Оновлено: 11 Грудня 2018, в 14:25
З приходом осені освіжаючі лимонади, коктейлі та фрапе в ресторанах та кав’ярнях відійшли на задній план до наступної спеки.
Коли за вікном дощить, дме вже не літній вітер і сонце з-за хмар виходить все рідше, їхнє місце в меню займають зігріваючі напої: гроги, кави з коньяком, а передусім, звісно – глінтвейни. Де у Вінниці найкраще місце, аби разом з коханими чи в колі друзів насолодитися цим теплим винним напоєм – про це сьогоднішній огляд на Vежі.
На відміну від нашого попередньго огляду найкращих місць для бізнес-ланчів, цього разу ми завітали в заклади, які розташовані не лише в центрі міста. Але як і раніше, оцінювали відразу по кільком критеріям: ціна, якість, робота обслуговуючого персоналу, мовна політика. Вагома відмінність: у цьому випадку особливу увагу ми звертали ще й на музику та саму атмосферу закладу.
Почнемо із тих барів-ресторанів, які на нашу думку, підходять для насолоди глінтвейном не в першу чергу.
НЕ ДОТЯГНУЛИ:
Кафе “Вено”
вул. М. Оводова, 34. Лише класичний глінтвейн, 28 гривень.
Заклад, який вже у самій назві позиціонує себе як винний, на жаль, зовсім не порадував якістю глінтвейну. Попри те, що саме тут запропонували найнижчу ціну, рука здригнеться назвати глінтвейном рідину в склянці, яку нам принесла офіціант.
Напій надто розбавлений водою і про те, що це саме глінтвейн нагадував хіба червоний колір та винний аромат. Алкоголю у глінтвейні від “Вено” майже не відчувається, відтак зігрітися ним буде досить проблематично.
У закладі розмальовані стіни нібито пейзажами Вінниці позаминулого століття, однак нам вони більше нагадали Одесу. Ми робили спроби проникнутись тут романтичним настроєм, однак з колонок саме залунав якийсь жахливий ремікс Gangnam style тож ми кинули ці марні спроби. За тим, на диво, до бару вийшов хлопець із сопілкою в руках, який намагався зіграти саундтрек із “Титаніку”, однак зрідка фальшивив. Офіціантку для рахунку доводилося кликати кілька разів, яка винесла просто товарний чек, заповнений від руки.
Вартість склянки нібито глінтвейну – 28 гривень.
Panorama
Проспект Космонавтів, 30А. Класичний червоний та вишневий глінтвейн, 50-70 гривень.
Доволі пафосний заклад на десятому поверсі з панорамним виглядом на “Вишеньку” вразив нас абсолютно не питним глінтвейном. За 50 гривень нам принесли напій, спробувавши який ми занепокоїлися за власне здоров’я: надто сильне відчуття спирту, нагадує дуже дешеве “вино”.
Уточнивши в офіціанта, виявилося, що його тут варять з дешевого напою Naomi, який з великою натяжкою можна назвати вином у принципі. Вишневий глінтвейн у свою чергу нагадував звичайний вишневий сік, щоправда підігрітий.
О 20:16, коли ми завітали в “Панораму”, 80% зали було порожньою. Ми хотіли сісти за столиком в центрі, однак офіціант заборонив нам це робити: “ви відсунете стільці і таким чином заважатимете іншим гостям”.
Прикметно, що з найближчим вільним столиком нас розділяло щонайменше два метри. Саме замовлення принесли досить швидко, за 8 хвилин, однак рахунку довелося почекати: 15 хвилин ми намагались кого-небудь до себе підізвати.
Усі офіціанти – російськомовні, при спілкуванні з клієнтом на українську не переходять, хоча меню – українське. В “Панорамі” того разу грала європейська попса, але не дуже голосно і ненав’язливо.
Цікаво, що рахунок нам принесли на 50 гривень, хоч згідно з меню класичний глінтвейн тут коштує 70 гривень.
Osteria Lavinia
Вул. Архітектора Артинова, 6
Затишний заклад в італійському стилі зі штучним каміном та, що важливо – з кнопками виклику офіціанта – малював перспективи різноманітних зігріваючих напоїв.
В меню так і виявилося: білий та червоний глінтвейн, а ще – обліпиховий збитень.
Ми замовили всі три напої, однак пити змогли лише білий глінтвейн, а точніше – запивати ним наслідки споживання червоного та збитня. Червоний глінтвейн виявився звареним з десертного, надто солодкого “Кагору”, тож пити його досить складно. Збитень у свою чергу порадував форматом подачі, і здивував запахом – аромат нагадував одеколон. На жаль, смак теж його нагадував. Збитень виявився з досить “мильним” смаком, надто солодким і з великою кількістю порошку кориці: вона відчувалась ніби борошно в напої.
Білий глінтвейн, зроблений із “Шардоне” можна пити: на тлі гарячого “Кагору” і вище описаного “збитня” він нам здався божественним. Вартість білого глінтвейну – 35 гривень, червоного – 40, збитня – 45. Водночас приємно, що меню закладу – українське, офіціанти також спілкуються українською.
Взагалі, Lavinia склала враження дуже вдалого закладу, якщо ви прийшли сюди поїсти лазанью або м’ясо, однак точно – не випити глінтвейн.
La Gazette
Проспект Космонавтів, 23. Лише класичний та безалкогольний глінтвейн, 30 гривень.
Заклад, який позиціонує себе як “медійне” кафе та вирізняється відповідним інтерєром, нам було складно оминути своєю увагою. О 21:00 середи, коли ми сюди завітали, ми виявилися єдиними клієнтами: за єдиним зайнятим столиком частина персоналу разом з адміністрацією щось вирішували по бухгалтерії.
Також періодично повз нас проходили прибиральниці з якимись мисками, то вмикалася – то вимикалася музика з колонок. Взагалі, складалося таке враження, що нас тут сприйняли зі здивуванням.
Обережно: на вході до закладу круті і слизькі сходи донизу, наш оператор відразу впав разом зі штативом і фотоапаратом.
Глінтвейн тут подають лише червоний та безалкогольний, червоний зробили із вина “Сапераві”, тож він виявився достатньо сухим, однак від того не менш смачним та якісним. Замовлення виконали протягом 8-ми хвилин, щоправда чек принесли чомусь на безалкогольний глінтвейн, хоч ми замовляли алкогольний.
Вартість приємно вразила – 30 гривень. Тож лише через мінімальний асортимент напоїв та не дуже розслабляючу атмосферу за рахунок ходіння персоналу та “одинокості” в закладі, La Gazette не потрапила у ТОП-5. Інтер’єр закладу залишив приємні враження (особливо завдяки “пружинним” диванам), як і обслуговування: все робили швидко, офіціанти розповіли, що з чого приготовано. Меню – українське, офіціанти теж розмовляли мовою клієнта.
Площа Гагаріна, 2. Класичний білий та червоний, 63 гривні.
Як на наш смак, заклад, що розташований в приміщенні центрального універмагу та має панорамний вигляд на площу Гагаріна є одним з найбільш стильних та якісних у Вінниці, зокрема з вищої цінової категорії. Проте неприємний інцидент, що трапився між нами та його адміністрацією, зняв усі питання щодо того, чи варто його відносити до ТОП-5 закладів.
Новий ресторан приваблює дуже стильним та якісним авторським інтер’єром, в якому багато дерева та loft-елементів. На вході усіх гостей зустрічає приголомшлива блондинка-хостес, а близько 17:00, коли ми туди завітали, вільними було близько 80% столиків.
Щойно наш фотограф розпочав зйомку, до нього підійшов представник адміністрації, який повідомив, що зйомка в AURA – платна. Пояснення наступні: в закладі дизайнерський інтер’єр, тут інколи організовують фотосесії, тож вартість години зйомки – 250 гривень.
Відповідь Vежі на це була стандартна: “ми працюємо в межах закону, читайте 34-ту статтю Конституції або викликайте поліцію” і продовжили зйомку.
Порадували офіціанти: хлопець підійшов протягом хвилини, повідомив, що в меню глінтвейну немає, але якщо клієнт бажає – його зроблять. Для нас приготували два види – білий та червоний: дуже оперативно, від моменту прийняття замовлення до його подачі пройшло заледве п’ять хвилин. До речі, в AURU перейшла працювати пара “основних” офіційантів з ресторану “Canape”, що на Зодчих – Каріна та Андрій – саме вони нас обслуговували.
Поки готувалося замовлення, до нас вдруге підійшов той самий адміністратор, який ще раз попросив припинити зйомку і ще раз отримав стандартну відповідь. Зрештою, йому довелося викликати підкріплення: жінку, вочевидь адміністратора рангом вище. Пані знову попросила нас назвати підстави для проведення фотозйомки, говорила про якусь інтелектуальну власність, а за тим уточнила, яке ми представляємо видання і відразу згадала блог Юлії Плахтій на Veжі про відзначення ювілею “Універмагу”. Невдоволену тираду жінка завершила підсумком: “якщо нам не сподобаються ваші фото – ми будемо розбиратися”. Що ж, чекаємо-с.
Обидва види глінтвейну виявилися дуже достойними: червоне зроблене з чилійського “Каберне”, біле – “Шардоне”. Спеції у вині не плавають, але їхня присутність відчувається в достатній мірі. На дні кожного келиху – шар меду: можна розколотити собі за смаком.
Рахунок і здачу також принесли оперативно, однак зважаючи на особливу увагу до нас адміністрації навряд чи це можна вважати об’єктивним показником для всіх клієнтів. Келих глінтвейну номінально тут коштує 48 гривень, однак разом з медом і лимоном, окремо записаними в чек, порція обходиться у 63 гривні.
Наостанок хотілося би відзначити музику: якісний приємний lounge, dubstep та liquid funk, чудовий звук. Лише нав’язлива поведінка адміністрації, котра тричі нас турбувала з вигаданих приводів, зіпсувала враження про заклад.
ТОП-5
“Бібліотека”
вул. М. Оводова,34
Кафе, що розташоване впритул до вищезгаданого “Вено” принципово відрізняється від нього за якістю в кращий бік. За великим рахунком, потрапити на найвищі щаблі нашого рейтингу глінтвейну від “Бібліотеки” завадила лише порівняно висока ціна: від 45-ти до 65 гривень за келих.
Зате тут – велике розмаїття: окрім класичного є ще червоний абрикосовий та полуничний з м’ятою, білий ванільний та білий мандариновий з бузиною. А ще – грушевий грог та пряний пунш. Ми не могли замовити все, тож обрали червоні класичний та абрикосовий, а ще – білий ванільний з бузиною.
Попри аншлаг в залі (до слова – тут досі обслуговують літній майданчик), замовлення нам принесли менше ніж за 10 хвилин. Вино непогане, але нічого вражаючого: так, відчувається абрикосовий та ванільний присмаки відповідно, однак вочевидь – за рахунок сиропів, а не справжніх фруктів. У келихах ми знайшли шматки апельсину та яблука, однак їх навряд чи підігрівають разом з вином, а кидають туди вже постфактум.
Офіціанти – приємні, щоправда “зі старту” звертаються російською, вже потім переходять на українську. Меню з глінтвейнами – українською.
Johnny Raw
Вул. Зодчих, 2, “Поділля city”, 2 поверх. Класичний червоний та білий, 60 гривень (51 зі знижкою)
Новий заклад у loft-форматі відкрився в ТЦ “Поділля city” зовсім нещодавно, тож велике приміщення у вечір четверга було заповнене менше, ніж на половину.
З переваг закладу: ненавязлива музика (хоч і нічого особливого), знижки та їжу та напої (20% та 15% відповідно), панорамний огляд на новий район Поділля і персональні гамаки біля цих величезних вікон. Виглядає все досить привабливо.
Офіціант до нас підійшла протягом перших 5-ти хвилин і запропонувала класичний червоний глінтвейн та спеціальний білий Halloween. Ми замовили обидва, однак за хвилину та сама офіціантка повідомила, що глінтвейн на честь Дня всіх святих не вийде зробити – закінчився гарбузовий сироп, тож довелося брати звичайний.
Напої зробили з якісного сухого вина, смак збалансований, не надто солодкий, у келихах – кориця в палочках, шматки апельсину. Загалом – жодних питань, можна пити.
Pasta-bar Tamero
Вул. Театральна, 24. Класичний червоний і білий глінтвейн, вартість 40 гривень.
Заклад, що позиціонує себе як паста-бар, виявився дуже вигідним місцем для посиденьок з друзями за келихом глінтвейну: тут цікавий інтер’єр, дуже багато місця, грає легкий джаз.
Тут його готують із закарпатського Чизаю, не розводять водою, подають і червоний і білий, а разом з ними – ще й невеликі бізе у подарунок.
У напої добре відчуваються спеції, у білому глінтвейні ми знайшли навіть бадьян. Взагалі, варіант з білим вином мав особливий смак у порівнянні з більшістю інших: специфічне поєднання спецій і вина, приємно і неочікувано.
Рахунок принесли дуже швидко, щоправда і відвідувачів у закладі майже не було.
Приємно вразила ціна за такий продукт – 40 гривень, що для глінтвейну справді з вина – зовсім недорого.
The Factory
Вул. Грибоєдова, 3а, класичний білий і червоний глінтвейн. 75 гривень.
Модний заклад на Київські недарма вважається одним з найкращих у місті: до слова, саме тут ми знімали деякі кадри промо-відео Вінниці “Місто, де хочеться”.
Звісно, The Factory – не з нижчої цінової категорії: глінтвейн (класичні білий та червоний) тут готують за 75 гривень – дорожче ми не бачили ніде. Але смак того вартий.
Напій приготували так, що увесь процес було добре видно: спочатку до келихів вкинули спеції та фрукти, потім їх залили підігрітим вином.
Смак – в кращих традиція класичного глінтвейну: не перенасичений спеціями, не солодкий і не надто сухий, саме вино – високої якості.
Офіціантка обслуговувала досить швидко: підійшла відразу, виконання замовлення ми чекали менше 10-ти хвилин, рахунок – також доволі швидко. На превеликий жаль, офіціанти звертаються до відвідувачів російською, чек винесли також надрукований іноземною мовою.
Фактор ціни і мовної політики не дозволили The Factory очолити рейтинг у Вінниці.
Canape
Вул. Зодчих, 18. Білий та червоний класичний глінтвейн, 44 гривні.
Бездоганний глінтвейн, інтер’єр, музика та обслуговування в кафе “Canape”, що на Поділлі, і при цьому – приваблива ціна напою таки вивели цей заклад на перший щабель у цьому огляді.
Близько десятої години вечора у камерному закладі окрім нас був лише один клієнт, тож нам не потрібно було навіть тиснути кнопку виклику офіціанта (які тут є) – до нас підійшли відразу.
Україномовна офіціант дала меню українською, і вже менш ніж за 10 хвилин нам принесли червоний та білий глінтвейн: без сиропів, різноманітний маракуй абощо: лише вино, лише мед і спеції. Вартість келиху – 44 гривні: це лишає позаду усіх конкурентів за співвідношенням ціна/якість.
З переваг Canape – наявність дитячої кімнати, в якій можна лишити свої чадо з іншими дітьми: перша година перебування там під наглядом няні безкоштовна, кожна наступна – 20 гривень.
Ну і, звісно, музика: тут лише французький шансон, джаз, зрідка – красиві джазові кавери і жодної попси.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.