи офіційного Дня пам’яті захисників України?

– Ця дата мала би бути раніше, хлопці почали гинути ще в 2014-му.

Що таке, на вашу думку, Іловайська трагедія: зрада командування, трагічний збіг обставини, чи щось інше?

– Це була вина командування. Ми їхали туди і ми не знали, яка наша задача. Коли ми потрапили в оточення, телефонуємо в частину, в яку були призвані, мобілізовані – і нам відповідають, що ми там не маємо бути, а маємо бути на полігоні. Взагалі ніхто нічого не знав, як все має бути.

Чи задоволені ви тими соціальними гарантіями, які надає держава бійцям і ветеранам? Чого не вистачає?

– Я рік вже як звільнився зі Збройних сил України. Не був ні на реабілітації, нічого. Я думаю, що після цього всього (війни – авт.), кожна військова людина має пройти реабілітацію, психолога та все інше. З військкомату навіть ніхто не зателефонував і не спитав, чи є я ще живий. Тобто байдуже, чи є ця людина, чи ні.

– В побратимів ще гірше все. Вчора, наприклад, спілкувався зі своїм побратимом (Олександр Лотоцький, позивний “Монах” – авт.). Йому поставили діагноз “рак”, лікується власним коштом, йому ніхто не допомагає. Він живе в Калинівці, в нього немає родини, нікого. Отримує пенсію і купує собі ліки. Його ще й зараз “тягають” по судах, бо він посварився з лікаркою, яка просто так відмовилась давати направлення на МРТ. Вона сказала “не дам, бо не хочу”.

Як ви ставитеся до ініціатив нового президента щодо розведення сил, продовження мінського формату, дзвінків Путіну і взагалі – що б могли порадити для завершення війни?

– Я ставлюсь до цього негативно, тому що те, як вони роблять ті Мінські угоди… Ось 25 серпня загинув мій побратим з “Айдару”, “Тихон”. Це перемир’я нікому не потрібно. Якщо звідти будуть стріляти, а наші хлопці гинутимуть… Це як називається – просто “вибити” цих людей? Їх і так мало, а їх хочуть винищити, щоб менше хто мав право голосу. А те, що він (президент) хоче вивести війська – то за що люди, виходить, поклали свої голови там? Я цього не розумію. Це ж як: відвів війська – ті підійшли знову, і так само нам доведеться “вигризати” цю землю.

Що, на Вашу думку, потрібно для перемоги?

– Треба було залишити Порошенка на ще один строк. Я думаю, він би довів цю справу до кінця, він ж її почав. А так я зараз навіть не знаю, що сказати.

—

Підполковник Олег Бомбела, заступник командира військової частини А1231 з морально-психологічного забезпечення.

Як ви ставитеся до появи офіційного Дня пам’яті захисників України?

– Це абсолютно вірне рішення вищого військово-політичного керівництва держави. Рішення дуже гарно сприймається особовим складом ЗСУ, цієї дати дійсно не вистачало, бо було дуже багато загиблих.

Що таке, на вашу думку, Іловайська трагедія: зрада командування, трагічний збіг обставини, чи щось інше?

– В мене є своя особиста думка, але я не фахівець з цього напрямку, тож мені дуже важко робити якісь висновки.

Чи задоволені ви тими соціальними гарантіями, які надає держава бійцям і ветеранам? Чого не вистачає?

– Нині держава дбає про своїх захисників. Можливо, деякі аспекти потребують вдосконалення, але рівень досить високий і статус учасника бойових дій нині гарантує певний перелік соціальних гарантій, який позитивно впливає на мотивацію особового складу. Наприклад, щодо психологічної реабілітації. Відпрацьована досить дієва система в масштабах Міністерства оборони, кожен військовослужбовець може отримати послуги як штатного психолога військових частин, так і в спеціалізованих закладах: лікувальних Міноборони та заклади санаторно-курортного забезпечення.

Щодо проблемних питань. Я не знаю, наскільки вплине рішення щодо монетизації пільги на проїзд, бо це буде менше коштів (аніж діючі пільги) і думаю, що порівнювати (з нинішніми пільгами – авт.) буде дуже важко.

Як ви ставитеся до ініціатив нового президента щодо розведення сил, продовження мінського формату, дзвінків Путіну і взагалі – що б могли порадити для завершення війни?

– В загальному, окопна війна втомила всіх, вона не дає жодних позитивних зрушень і тому, якщо є можливість вплинути на це і якось розвести протиборствуючі сторони і дати людям відпочити, перенаправити їхні зусилля на ту саму бойову підготовку – то це дуже добре. Щодо Мінських домовленостей – це стратегічні дії і нічого з цього питання сказати не можу. Завершенням війни має бути однозначно перемога. Навіть якщо це буде завершення війни на підставі якихось домовленостей, то ці домовленості мають відображати інтереси України та українського народу.

—

Військовослужбовець військової частини А1660, який назвав тільки прізвище – Єлфімов, говорить коротко та стримано. Так само як і його товариш, який стояв поруч – майор Олександр Толстих з військової частини А3586.

Як ви ставитеся до появи офіційного Дня пам’яті захисників України?

– Позитивно. Цей день потрібен, щоб звернути увагу населення на те, що в нас зараз відбувається в державі.

Що таке, на вашу думку, Іловайська трагедія: зрада командування, трагічний збіг обставини, чи щось інше?

– На ці питання відповісти не можу, бо я не компетентний в даному питанні. Це питання до керівників вищого органу потрібно звертатися. – А власну думку могли б озвучити? – Я зараз представляю ЗСУ, а якби я був простим громадянином, то міг би висловити свою думку, а оскільки я військовослужбовець – то я утримаюсь.

Чи задоволені ви тими соціальними гарантіями, які надає держава бійцям і ветеранам? Чого не вистачає?

– В чинному законодавстві визначено права, гарантії, соціальний захист ветеранів і бійців. Просто хочу, щоб всі ці пункти виконувались без перепон. Є проблематика щодо земельних ділянок для військовослужбовців. Це питання визначене в законодавстві, але його реалізація – на низькому рівні.

Як ви ставитеся до ініціатив нового президента щодо розведення сил, продовження мінського формату, дзвінків Путіну і взагалі – що б могли порадити для завершення війни?

– Знову ж таки я не уповноважений відповідати на такі питання.

– Президент України є верховнокомандувачем, – додає майор Олександр Толстих, – в нього акумулюється інформація з усіх джерел і на його рівні можна приймати такі рішення, а я на своєму рівні не можу сказати, наскільки це правильно чи неправильно.

—

Павло Мигун, резервіст першої категорії, сержант 72-ї окремої бригади (Біла церква). Захищав Україну під час четвертої хвилі мобілізації, у 2015-2016 роках служив поблизу Волновахи, у Гранітному, Старогнатівці, Новотроїцькому. Зараз працює на Вінницькій станції юних натуралістів.

Як ви ставитеся до появи офіційного Дня пам’яті захисників України?

– Це дуже розумно вирішено, що саме ця дата, бо цього дня загинуло найбільше наших побратимів в Іловайському котлі. Хоча офіційно це понад 400, але насправді загинуло більше. Такий день потрібен, щоб вшановувати наших побратимів, щоб люди пам’ятали, що таке війна, які її наслідки. Це проходить через душу, серце кожного справжнього українця, кожну родину.

Що таке, на вашу думку, Іловайська трагедія: зрада командування, трагічний збіг обставини, чи щось інше?

– Це безумовно була зрада командування, байдужість уряду і водночас – відважність наших побратимів.

Чи задоволені ви тими соціальними гарантіями, які надає держава бійцям і ветеранам? Чого не вистачає?

– Всього вистачає, завдяки волонтерам, небайдужим людям, які нас підтримують, допомагають родинам наших побратимів. Звичайно, є бюрократичний апарат, бо хоча ми про “совок” багато говоримо, але відійти від паперової тяганини ми ніяк не можемо.

Як ви ставитеся до ініціатив нового президента щодо розведення сил, продовження мінського формату, дзвінків Путіну тощо?

– Мінські домовленості не діють, оскільки з нашого боку ми виконуємо умови та підтримуємо “режим тиші”, а агресор – ні. Що стосується президента, поки що коментувати не будемо, побачимо. Він тільки-тільки почав працювати, ось запрацює Верховна Рада і тоді зможемо робити якісь висновки, аналізувати його (президента – авт.) дії.

Що б ви могли порадити для завершення війни? Що потрібно зробити в першу чергу?

– В будь-якому випадку має бути наша перемога і відновлення (повернення) наших територій, Криму. Та за будь-яких бойових дій має бути діалог, бо ж ви знаєте: війна сама по собі страшна, гинуть люди, це важко для родин, всієї України, тому діалог потрібен, але перемога буде за нами.

—

Серед загиблих під час російсько-української війни – 234 бійця з Вінниччини. Дев’ятьом вінничанам надано найвище звання – Герой України, четверо отримали це звання посмертно. Серед бійців, які загинули в Іловайському котлі, восьмеро – з Вінниччини.

Близько 10-ї ранку всі, хто прийшов сьогодні на Європейську площу, поклали квіти до пам’ятних знаків. Переважно це були червоні гвоздики, проте дехто приніс білі квіти, хтось – соняхи. Як пояснювали люди, більшість з них приносить квіти до меморіалів не тільки у пам’ятні дати. “Люди не повинні, звісно, щодня носити сюди квіти, проте чим частіше це робити, тим краще. Бо це останнє, що можна зробити. В тому числі, для родичів загиблих” – зауважила жінка, яка не захотіла називати своє ім’я.

Родичі загиблих сьогодні були в перших рядах тих, хто ніс квіти до меморіалів. Жінки, підтримуючи одна одну, плакали. Дехто прийшов з портретами загиблих родичів. Люди також проходили “соняховою алеєю”, на якій були встановлені таблички з назвою населених пунктів, через які з Іловайського котла виходили українські бійці.

Під час всього заходу не обійшлося й без дещо пафосних слів ведучих заходу. Інколи промови ведучих викликали сльози у жінок, а дехто з чоловіків, здавалося, почувався дещо ніяково. Втім, частиною події, яка, здається, сподобалася всім, став виступ юних музикантів. Вони заспівали про “лебедів з поламаними крильми”.

Зазначимо, що з 29 серпня розпочнуться покази художнього фільму “Іловайськ 2014” режисера Івана Тимченка про бої за Іловайськ під час війни на Донбасі. Також, з нагоди Дня авіації, 30 та 31 серпня у Вінницькому гарнізоні передбачено низку урочистих заходів. Про це читайте в матеріалі за ЦИМ посиланням.

Читайте також: “Ми вільні люди”: що вінничани думають про 28 років незалежності України. ВІДЕО

Читайте також: У Вінниці вперше покажуть фільми “Іловайськ 2014” та стрічку про Василя Стуса “Заборонений”

Фото Ольги Мірошниченко

Юлія Плахтій

Журналіст

See Full Bio