Нові обличчя та відомі фігури, піднесення від отримання статусу та обережність в прогнозах на майбутнє. І поруч з цим – гучні заяви, надлишкові емоції та скандали. Так відбулися перші – установчі – сесії новообраних Вінницьких міської та обласної рад, які скликали в один день сьогодні, 20 листопада.
Ситуація у Вінницькій міській раді була прогнозовано спокійна: цього разу тут має впевнену монобільшість одна політична сила, яка, за великим рахунком, може диктувати умови та не надто зважати на позицію інших фракцій, посилаючись на такий мандат довіри на виборах. Проте якоїсь зверхності чи “запаморочення від успіхів” цього ранку на Соборній, 59 не спостерігалося.
Депутати почали збиратися у сесійній залі ще задовго до початку сесії: хтось приходив пішки, когось підвозили авто майже під вхід будівлі. А декого вдалося “зловити” і нам як в кулуарах міськради, так і на вході до неї.
Загалом перед початком сесії новообрані міські депутати намагалися бути обережними в оцінках майбутнього цього депутатського корпусу та своєї в нім ролі. Зокрема, що стосувалося голосування за кандидатуру на посаду секретаря міської ради. Адже саме сьогодні, на установчій сесії, депутати мали шляхом таємного голосування обрати, фактично, другу людину в місті, позаяк саме секретар виконує обов’язки міського голови за відсутності останнього.
Наприклад, представник “Слуги народу” Віталій Плясовиця сказав, що поки не знає, кого підтримає під час цього голосування, так само як і представники ОПЗЖ Грушко та Горлачов. Водночас Плясовиця повідомив, що це питання навіть не обговорювалося на засідання фракції президентської політичної сили.
Так само партійці Медведчука Ігор Горлачов і Сергій Грушко не змогли відповісти, чому члени їхнього передвиборчого списку, які перемогли на виборах, відмовилися від власних мандатів, аби пропустити в раду колег по партії.
– Чому до складу ради пройшли не ті люди, за яких голосували?
– Мені здається, що пройшли якраз ті, за яких… голосували, – відповів Ігор Горлачов
– Але ж у вас були відмови від мандатів.
– Відмови так, були..
– Але ми ж не відмовлялися, а чому вони відмовилися – не знаємо, – спробував підтримати колегу Грушко.
Серед іншого цікаво було почути тих депутатів, які вперше увійшли до складу органу самоврядування, а особливо тих, хто раніше не відзначався особливою громадською активністю, а розвивався в зовсім інших галузях. Наприклад Олександра Теренчука зі “Слуги народу”, який, здається, в дечому повторює карколомний шлях до політики лідера своєї політичної сили Володимира Зеленського.
– Оскільки я пов’язаний з культурною діяльністю, то хочеться максимально вплинути на розвиток культурної діяльності міста, задуматися про головний майданчик в місті, якого наразі немає. Аби сюди приїжджали якісні та яскраві артисти.
Відповідаючи на запитання щодо вибору секретаря, Теренчук зазначив, що в їхній фракції просто не знайшлося охочих податися на цю позицію. “Тому що це процес нелегкий і потрібно усвідомлювати відповідальність”, – пояснив новоспечений депутат.
Загалом особливих несподіванок від цієї сесії не очікували ні учасники “монобільшості” від “Української стратегії Гройсмана”, ні решта фракцій.
Аби хоч якось урізноманітнити зібрання, до сесійної зали внесли клейноди міського голови – їх вперше було презентовано під час Дня міста кілька років тому, а сьогодні зблизька їх міг оглянути кожен охочий в залі.
Щоправда, міський голова сьогодні ними не користувався, а як символ влади натомість підняв над головою посвідчення очільника Вінниці.
Депутати ж приймали свої посвідчення також скромно, хоч крізь маски можна було розгледіти, що багато хто не приховував задоволену посмішку від події.
Дуже швидко перейшли до головної процедури дня: обрання секретаря міської ради.
Для цього сформували лічильну комісію, яка відразу почала працювати над виглядом бюлетеню для голосування. Він виявився дуже простим – лише з полями для галочок “підтримую” або “не підтримую”. Адже на голосування була виставлена єдина кандидатура – Павла Яблонського, який і в попередній каденції перебував на цій посаді.
Як пояснювали представники інших фракцій – зокрема і ОПЗЖ – “ми реалісти, і розуміємо, що переможе Яблонський. Зрештою, у нас до нього претензій немає”.
Але поки лічильна комісія готувалася до голосування, перед депутатами як завжди красномовно виступив директор “Центру історії Вінниці” Олександр Федоришен.
Він прийшов сюди, аби розповісти обранцям громади про історію самоврядування Вінниці, а зокрема розповісти про тодішніх очільників міста, а заразом нагадати, що однією з головних чеснот будь-якої влади є відповідальність. “Пане міський голово, пані та панове депутати – будьте відповідальними”, – не те побажав, не те настановив новорбану раду Федоришен перед тим, як покинути трибуну.
За ним залишили сесійну залу і всі депутати: аби знову заходити туди по-одному для таємного голосування.
Процес завершився приблизно за годину, і вже при повному зібранні “інтригу” розкрили: 51 голос з 51 тих, зто проголосував, отримала кандидатура Павла Яблонського.
Після цього депутатам ще довелося розподілитися по депутатських комісіях, а також перепризначити нових-старих заступників мера.
А своєрідним підсумком сесії напевно став візит і виступ колишнього очільника міста і людини, чиїм прізвищем і названа партія, яка здобула монобільшість в раді – Володимира Гройсмана.
– Пріоритет, незалежно від того, які політичні сили ви представляєте сьогодні, має залишатися єдиним – ви прийшли служити вінничанам. Якби не було важко, але якщо ми підходимо до справи професійно, відкрито, відповідально, – ми завжди знаходимо правильні рішення, щоб Вінниця розвивалась. І я б дуже хотів, щоб та нова історія, яку будете писати ви, була яскравою і успішною. Людям сьогодні надзвичайно важко, і вони завжди будуть дивитись на те, які ви приймаєте рішення та наскільки ви відкриті, публічні, ефективні. Впевнений, що під лідерством Сергія Моргунова, всім, хто працює в міській раді, будь-яке завдання – по плечу. Тому я бажаю вам успіхів, щоб кожного дня ви пам’ятали про довіру, яку ви отримали від кожного вінничанина. Адже кожен вінничанин важливий!, – сказав Гройсман.
Сесія обласної ради: скандали, демарші та майже десять годин у залі
Діаметрально протилежна історія відбувалася на установчій сесії обласної ради. Попри те, що вона повністю “перезавантажилася” і абсолютну більшість голосів тут також здобула УСГ, “пригоди” на сесії, яка тривала понад дев’ять (!) годин, розпочалися ще на початку.
Так, відомий активіст та юрист Сергій Щетінін по обіді зайшов до сесійної зали зі стосом документів та вимагав зупинити проведення сесії. З його слів, він подав позов до суду і вимагав “припинити це беззаконня” – тобто сесію взагалі для забезпечення позову.
З цими претензіями Щетінін зокрема звернувся до присутнього в залі очільника обласної поліції Івана Іщенка, розмахуючи перед ним і депутатами документами.
Однак Іщенко вирішив “припинити беззаконня” по-своєму і запросив до зали поліцію, яка тривалий час намагалася вивести активіста з зали.
У цей час депутати і депутатки майже спокійно отримували свої посвідчення обранців.
Вочевидь, всі перебували в очікуванні головної події цього дня у цій залі: обрання очільника обласної ради, а також його заступників, адже саме так, зазвичай, “розділяється влада” у президії обласних рад.
Проте до цього питання підійшли дуже не скоро. Передусім депутатам було складно визначитися, як саме має виглядати бюлетень для таємного голосування, відтак організаційна підготовка лічильної комісії розтягнулася на тривалий час.
Водночас вочевидь продовжувалися певні кулуарні перемовини, адже за кілька днів до установчої сесії “гуляли” чутки принаймні про п’ятьох кандидатів на цю посаду.
Зрештою, залишилося дві кандидатури: Андрія Гижка від “Європейської солідарності” та В’ячеслава Соколового від “Української стратегії Гройсмана”. І з таким вибором – з огляду на розподіл депутатських мандатів в обласній раді – здається, все було ясно наперед.
Тим не менше в залі тривали гарячі дискусії, ЄС вимагала “збалансованого” розподілу керівних посад в раді. І зрештою, коли фракції партії Порошенка домогтися цього не вдалося, здійснила демарш і покинула сесійну залу.
Пізніше з одного протиборчого табору почали лунати звинувачення в “антинародній коаліції” УСГ + СН + “Батьківщина” + “За майбутнє”, а з іншого – в такій самій “антинародній опозиції” ЄС + ОПЗЖ. Обидва табори, природньо, спростовували звинувачення одне одного:
– Такої позиції немає, не було і бути не може. Ми різні ідеологічно, в нас різні погляди на розвиток держави, різні виборці за нас голосували, тому це просто збіг обставин. Якщо говорити про так звану коаліцію, то давайте будемо дивитися не на те, хто сьогодні в опозиції виступає і добивається
(…) Можна говорити про узурпацію влади фактично новою монобільшістю та фактичною більшістю, яка сьогодні складається з “Української стратегії Гройсмана”, БЮТ, “Слуги народу” і “За майбутнє”. Такого немає ніде в Україні. Це нонсенс, коли різні ідеологічно, але подивіться, як вони синхронно голосують. Підніміть всі протоколи голосування, де (в тих і інших) 69, 69, 69 (голосів). Це ж видно неозброєним оком, – прокоментував Vежі ситуацію Андрій Гижко від “Європейської солідарності”.
Пізніше фракція ЄС в облраді заявила, що йде в опозицію.
У той же час представники “Української стратегії Гройсмана” висловлювалися про ситуація в обласній раді набагато більш стримано:
Так, Валерій Коровій з УСГ прокоментував новий склад обласної ради та очікування так:
– Поки що важко про щось говорити, дуже багатьох людей знаю. Є багато професійних, фахових людей. Думаю, що все буде добре.
Щодо бачення того, яка в облраді складається опозиція, Коровій відповів:
– Потрібно розуміти, що поки немає поняття обласного виконавчого комітету, ці функції виконує обласна державна адміністрація. Відповідно не оформляється жодних коаліційних угод. Тому думаю, що все залежатиме від того чи іншого питання, що буде розглядати тимчасові спільні коаліції, опозиції. Я далекий від того, щоб когось зараз називати коаліцією, а когось опозицією.
Нарешті депутати перейшли до голосування. Після представлення кандидатів кілька разів оголошувалася перерва для підготовки до голосування. Зрештою, голосувати почали вже близько 16-ої години.
В результаті колишній прокурор області В’ячеслав Соколовий отримав 68 голосів депутатів обласної ради, у той час як за Андрію Гижко – лише 10 голосів.
З такими темпами, здавалося, заступників голови облради цього дня вже й не оберуть. Проте минуло “якихось” 4-5 годин, і в напівпорожній залі обласної ради таки оголосили імена “переможців”.
Так, першим заступником став Володимир Кістіон, а іншими трьома заступниками – Ігор Івасюк, Дмитро Чаленко і Анатолій Ткач.
Вже після виснажливого сесійного дня і до обласної ради завітав Володимир Гройсман та Сергій Моргунов. Під оплески, екс-прем’єр-міністр та колишній мер Вінниці Гройсман привітав усіх присутніх з ухваленням важливих рішень і також нагадав обранцям про одну з головних їхніх чеснот, якої вони мають дотримуватися – відповідальність.
Фото Марини Сербінович та Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.