Сьогодні, 10 травня, у Вінниці відбулась пресконференція бійців полку “Азов”, які через поранення були евакуйовані з Маріуполя. Під час цієї зустрічі бійці сподівались надати якомога більшого розголосу ситуації, що склалась наразі на “Азовсталі”, та таким чином посприяти порятунку тих захисників, які продовжують відстоювати територію заводу, попри відсутність питної води, їжі та нестачу медикаментів. Також відомо, що в таких умовах на території заводу перебувають понад 500 поранених.
Кожен з восьми бійців, які вийшли до спілкування з журналістами, хочуть якомога скоріше відновитися та повернутись в стрій, але наразі їхня мета – врятувати побратимів, які, переконані хлопці, поки живі – боронитимуть Маріуполь та “Азовсталь”, зокрема. Однак, їх потрібно рятувати. І єдиним шляхом порятунку для своїх побратимів евакуйовані бійці “Азову” вважають політичні домовленості, оскільки військова деблокада наразі неможлива.
Один зі шляхів, на який покладаються бійці, – це петиція до Організації Об’єднаних Націй задля порятунку бійців з Маріуполя. Підписати її можна за допомогою QR-коду, розміщеного на афіші нижче, або за ЦИМ посиланням.
Як зазначає 36-річний боєць з позивним “Сонце”, ця петиція – це заклик до дій. І дуже важливо, аби її підписало якомога більше людей.
– Єдиний можливий спосіб вирішити цю проблему – політичний. Для цього ми тут з вами зустрілись. Чесно скажу, ні в кого з нас немає жодного бажання спілкуватись з журналістами та розповідати це все. Те, що ми сидимо й сміємося – це маска, захист. І кожен з нас зараз повернувся б до Маріуполя, навіть в теперішньому стані. Тут перебувати просто огидно, чесно кажучи. Так що підписуйте петицію, і зауваження до людей – не забувайте підтверджувати підпис на електронній пошті, – каже захисник.
Бійці сподіваються, що у випадку розгляду петиції з боку ООН, вдасться організувати евакуацію на територію “третьої” країни, яка не бере участі у війні. Зокрема, йдеться про можливість евакуації до Туреччини морем.
– Тобто, турецький військовий корабель заходить у порт Маріуполя. Турецьке угруповання заходить на “Азовсталь”, наші хлопці складають зброю, і в супроводі турецького угруповання переходять на корабель. Таким чином, їх переправляють на територію Туреччини. Це єдиний можливий спосіб вирішення проблеми. Інших – не існує. Військова деблокада неможлива фізично, – каже “Сонце”.
Зазначимо, сьогодні в Нацгвардії України заявили, що наразі все керівництво України працює над евакуацією цивільних та порятунком військових, які тримають оборону на заводі “Азовсталь” в окупованому Маріуполі.
– Президент України особисто, все керівництво держави докладають зусиль для пошуку можливостей для евакуації цивільних з “Азовсталі” і продовжують працювати над застосуванням процедури “екстракшн” щодо поранених бійців, медиків та військових, у тому числі із залученням допомоги світової спільноти
Увесь цей час військовослужбовці продовжують виконувати поставлені завдання з оборони міста та стратегічного обʼєкта. ОЗСП “Азов”, 12-та бригада Національної гвардії України, 36-та окрема бригада морської піхоти, прикордонники, поліцейські, добровольці, Тероборона Маріуполя – увесь військовий гарнізон оборонців! Усі вони герої. Усі вони мають бути врятовані – і це одне із головних завдань, яке має бути вирішене, і не лише на полі бою, а й на міжнародному рівні! – йдеться в дописі.
Історії бійців “Азову”
За словами бійця з позивним “Сонце”, він був евакуйований з Маріуполя на початку квітня після поранення, отриманого 26 березня. Кульове поранення в пах отримав під час боїв у центрі міста, коли зі своїми побратимами потрапив в оточення противника.
– Евакуація відбувалась дуже важко. Був невеликий “повітряний коридор”. Моя евакуація була крайньою, після неї “повітряний коридор” було закрито. Мене евакуювали з другом “Буйволом”. “Вертушка” була перевантажена, і безпосередньо його я всю дорогу тримав на руках, – каже захисник.
Інший боєць (позивний – “Пачка”) поранення отримав від прямого попадання танку. Першу допомогу захисник надавав собі сам за допомогою турнікету та аптечки, що є на бронежилеті в кожного бійця. Загалом же, каже, медична допомога тривала 7 годин. Лише від отримання поранення і до приїзду медиків з лікарні минуло 6 годин.
– Був у важкому стані, велика втрата крові, ампутація та перебитий лікоть. Осколкове поранення, але м’язи, нерви не зачепило. Ставитимуть ендопротез. Чим скоріше я стану на ноги, тим скоріше я повернусь у стрій до своїх побратимів, – каже захисник. – Коли я лежав (після поранення – прим. авт.), я розумів, що навколо мене нікого немає. Я взяв турнікет, наклав сам собі на ногу. Тоді тривали міські бої, тому хлопцям було не до мене. Але через дві години знайшовся хлопець на машині, з яким ми транспортувалися до “Азовсталі”. […] Ми не знали дороги до “Азовсталі”, ми не думали, як тікати, адже кожен з побратимів тримав свої позиції. Знайшли діда-роботягу, який все життя відпрацював на заводі та знав дорогу. Ми з ним доїхали, “Азовсталь” була переблокована. Це вже була четверта година від мого поранення. Через бої з евакуацією було тяжко. Там були хлопці з моєї групи, вони перевірили, чи добре я затягнув турнікет, термоковдра. На шосту годину (після поранення – прим.) приїхали медики. Нас погрузили, далі – лікарня, маска на обличчя, сон, ранок… І на ранок було обстріляно військовий госпіталь, де були не тільки військові, але й цивільні. Його рознесли на друзки, і нам довелось евакуюватись на “Азовсталь”. Під час обстрілу зникла електроенергія, і люди, що були на хірургічних столах, загинули… Потім – два тижні на “Азовсталі”. Завдяки нашим чудовим медикам я та мої побратими зараз тут.
За словами бійців, евакуація тоді проводилась лише для найважчих поранених та була обмеженою. Наразі, за словами “Сонця” аналогічна евакуація неможлива. З початку квітня сполучення з бійцями в Маріуполі та на “Азовсталі”, зокрема, немає.
Ще один боєць, з позивним “Скорпіон” (але його на майбутнє побратими вже жартома називають “Капітан Барбосса”), – уродженець Грузії, тепер – громадянин України. Внаслідок поранення чоловікові ампутували ногу нижче коліна.
Боєць з позивним “Троль” отримав поранення в голову, і наразі йому важко розмовляти. Однак, він вирішив також висловитись, аби донести, наскільки критичною ситуація є на заводі. Окрім нестачі їжі та води, його побратими потерпають і від нестачі ліків. Зокрема, деяким доводилось проводити операцію без знеболюючого.
Боєць з позивним “Артист” перебував на бойових позиціях в Маріуполі від самого початку повномасштабного російського вторгнення. 13 березня під час боїв отримав кульове наскрізне поранення в спину, куля вийшла через живіт.
– Ми прибули на позиції до піхоти, щоб підтримати їх. Отримали завдання знищити російський танк. Під час переміщення по позиціях я отримав поранення, впав, мені відняло ногу. Якось доповз, мені надали першу допомогу мої хлопці. Запросили тактичну евакуацію. Можливість для евакуації була мінімальна, оскільки були дуже щільні бої. Якось мене вдалося витягнути, забрали в госпіталь, зробили операцію, зупинили масивну кровотечу. Наступного дня я прокинувся від того, що госпіталь, в якому перебував і я, і цивільні, бомбили “Градами” і скидали авіабомби. Ми всі спустились в підвал, так тривало два дні, після чого мене перевезли на “Азовсталь”. З 15 по 31 березня я був там. Щодо харчування, то вже на той момент було дуже тяжко. Ми харчувалися один раз в день, питна вода вже тоді закінчувалась, і доводилось використовувати технічну. Чому ми харчувались раз на день, тому що продукти, які були в нас, ми віддавали цивільним. Тоді ще було багато людей, були новонароджені. Бійці ризикували життям, щоб знайти якесь дитяче харчування. Ми тоді недоїдали, а зараз там з їжею взагалі дуже-дуже скрутно, – каже захисник.
Боєць з позивним “Буйвол” отримав поранення у результаті артобстрілу. Внаслідок цього хлопцеві теж ампутували ногу. Коментуючи ситуацію, боєць каже – ворог взагалі нікого не щадив. Та ще не може не дивуватись, як протягом восьми років у прифронтовому містечку так і не вдалося обладнати бомбосховища для цивільного населення.
Бійці відзначають – за можливості завжди намагались допомагати цивільному населенню. Безпосередньо група бійця з позивним “Сонце”, доки тримали позицію в центрі міста, протягом тижня піклувались про місцеву бабусю та її сім’ю. Після того, як їх взяли в оточення, і боєць отримав поранення та завдяки побратимам з боєм був евакуйований, доля цивільних йому не відома. Однак, на “Азовсталі” ситуація була аналогічною. Бійці харчувались раз на день, аби якомога більше провізії залишилось цивільним.
– На сьогодні вже близько тижня немає жодної їжі взагалі. На момент п’ятниці побратими надсилали відео, де вони заварюють чай з технічної води. І доставити на “Азовсталь” продовольство можливості немає, – додає “Сонце”.
З яких саме регіонів родом бійці – на пресконференції уточнювати не забажали, відповідаючи лаконічно “З України”.
Окремо по закінченню пресконфереції журналісту “Вежі” 19-річний боєць з позивним “Андрес” розповів, що у Вінниці він перебуває з кінця березня. Спочатку він був евакуйований до Дніпра, потім, через день, його привезли до Вінниці. До полку “Азов” хлопець приєднався минулого року.
Зазначимо, Віцепрем’єр-міністр, Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук 7 травня повідомила, що всіх жінок, дітей та людей похилого віку з “Азовсталі” евакуйовано. “Цю частину маріупольської гуманітарної операції завершено” – додала тоді вона. Однак пізніше, 9 травня, голова Донецької ОВА Павло Кириленко в ефірі загальнонаціонального телемарафону повідомив, що на території заводу “Азовсталь” у Маріуполі, попри проведену евакуацію, досі перебуває більше сотні цивільних осіб.
Окремі важливі тези
Серед іншого, бійці “Азову” під час пресконференції згадали про кілька важливих моментів, які далі подамо тезово.
Про критику влади:
– Будь ласка, перестаньте критикувати владу. Під час війни – це проросійський наратив. Будь ласка, “вмикайте” голову. Якщо є в когось якісь претензії – все після перемоги. Наразі нам гріх жалітись на нашу владу. Є багато питань, але це не вирішує одна людина – не забувайте про це, – каже боєць з позивним “Сонце”.
Про спробу прориву в квітні:
– Це не зрада, але це, мабуть, тактична помилка. Якщо він комбриг, значить, він десь навчався військовій справі. Я не знаю, на що він сподівався, але в той час ніхто не проривався. Весь Маріуполь тоді оборонявся, ми захищали мирне населення. Людина робить таку помилку, як прорив. І люди, техніка – все це пішло до нашого “братнього” народу, – каже “Пачка”.
– Через цей прорив загинуло дуже багато наших побратимів. Якби не цей прорив, існує велика вірогідність, що ми б досі доволі успішно обороняли Маріуполь. Язик не повернеться назвати це зрадою, ці хлопці так само разом з нами оборонялись. І не смійте, будь ласка, теж так казати. Там немає зрадників. Він (командир бригади, який дав наказ про прорив) – така ж людина, як і всі. Тут, скоріше, питання до тих, хто його поставив на посаду. Можливо, на нього вплинули якісь фактори, – додає “Сонце”.
Нагадаємо, йдеться про спробу прориву з боку частини 36-ї бригади морської піхоти. Тоді чимало бійців внаслідок спроби прориву потрапили в полон до росіян.
Фото автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.