Реклама
Дитяча неврологія – відносно молода, але дуже необхідна наука. Вчасно звернувшись до дитячого невролога, можна уникнути численних ускладнень не лише в майбутньому, але й під час розвитку.
Про те, які симптоми можуть свідчити про неврологічні захворювання у дитини, чому важливо вчасно звернутися до лікаря та які можуть бути наслідки відсутності або неналежного лікування, ми поспілкувались з дитячими неврологами Центру “Нейромеду“ у Вінниці: Галиною Альбертівною Райтаровською, яка має 27-річний стаж роботи дитячим неврологом, та Світланою Миколаївною Ріщук, яка має стаж роботи майже 33 роки.
Розкажіть, будь ласка, в чому полягає спектр вашої компетенції як дитячого невролога. І як давно існує дитяча неврологія як наука?
Г.А.: Як наука, дитяча неврологія – досить молода. Спеціальність дитячого невролога була офіційно зареєстрована в Україні приблизно у 1993 році. Окремо ж дитяча неврологія, в якості науки, була виділена у 1970-х роках. Наша компетенція – це огляд дітей від народження до 18 років. Діти на прийом приходять: або на профілактичні огляди, або у зв’язку з певними скаргами. Ми маємо їх оглянути, визначити діагноз, призначити лікування та спостерігати за процесом лікування.
А які симптоми в дитини можуть сигналізувати про те, що варто звернутись до дитячого невролога?
С.М.: Дитячий невролог має дивитися за дитиною від народження, щоб спостерігати навіть за “нормальним” здоровим розвитком. Зараз першочергово спостерігають за дітьми сімейні лікарі, і якщо вони щось запідозрюють, то зобов’язані спрямувати до фахівця. Іноді буває так, що у батьків виникають якісь сумніви, тоді вони можуть звертатися самостійно. Тому що нехтувати якимись підозрами щодо стану здоров’я дитини – це дуже небезпечно. Краще прийти до лікаря, щоб він (лікар – ред.) розповів чи з вашою дитиною все гаразд, чи це є якісь фізіологічні норми, чи це якісь тимчасові вікові функціональні відхилення, чи це є вже початком якогось захворювання. Адже, за статистикою, неврологічні захворювання зустрічаються у кожної п’ятої дитини. Часто відхилення виявляються не відразу і часто вже на тій стадії, коли лікування може бути складним. Загалом, за перший рік життя малюка, його варто показати фахівцеві 4 рази. З другого року життя, огляд проводиться раз на рік.
Якщо брати період з малюкового та дитячого віку, то серед симптомів, які можуть свідчити про патології в дитини, це:
– порушення сну;
– тремтіння рук і ніг, в тому числі, що посилюється під час плачу, мимовільного посмикування м’язів;
– часта відрижка;
– судоми (самостійні або внаслідок підвищення температури);
– апатія, відсутність інтересу до подій навколо;
– надмірна збудливість, відсутність денного сну, частий безпричинний плач;
– втрата свідомості;
– нетримання сечі у дітей старше п’ятирічного віку;
– заїкання та інші дефекти мовлення;
– підвищена рухова активність.
В старшому віці варто звертати увагу на такі симптоми:
– часті головні болі, запаморочення;
– підвищена тривожність;
– панічні атаки;
– відставання у розвитку (моторному, мовленнєвому, розумовому, психо-мовленнєвому);
– біль у хребті;
– підвищена стомлюваність.
Також серед причин звернутись до дитячого невролога: рухові порушення (ходи, в кінцівках, порушення рухової активності); зміна м’язового тонусу (“млява дитина”, гіпертонус); гіперактивність; зупинка дихання внаслідок сильного збудження, плачу чи болю; зниження пам’яті; “перекос” обличчя чи біль в обличчі; нейроінфекції та їх наслідки; порушення поведінки, невротичні розлади.
Які потенційні ускладнення можна попередити, вчасно звернувшись до дитячого невролога?
Г.А.: Якщо батьки вчасно не звернули увагу, а в дитини є затримка розвитку, то це може бути спричинене не лише фізіологічною затримкою, а й одним із захворювань. Наприклад, головні болі можуть бути сигналом катастрофи в головному мозку, можуть виникати при аномальному розвитку чи свідчити про наявність пухлин або аномалій судин головного мозку, що надалі можуть призвести до катастрофічних наслідків. Навіть судоми, якщо невчасно розпізнані та невчасно призначене лікування, можуть призвести до подальших затримок у розвитку дитини, і ці судоми перейдуть у форму, коли їх буде дуже складно лікувати. Ті ж самі тікоїдні розлади, невротичні розлади надалі можуть розвинутись в психічні розлади, розлади поведінки, адаптації – дитина потім не зможе пристосуватися до суспільства.
Поговоримо про специфіку роботи: наскільки складніше чи простіше працювати з дітьми, аніж з дорослими?
С.М.: Це досить відносне питання. З одного боку, з дітьми цікаво працювати, адже вони постійно змінюються, ростуть та розвиваються. З іншого боку, складність полягає в тому, що дитина не може розповісти про все, що її турбує, як це робить доросла людина. Навіть дорослі не завжди це правильно доносять до лікаря. Складно буває працювати з батьками – є батьки, які заперечують існування проблеми у дитини, тому вони можуть тривалий час не звертатися до лікарів. Або ж, коли батькам навіть сімейний лікар каже про наявність проблеми в дитини, вони кажуть, що все гаразд. І це також ускладнює роботу. Є, звісно, батьки, які дуже добре чують лікаря, а є батьки, до яких дуже важко “достукатися”.
Які додаткові обстеження можуть бути призначені після огляду дитини у вас?
Г.А.: Різноманітні біохімічні аналізи за необхідності, електроенцефалографія часто призначається, за необхідності – МРТ головного мозку, дуже рідко – КТ головного або спинного мозку, УЗД щитоподібної залози, часто – УЗД серця, електрокардіограма, УЗД черевної порожнини, консультації суміжних спеціалістів призначаємо. Це все необхідно для того, щоб поставити правильний діагноз.
Наскільки часто вам доводиться зіштовхуватися з наслідками самолікування у дітей? Адже батьки нерідко починають лікувати “бабусиними” методами.
С.М.: Ще зустрічаються, на жаль, такі випадки. І дуже добре, якщо спрацьовує принцип “не нашкодили”. Але здебільшого, не враховуючи особливості дитини, не знаючи та неправильно встановлюючи, та і батьки самостійно не можуть встановити діагноз, – починають вичитувати на форумах, радитися. Їм підказують інші, що роблять зі своїми дітьми. Але це не означає, що зі своєю дитиною треба дотримуватись тих же процедур, що й з іншими дітьми. До дітей має бути індивідуальний підхід. Самолікування, в кращому випадку, не нашкодить, але здебільшого воно не допомагає і надалі ускладнює роботу нам.
З якими наслідками самолікування вам доводилось працювати? Наскільки було складно з ними працювати?
Г.А.: Скажу, що часто трапляється не так самолікування, як саме невиконання рекомендацій лікаря. Це стосується такої проблеми як епілепсія, що потребує довготривалого лікування. Батьки часто не витримують, адже необхідно приймати ліки протягом багатьох років. Дитині стало краще, і батьки вважають, що це як пневмонія – пролікував, дитина вилікувалась і все. Але тут необхідно довготривале лікування, яке батьки не витримують та самі його скасовують. І потім вже спрацьовує “синдром рикошету”, коли повертаються симптоми, повертаються з новою силою, з’являються нові. І тоді це набагато важче лікувати.
В мене була одна ситуація, яка не стосується безпосередньо неврології. Був такий випадок, коли поступила дитина з судомами, і ми не знали спочатку, що це за судома. З’ясувалося, що в дитини була банальна пневмонія, а батьки, які були з якоїсь релігійної секти, заперечували офіційне лікування й лікували травами. Таке лікування довело дитину до агонії, судом та, на жаль, смерті.
Нерідко батьки водять дітей до “бабок”, лікують епілепсію народними методами, що не є методом лікування. Дитині стає лише гірше.
С.М.: В будь-якому разі, лише лікар буде вирішувати, чи дійсно те, чи інше лікування і стан здоров’я такі, що не загрожують життю. Чи стан дитини такий, що потребує застосування серйозних заходів.
Г.А.: В мене спостерігалась дитина, яка отримала інвалідність, тому що лікар припустив, що в дитини менінгіт, але батьки відмовились від госпіталізації. Була пізня госпіталізація і як наслідок – епілепсія, парез. Тепер дитина має інвалідність вже багато років.
Які ще були на вашій практиці випадки, що найбільше запам’ятались?
С.М.: На моїй практиці запам’ятався один позитивний випадок, коли приїхала дитина – 10 років – з іншого регіону. З певних обставин у дитини був парез лицьового нерву, “перекос” обличчя. Декілька місяців дитина була не лікована – так сталося, що в родини не було можливості зайнятись її лікуванням. І на свій страх та ризик я підібрала для неї лікування, мамі було роз’яснено, що гарантії повного відновлення ніхто не дає, тому що гострі процеси необхідно лікувати з перших днів. Адже чим пізніше починається лікування, то важче відновлення. Інколи залишкові явища можуть залишитись назавжди, і тоді формуються стійкі парези. Але цей випадок був, скажімо так, несподівано приємний для мене – майже за два тижні дитина практично повністю відновилась.
Розкажіть, будь ласка, саме про послуги дитячого невролога в “Нейромеді”?
Г.А.: Серед послуг: прийом профілактичний – як сказала Світлана Миколаївна, дуже важливий у перший рік життя. Важливо приводити дітей на профогляди: в 3, 7 та в 9 місяців. Також проводимо профогляди перед дитячим садком, перед школою. В основному ж приводять дітей зі скаргами. Ми їх оглядаємо та або одразу ставимо діагноз і призначаємо лікування, або вони не потребують лікування, але потрібні якісь інші заходи – робота з дитячим психологом, реабілітологом, лікувальна фізкультура. Або призначаємо дообстеження, після якого ми визначаємо діагноз, призначаємо лікування і надалі рекомендуємо спостереження, щоб знати, як відбувається лікування.
С.М.: В нас також є онлайн-консультація. Але хотіла б ще додати, що прийом дитини починається з детального збору скарг та анамнезу. Як життя загалом, так і захворювання, якщо є якісь скарги. Це дуже важливо. Особливо у малюковому віці – на подальший розвиток і формування дитини впливає те, як проходила вагітність в мами, як відбувались пологи та в який термін, яким був стан дитини при народженні. І, відповідно, вже тоді, як дитина росте і розвивається надалі. Це дуже важливі віхи. Існують навіть так звані групи ризику: враховуючи перебіг вагітності, пологів, групи ризику дітей, які можуть бути абсолютно здоровими, але за ними треба спостерігати, тому що не завжди видно прояви якихось проблем при народженні. Вони можуть виникнути в подальшому, з розвитком дитини.
Які були позитивні випадки саме в “Нейромед”?
Г.А.: Можу сказати, що це було пов’язано саме з онлайн-консультаціями. Не пам’ятаю, в якій області, рівно рік тому, хлопець чотирнадцяти років переніс тяжку ДТП з травмою голови. Неодноразово був оперований в Києві, потім його відправили додому в стані тетрапарезу – тобто, він повністю був паралізований, не говорив, ковтав, але самостійно не їв, а також були нечасті судоми. Він вдома з родиною проходить приватну реабілітацію. Паралельно батьки звертаються до нас на онлайн-консультації, і я призначаю медикаментозне лікування. І от з березня, тобто, минуло пів року, хлопець може стояти, ходити з підтримкою, він почав брати кружку, пити, почав розмовляти, повторювати слова, він співає, якщо почує десь пісню. Почав самостійно перевертатись в ліжку. І може стояти десь до години. З його даними МРТ, я вважаю, це дуже позитивний результат. Це маленькі кроки, але вони дуже позитивні.
С.М.: На моїй практиці є один “свіжий” випадок. Буквально декілька тижнів тому до мене звернулась моя колега. В її дорослої доньки захворювання периферійної нервової системи. Спочатку призначене лікування ефекту не давало. В процесі ми залучили додаткові методи – крім медикаментозного лікування, я запропонувала ще фізіопроцедури, і нам вдалося уникнути парезу повністю.
Загалом, як підкреслюють лікарі, своєчасне звернення до дитячого невролога допоможе правильно оцінити стан здоров’я дитини та вчасно вжити заходів щодо її гармонійного розвитку: як фізичного, так і психічного, психологічного чи мовленнєвого. Записатись на прийом до дитячого невролога в “Нейромеді” можна, звернувшись за номером: (068) 293-18-81.
Адреси центрів мереж у Вінниці:
– вул. Київська, 16А (новий заклад в бізнес-центрі “Тетріс”);
– вул. Пирогова, 109 (територія ВОПНЛ ім. Ющенка);
– вул. Хмельницьке шосе, 92 (територія Центральної районної лікарні);
– вул. Магістратська, 20;
– вул. Хмельницьке шосе, 84 (Подільський регіональний центр онкології);
– вул. Пирогова, 46 (ВОКЛ ім. М.І.Пирогова).
Фото – Євгена Симоненка
Дякуємо!
Тепер редактори знають.