Центр історії Вінниці повідомляє, що дослідникам вдалося знайти місце поховання Миколи Оводова – одного з найуспішніших та найвідоміших очільників Вінниці.
Як йдеться в дописі Центру історії Вінниці, “довгий час біографія одного із знакових очільників Вінниці початку ХХ століття – Миколи Оводова – залишалась невивченою у зв’язку з відсутністю документальних відомостей про одеський період життя Миколи Васильовича та його смерть”.
Історики зазначають, що “у процесі зйомок нещодавно презентованого кінофільму “Видатні люди Вінниччини: Микола Оводов” у Державному архіві Одеської області було виявлено дані про смерть Миколи Оводова 29 березня 1941 р. у віці 77 років від бронхопневмонії (запис №1237 від 31.03.1941 у книзі реєстрації актів про смерть Одеського міського відділу ЗАГС за 1941 р.).
У документі були вказані рід занять померлого (лікар), місце роботи (санчастина станції “Одеса-порт”), місце постійного проживання (м.Одеса, вул. Комінтерна 8/13) та інші персональні дані (фото архівного запису додається).
Подальша пошукова робота дозволила виявити місце поховання Оводова у Одесі, де він довгі роки працював лікарем у санчастині станції «Одеса-порт». Могила колишнього Вінницького міського голови знаходиться на Другому християнському кладовищі Одеси.
Враховуючи визначну роль Миколи Оводова в історії міста, Центром історії Вінниці ініційовано внесення даного поховання до переліку пам’яток історії місцевого значення м. Одеса з відповідним охоронним статусом. У свою чергу, Вінницька міська рада висловила бажання упорядкувати місце поховання Миколи Оводова у 2019 році”.
Центр історії Вінниці у зв’язку зі знахідкою висловив подяку Василю Медяному та Степану Желяскову за пророблену пошукову роботу і надану інформацію.
Микола Оводов народився 17 листопада 1864 р. у Воронезькій губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Здобув медичну освіту в університеті святого Володимира у Києві та був направлений у Подільську губернію, де 7 березня 1889 року його призначили ямпільським міським лікарем. Через рік Оводов був переведений на таку саму посаду у Вінницю. Крім того, в 1890 році він став лікарем місцевого реального училища, а в 1892 був призначений консультантом по хірургічним хворобам при Вінницькій окружній психіатричній лікарні.
Плідна професійна і громадська діяльність не залишилась непоміченою і 30 березня 1899 року постановою Вінницької Міської Думи він був обраний міським головою на чотирирічний термін, пізніше неодноразово перебирався і займав цей пост до початку 1917 р. Саме під час головування Оводова відбувся величезний прогрес у розвитку Вінниці. Значними подіями в житті міста були спорудження: Народного дому на Замості (1902), міського театру (1910), електростанції та перших електричних ліхтарів (1910), першої черги водогону (1910–1911), міської думи на Поштовій вулиці (1911), готелю «Савой» (нині «Україна»), що був найоригінальнішою будовою того часу, обладнаною центральним водяним опаленням та електричним ліфтом (1912), трамвайне сполучення центру та Замостя (1912), закладення міського парку, телефонна станція. Протягом 1912–1916 рр. видавалась газета «Юго-Западный край», що була органом Вінницької міської думи.
З ім’ям Оводова пов’язано більшість важливих справ, що торкалися в той час Вінниці, і розглядалися міською думою і міською управою.
М. В. Оводов закінчив своє життя в Одесі в 1941 році, де працював лікарем.
Вікіпедія
Дякуємо!
Тепер редактори знають.