У 2002-2003 роках у Вінниці сталося три вибухи у маршрутках. Вони забрали життя двох жінок, понад два десятки людей зазнали опіків. У підсумку, злочин кваліфікували як теракт та розпочали розслідування, яке триває досі.

Vежа з’ясовувала, чи понесли кримінальну відповідальність за вчинене замовники та виконавці злочину, на якій стадії слідство зараз, які у нього подальші перспективи та як це корелюється із нещодавно зміненим законодавством України.

Події, які сколихнули мир, спокій та безпеку містян, відбувалися на маршруті №35 “Вишенька-Залізничний вокзал” вранці, між 9 та 10 годинами. Перший вибух пролунав 11 вересня 2002 року. Лікарям не вдалося врятувати життя 54-річної жінки.

6 травня 2003-го знову вибухнула маршрутка: шестеро пасажирів і водій отримали опіки. 20 травня знову вибух із летальними наслідками – після отриманих опіків 15-річна дівчина прожила 9 днів. Загалом постраждало 44 людини, семеро стали отримали інвалідність, двоє загинули.

Відповідальність на себе, нібито, взяв анонім, який потім писав листи у редакції місцевих газет, вимагаючи за спокій вінничан (читай – припинення терактів) викуп. Суми варіювалися від кількасот тисяч до мільйона доларів США.

Правова кваліфікація та результати експертиз

Якщо після перших двох вибухів поліція кваліфікувала події як умисне знищення або пошкодження майна, то після третього вибуху офіційна риторика органів змінилася. Змінився й орган досудового розслідування.

Отже, про що зараз можуть офіційно сказати про події 2002 та 2003 року у Вінниці правоохоронці? Ми написали запит до Управління СБУ у Вінницькій області – оскільки саме їм віддали розслідувати всі три вибухи, та запитали, як успіхи зі слідством.

Пройшло 14 днів після вибуху, і 25 вересня 2002 року слідче відділення Вишенського відділу міліції Вінницького міськвідділу УМВС України у Вінницькій області порушило кримінальну справу за фактом умисного знищення або пошкодження майна (частина друга статті 194 Кримінального кодексу України).

Аналогічну кримінальну справу порушили 6 травня 2003 року – того ж дня, коли по вулиці Келецькій загорілася іще одна маршрутка. Результати пожежотехнічної експертизи не принесли в томи матеріалів справи очікуваного ефекту – “встановити причину виникнення пожежі не видалося можливим”.

Пройшло два тижні –  і знову вибух 20 травня 2003 року. Й іще одна кримінальна справа за фактом умисного знищення або пошкодження майна. Призначили експертизу для визначення причин – і фахівці їх встановили.

“За висновками експертів, пожежа виникла від спрацювання саморобного вибухо-запального пристрою на основі годинникового механізму”, – відповіли на наш запит в Управлінні СБУ.

Цього ж дня, 20 травня, три кримінальні справи за фактами трьох вибухів об’єднані в одне провадження. А наступного дня прокуратура Вінницької області на правах процесуального керівника порушила кримінальну справу за фактами вчинення терористичних актів (частина 3 статті 258 ККУ) та змінила орган досудового розслідування, відібравши матеріали у міліцейських слідчих та скерувавши їх в слідчий відділ УСБУ у Вінницькій області.

Що зроблено за 16 років: мовою цифр

Пройшло 16 років. Слідство працювало і сьогодні ділиться конкретними цифрами. За кожною із них стоїть людський ресурс та паперова робота. Втім, жодній особі досі не повідомлено про підозру у вчиненні терористичного акту.

“За час слідства проведено понад 1100 допитів, 58 обшуків, призначено та проведено понад 180 судових експертиз (криміналістичних та судово-медичних), проведено ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій: оглядів, виїмок, відтворень обстановки та обставин події тощо. Слідчим шляхом у взаємодії з оперативними підрозділами перевірено на можливу причетність до вчинення терористичних актів понад 100 осіб. Разом із тим, на даний час про підозру у вчиненні вказаного злочину нікому не повідомлялося. Досудове розслідування у вказаному провадженні триває”, – відповіли нам слідчі із вінницького Управління СБУ.

Вибухи у маршрутках стали ТОП-темою для вінницьких (і всеукраїнських) ЗМІ на тривалий час. Журналісти кілька місяців не полишали цю тему: спілкувалися і з потерпілими, і з їхніми адвокатами, і з місцевою владою, ходили на брифінги до правоохоронців, шукали та озвучували на шпальтах газет найконспірологічніші версії щодо замовників та виконавців вибухів тощо.

Так, були припущення, що замовники сидять у “владних кріслах” чи перебувають на найвищих посадах у керівництві правоохоронних органів. Висловлювалися думки, що таким чином у місті, яке ментально ще не вийшло із “лихих 90-х”, відбувався перерозподіл ринку пасажирських перевезень тощо.

Під час одного із засідань сесії Вінницької міської ради депутати теж визнали, що вибухи мають під собою економічне підґрунтя та закликали правоохоронців знайти та покарати замовників та виконавців злочину.

“Причини розгулу злочинності на транспорті мають свої витоки найперше із площини недосконало врегульованих економічних інтересів суб’єктів господарювання… Певні кримінальні елементи, їх злочинні угруповання подібними актами та злочинними діями прагнуть спровокувати депутатів міської ради до негайних дій по перерозподілу ринку перевезень”, – йшлося у зверненні депутатів.

Але пройшло 16 років. А “кримінальні елементи” не сидять у в’язниці. Один із офіцерів поліції просить не називати його ім’я та  пригадує три роки посиленого режиму несення служби: як їздили у цивільному одязі на 35-му маршруті та приглядалися до пасажирів із сумками. Але нікого не затримали. Хоча було орієнтування, складений правоохоронцями фоторобот публікували ЗМІ тощо.

Співрозмовник каже, що “над розкриттям злочину працювали не найдурніші люди” та припускає, що виконавців злочину, ймовірно, “вже з’їли раки”. Але розслідування триває.

Що каже закон та що робити слідчому із “висяком”

Та якщо аналізувати нещодавні зміни до законодавства, кримінальне провадження не може розслідуватися 16 років. Бо це вже мега-”висяк” для слідства. Часовий максимум, який встановив законодавець для динамічного, оперативного та ефективного розслідування справи – 18 місяців. Такі зміни до статті 219 Кримінального кодексу України розпочали діяти з травня 2018 року.

Так, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить 18 місяців, якщо йдеться про тяжкий або особливо тяжкий  злочин.

Відповідно, слідчий чи прокурор зобов’язані закрити провадження у разі, коли строк досудового розслідування закінчився, але жодній особі не було повідомлено про підозру. Причому незалежно від кваліфікації злочину та наслідків, а в нашому випадку йдеться про смерть двох людей та десятки потерпілих.

Відтак, здавалося б, усі вимоги діючого українського законодавства вказують на те, що рано чи пізно у численних томах матеріалів кримінального провадження має з’явитися ще один самотній папірець – постанова про закриття кримінального провадження. Бо ж 16 років слідства. А можна лиш 18 місяців. І всі томи справи мали би перенести на архівні полиці. Бо якщо 16 років шукали і не знайшли замовника та виконавця злочину, то навряд чи знайдуть їх на 17-му чи 18-му році слідства. І це більше запитання до попередніх слідчих, які (номінально?) вели справу, аніж до нинішніх.

Але тут – традиційна “палиця в колесі” в українському законодавстві: всі вищеперераховані зміни до КПК стосуються лише тих справ, які були розпочаті після березня 2018 року. А теракти у маршрутках реєстрували у 2003 році.

Тому справа про теракт 2003-го поки що впевнено втримує свій статус “висяка”. І що із цим всім робити – законодавець мовчить. Таких проваджень у Вінниці та Україні – не один десяток чи навіть сотень. І їхня присутність, ймовірно, впливає на ефективність роботи слідства над актуальнішими справами.

Скільки терактів попереджено у Вінниці

Із початку 2000-х в обласному центрі не лунали вибухи (якщо не рахувати “феєрверки” на калинівському арсеналі). Ми написали ще один запит на адресу Управління СБУ у Вінницькій області із запитанням про те, як вони “наростили м’язи”: скільки терактів було попереджено у Вінниці, розпочинаючи від 2003 року й донині.

Спецслужба відповіла…як спецслужба: або не рахували, або терактів де-факто не планувалося, або ж скромно промовчали, не назвавши цифри, аби не сіяти паніку у читача.

Так, за 16 років вінницькі слідчі СБУ розпочинали 13 кримінальних проваджень за фактом вчинення на території області або мешканцями регіону правопорушень, передбачених “терористичними” статтями Кримінального кодексу України:

– 258 – теракт;

– 258-2 – публічні заклики до вчинення теракту;

– 258-3 – створення терористичної групи чи терористичної організації;

– 258-5 – фінансування діяльності терористичної організації.

Очевидно, що левова частка вказаних проваджень розпочата слідством вже після вторгнення Російської Федерації на територію України у 2014 році, і вони мають мінімальне відношення до тилової Вінниці.

Але, кажуть у спецслужбі, “з метою попередження терористичних актів на постійній основі здійснюється профілактична робота, спрямована на недопущення будь-яких терористичних проявів, у тому числі таких, які пропагують ідеї тероризму та створюють умови для вчинення терактів”.

“Інформація щодо кількості попереджених та недопущених терактів на території регіону та в Україні відсутня”, – йдеться у відповіді на інформаційний запит.

Використані фото: 33-й канал.

У колажах використані світлини шпальт вінницьких видань, які виходили друком у 2002 та 2003 роках: “33-й канал” та “Ріа”.

Читайте також: Справа легалізації бойовиків “ДНР” на Вінниччині: суд взяв під варту ще одного підозрюваного. ФОТО

Людмила Кліщук

See Full Bio