Аби показати скільки шкоди приносять так звані “чорні копачі” у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї влаштували виставку “Викрадачі минулого”.

На ній зібрані експонати, які в різні періоди часу були фактично знищені при пограбуванні давніх поселень та могильників. Поряд з ними розмістили результати роботи професійних археологів, щоб продемонструвати різницю між науковою працею та хаотичним грабунком.

Виставка “Викрадачі минулого. Врятовані та знищені пам’ятки археології” розпочалась минулого тижня, 28 листопада. Одним з приводів до її організації стало те, що 2018 рік оголошено роком охорони культурної спадщини в Україні. Щоб привернути увагу до досить проблемного питання руйнування археологічних пам’яток, працівники краєзнавчого музею вирішили показати, що трапляється з історичними артефактами, коли вони потрапляють до рук “чорних копачів”.

– Акцент на цій виставці у нас зроблений на знищення артефактів через металопошук, тобто те, що у нас називають “чорною археологією”. Археологи намагаються від цього терміну всіляко відгороджуватись, тому що це явище не має жодного стосунку до науки, – розповідає організаторка виставки Ольга Грабовська.  

За її словами, ще однією проблемою є знищення археологічних пам’яток через господарську діяльність. Це включає в себе розорення курганів, облаштування самовільних кар’єрів тощо. Якщо порівнювати масштаби, то проблема “чорних копачів” значно більша. За словами Ольги Грабовської “копачі” є в багатьох селах і їхню кількість можна рахувати десятками тисяч. Водночас професійних археологів у країні всього лише кілька сотень.

– Професійним археологам потрібно багато часу і фінансування, аби проводити досконале дослідження кожної пам’ятки з фіксацією інформації, яка має бути збережена і має входити до наукового обігу. Це інформація про все, починаючи від даних аналізу пилку чи залишків на кістках. Це все займає значно більше часу, ніж просто викопування на сигнал металошукача. Таке викопування псує пам’ятку, псує картину, яку можна було би дослідити, щоб отримати інформацію про минуле, – пояснює Ольга Грабовська.

Господарська діяльність найбільшої шкоди завдає курганам. За словами Ольги Грабовської, на державному обліку зараз перебуває близько 600 курганів, але насправді їх набагато більше.

– Археологів цікавить інформація, а не речі. У нас тут є центральна композиція, що показує результат пограбованого кургану – це земля, кістки і нічого, – описує експонати Ольга Грабовська. – З іншого боку оця каменюка, яка є насправді антроморфною стелою і якраз візуальна інформація отримана внаслідок дослідження одного з курганів на території Ямпільського району спільною українсько-польською експедицією.

На одному зі стендів показано те, що залишилось від пограбованого трипільського поселення Білий Камінь в Чечельницькому районі. Територію поселення почали досліджувати ще в 1928 році. Проте, декілька років тому археологи виявили в центральній частині поселення величезні ями та багато побитої кераміки поряд з ними. Ймовірно, “копачі”, які грабували те поселення, працювали на замовлення і древня кераміка їх просто не цікавила.

А поряд розміщено стенд з результатами кропіткої праці професійних археологів на території трипільських поселень поблизу сіл Кліщів та Ворошилівка Тиврівського району. Їхнє дослідження розпочалось в 1969 році.

– Будь-яка з цих речей говорить про якісь аспекти життя трипільців. От, наприклад, горщик з чудовими зооморфними зображеннями, на його дні є відбитки тканини. За цими відбитками можна зрозуміти яким чином трипільці виготовляли тканину. Це практично єдине джерело для подібних досліджень, адже тканина з тих часів (IV-III тисячоліття до н.е.) не збереглась, – розповідає Ольга Грабовська.

Також у вітрині розміщені: біноклевидні посудини, які, швидше за все, мали культове призначення; одні з найдавніших мідних виробів, знайдених на Вінниччині; модель храму, пов’язана з культом бика.  Вона була знайдена у святилищі.

Намисто й окуття до чаші, знайдені в Гордіївському курганному могильнику в Тростянецькому районі зберігаються у фондах краєзнавчого музею. Близько десяти років тому з’явилась інформація про подібні артефакти у приватній колекції. Спроби звернутись до правосуддя та визначити походження археологічних знахідок призвели до того, що їх було визнано спадком від бабусі колекціонера.

На виставці можна побачити і колекцію сарматського золота. Вважається, що окремі артефакти могли належати сарматському царю Інесмею.

Читайте також: Меч сарматського царя та шолом-кабасет: у вінницькому краєзнавчому розпочалася експозиція унікальної колекції. ФОТОРЕПОРТАЖ

Поряд із сарматським золотом розмістили результати рятівної експедиції до могильника черняхівської культури біля села Животівка Оратівського району.

– Там облаштували піщаний кар’єр, самовільно. Але один із місцевих жителів був студентом-істориком і коли він в піску побачив кераміку, то одразу впізнав черняхівську культуру. Показав це своїм викладачам, вони зв’язались з нами і одразу туди виїхала наша експедиція, аби дочистити ті поховання, які були пошкоджені, – пригадує Ольга Грабовська.

За її словами, одним з головних завдань археологів у наш час є дослідження пам’яток, яким загрожує руйнування. Адже ті об’єкти, які перебувають під охороною або їм не загрожує знищення можуть бути досліджені археологами наступних поколінь.

В іншому випадку, в селі Попівка Липовецького району перед початком робіт з прокладання газопроводу була замовлена археологічна розвідка. Внаслідок цього було виявлено багато археологічних об’єктів, профінансовано експедицію, а знайдені артефакти передано до музею.

Ще один стенд показує артефакти, знайдені на території Вінниччини “копачами” та продані через інтернет-аукціони.

– Можна порівняти як працюють археологи, коли все зачищено, фіксація по кожному шару і як працюють копачі – запищало (металошукач – ред.) і викопали. Часто не можна сказати навіть що то було: поселення, майстерня, могильник. Це все принципово змінює, – каже Ольга Грабовська.

Виставка “Викрадачі минулого” діятиме до 10 лютого. Її можна відвідати будь-якого дня, крім понеділка та святкових днів.    

Фото Андрія Завертаного

Микола Геркалюк

See Full Bio