Картини сховані у віртуальність або віртуальність, яка перейшла на картини – саме так можна охарактеризувати роботи двох польських митців – Магдалени Лесьняк та Рафала Урбанського. Їхні проекти «Життя в мережі» та «QR [реінтерпретації]» можна побачити у виставковій залі Краєзнавчого музею в рамках проекту «Міст культури».

Магдалена і Рафал працюють із віртуальною реальністю, але мають абсолютно різне бачення та стиль.

Роботи Рафала Урбанські об’єднані єдиною лінією – QR-кодів у різних інтерпретаціях. Окрім цього, всі вони дуже геометричні: коди заховані у колах, ромбах, трикутниках. Подекуди утворюють справжні лабіринти. Незважаючи на простоту ліній, художник, використовуючи різні техніки, добивається об’ємності зображень та фактурності.

Картини хочеться розглядати в деталях. Хоча деякі настільки великих розмірів і висять досить високо, що людям середньостатистичного зросту роздивитися їх не вдасться, а про те, щоб просканувати коди мови бути не може.

Окрім того, що Рафал працює із фарбами, окремо варто виділити його графічні роботи. У них присутня надзвичайно тонка деталізація, гра кольорів та монохромні переходи. Здається, що на них зображений космічний пил, який створює окремий світ автора, насичений холодними кольорами.

Урбанські у своїх роботах лаконічний не лише у формах, але й в кольорах: на картинах переважає чорний, білий, червоний, глибокий синій, коричневий та сірий кольори.

Помітно, що художник багато працює над деталями картин, використовуючи різні техніки та допоміжні декоративні елементи. Відтак, на деяких роботах можна побачити срібне і золотисте напилення та блискітки. На інших – об’ємність досягалася, швидше за все, з допомогою мастихіну.

Та загалом роботи Рафала Урбаніські не тільки про візуальне сприйняття – вони покликані розповісти глядачам про певні поняття, фільми та процеси. Таким чином, можна дізнатися більше про хіпстерів, лабіринти та багато іншого. Просканувавши код з допомогою спеціальної програми, відразу бачите її назву польською мовою, а натиснувши пошук у Google знаходите визначення певного поняття.

Схоже, митець таким чином ще раз хотів натякнути на бездумне споживання творів мистецтва та про поверхневість віртуального світу. Дозволивши глядачам дізнатися більше про певні поняття, він ще раз показує, що сенс звичайних геометричних фігур може бути набагато більшим і глибшим, ніж здається на перший погляд.

Роботи іншої художниці – Магдалени Лесьняк об’єднані в цикл «Життя в мережі». На відміну від свого колеги, Магдалена використовує багато образів та кольорів і робить все це з певною іронією та подекуди сарказмом.

Герої та героїні її робіт – це соціальні мережі та вона сама, а також оточення та певні образи типажів людей. Магдалена, жартує над безглуздістю тисячі хештегів в Інстраграмі, зображуючи фото як полотно із них. При цьому авторка не забуває і про соціальні оцінки та засилля ботів у мережі, додаючи до хештегового фото стандартні коменти про те, як це красиво.

На багатьох роботах можна побачити і саму художницю, історії якої вплетені у відомі соціальні мережі та навіть сайти знайомств.

Виділяє полотна художниці і своєрідні віртуальні рамки. Магдалена вміщає своїх героїв у екрани ноутбуків, комп’ютерів і смартфонів.

Також художниця іронізує і над тим, наскільки не щирими люди можуть бути у соціальних мережах. Прекрасно, це показує робота, де зображені персонажі, що бажають «100 lat» (одна із форм привітання на День народження) показуючи при цьому свої «п’яті точки» на яких зображені смайлики. Цим самим мисткиня демонструє, як за усмішкою в соціальній мережі може ховатися зневага.

Якщо спочатку роботи Магдалени здаються схожими на комікс, то далі ти все більше розумієш глибину проблеми, яку художниця хоче показати. Окрім цього, вона вміло доповнює картини «типовими» цитатами, які часто зустрічаються у соціальних мережах і вже стали мейнстрімом.

Загалом роботи обох польських митців вирізняються новаторством та вмінням працювати із контекстами, які наразі є актуальними в суспільстві. Вони не бояться експериментувати із формами та матеріалами, а також бути відвертими із собою в першу чергу.

Проект «Міст культури» створює можливість спілкування універсальною мовою мистецтва для двох культурних кіл: польського і українського, піднімається понад поділами і кордонами, об’єднує народи, задуми, людей та їхні твори, уможливлює співпрацю та обмін досвідом, – йдеться в анонсі події.

Виставка діятиме до кінця січня.

Фото Ольги Мірошниченко 

Марина Однорог

See Full Bio