Публікація 20 Грудня 10:34

Молодий вчитель, який з дитинства мріяв навчати дітей, заради своєї мрії вимушений проживати… у шкільній бібліотеці. Юнак, який ніяк не міг знайти роботу за фахом у Вінниці, переїхав до Пикова, де нині викладає історію. Втім, історія його життя поки не є дуже оптимістичною.

Як повідомляє сайт “Калинівка.CITY”, йдеться про Михайла Роскошенка. Хлопець здобув освіту на історичному факультеті Вінницького педагогічного університету та мріяв працювати у Вінниці.

– Я пробував пройти конкурс, щоб мати кілька годин в одній із вінницьких шкіл, але мені не пощастило, – розповідає Михайло. – Скрізь запитують про педагогічний стаж, а де його взяти? Підказали, що вакантне місце вчителя історії є у Калинівському районі. Бабуся радила спробувати, щоб потім не шкодував, що не використав усі шанси.

Михайло Роскошенко виховувався в освітянській родині. Бабуся все життя пропрацювала вчителем фізкультури у Жмеринці, мама – у будинку дитячої творчості. З дитинства хлопець також мріяв навчати дітей, працювати у школі. То ж після закінчення школи вибір професії був очевидним.

Тож врешті Михайло Роскошенко почав їздити з Вінниці до села Пиків, що в Калинівському районі. Втім, підрахувавши, що на дорогу витрачає не тільки кілька годин часу, а ще й половину зарплатні, вирішив оселитися у Пикові. Проте знайти помешкання виявилось нелегко. У хатинці, яку допоміг орендувати директор школи, з досягнень цивілізації було тільки світло.

– Найбільше дошкуляла відсутність вигод: води, газу, ванної кімнати, туалету. Довелося звикати до нового життя. Усі недоліки компенсувалися гарною природою, якої у місті не побачиш. У Пикові дуже гарні краєвиди, – каже Михайло Роскошенко.

Осінньо-зимовий період став справжнім випробуванням для юного педагога. Грубку в хатинці розпалити не вдавалося, а потужності придбаного обігрівача не вистачало на все приміщення. Окрім того, вмикати його та мультиварку одночасно не дозволяла низька напруга, потрібно було обирати між приготуванням їжі та теплом. Тож краєвиди вже не могли компенсувати незручностей.

– Було таке, що я приїжджав з дому в понеділок, а в кімнаті у чайнику замерзала вода. У кімнаті нуль, а то і менше градусів. Спати лягав одягнений, щоб не замерзнути, – від слів молодого вчителя стає моторошно. – Бабуся, яка постійно підтримувала мене, тоді заявила, що все, годі. І якби не директор школи Петро Іванович Волосенко, я, напевне, розрахувався б.

За словами директора школи, хлопцю пробували знайти оселю, проте марно – ніхто не хотів взяти молодого педагога до себе у дім. Тож Михайло оселився у шкільній бібліотеці. Директор школи каже, що на літо планується вивільнити один клас початкової школи, туди перемістити бібліотеку, а у цьому приміщенні зробити кімнату для молодих фахівців.

Попри все, Михайло Роскошенко не нарікає та каже, що все треба сприймати як “школу життя”, про яку він потім розповідатиме своїм дітям.

-Люди тут, у селі, добрі, – каже вчитель, – особливо діти. Вони приходили до мене у будинок. Пропонували допомогти почистити грубку, вчили сільському життю. Мені немає на що нарікати. Тим більше, що залишитися без роботи не можу, маю допомагати матері та молодшій сестрі, яка в нинішньому році також вступила до педагогічного університету.

Водночас сільський голова Пикова, Федір Козак, стверджує, що не знав про такі проблеми молодого сільського вчителя, а на початку літа пропонував Михайлу одну з квартир, “яка пустує у місцевому рибцеху”.

Проте, як пише “Калинівка.CITY”, з пояснень Козака стає зрозуміло, що квартира – це недобудоване приміщення, яке потребує навіть не ремонту, а добудови – встановлення вікон, дверей, облаштування опалення. Звісно, 20-річному юнакові самотужки впоратися із усім обсягом робіт не реально.

– До мене ніхто не звертався, щоб знайти квартиру для вчителя, – каже сільський голова. – Думаю, що проблем із цим не буде. Хіба ми не зможемо знайти у селі людину і поселити в неї вчителя?

Фото з сайту “Калинівка.CITY”