3 червня в Четвертинівці Тростянецького району відзначали 365-річчя битви під горою Батіг. Кінні прогулянки, стрільба з лука, фолк-рок та оркестр, море вишиванок та пекуче сонце – так відбувся перший фестиваль “Батозька битва”.
Для автора фестиваль розпочався ще о сьомій ранку в автобусі з Вінниці: організатори безкоштовно доправляли журналістів та охочиш потрапити на фест, який відбувався за понад 100 кілометрів від міста. Не всі пасажири були сонними, тому добру половину дороги в автобусі а-капельно лунали народні та повстанські пісні.
По прибутті ми застали фестиваль на піку підготовки: найбільш спритними виявились ті, хто хотів щось продати. Випічка, квас, дерев’яні вироби (переважно маленькі сувеніри), надувні кульки, одноразові дитячі іграшки китайського виробництва. Саме цим, а ще ввічливими волонтерами зустрічала “Батозька битва” в суботу зранку.
Би́тва під Батого́м (22-23 травня (1-2 червня) 1652 року) — бій союзної армії Війська Запорозького і Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої під командуванням Марціна Калиновського. Битва була однією з важливих подій в ході Хмельниччини, завершилася перемогою союзників.
Відбулася під горою Батіг біля сучасного села Четвертинівки Тростянецького району на Вінниччині.
О 10-й годині розпочалась хода до пам’ятника полеглим у Батозькій битві. Попереду колони стали козаки верхи на конях, за ними прапороносці з великим прапором України в руках, музики, що дорогою заграли кілька маршів, а далі всі інші, хто хотів приєднатись. На шляху до меморіалу люди переважно сміялись та жартували, але траплялись і такі, хто дискутував про козаків, Хмельниччину та характерників. При чому про останніх найбільше.
Біля Меморіалу Козацької Слави, де відбувався урочистий мітинг, всі вперше відчули, що сьогодні добряче припікатиме. Поки місцеві можновладці виголошували промови, люди шукали тінь і гомоніли про своє.
Водночас із ходою та мітингом розпочалися екскурсії місцями козацької слави для всіх бажаючих та “Літературна галявина”. Остання являла собою виставку творів мистецтва та декламування віршів місцевих культурних діячів. Тим часом на галявині, позаду приміщення адміністрації розташувались виставки від територіальних громад Тростянецького району: гончарні та ковальські вироби, різноманітна випічка, сало, узвар, а також етнічні костюми.
- У нас тут багато старовинного посуду та предметів інтер’єру. Щоправда не всі вони старовинні, але можу запевнити, що всі автентичні – сказав один із крамарів.
Також він розповів, що фестиваль позитивно вплинув на Четвертинівку:
- Бачу, дороги поробили, головні будівлі відремонтували. Змінився зовнішній вигляд села. З’явилось багато різних елементів благоустрою: лавочки біля дороги поставили, клумби, багато урн для сміття. Ще рік тому цього всього не було.
Поки всі повертались із урочистої ходи і взяли курс на ятки з їжею та напоями, до “бою” готувались “середньовічні лицарі”.
Клуб історичної реконструкції “Аркона” заслужено можна назвати тими, хто привернув найбільше уваги в першій половині дня. Розпочали вони з демонстраційного двобою в повному обладунку, а потім оголосили початок лицарського турніру, для якого конче потрібні додаткові учасники. Спочатку всіх тих потенційних учасників турніру ведучий Сергій Лещинський припрошував, як міг. Та після перших боїв професіоналів вже вилаштувалася черга з аматорів, охочих випробувати і свої сили, – переважно з дітей.
Учасникам одягали захисні шоломи, видавали пом’якшену паролоном палицю замість меча та маківару замість щита. Бій продовжувався поки один із учасників не набирав десять очок.
- Б’ємо тільки рубаючими ударими, не колоти. Бийте по голові, по ногах та по корпусу” – консультували учасників організатори турніру.
Варто сказати, що діти виявляли дійсно багато ентузіазму. І, хоча, впродовж турніру були бої професіоналів з “Аркони” у повному обладунку та з різними видами зброї, найбільше захвату та емоцій у публіки викликали саме діти. Ті ж, у свою чергу, були неймовірно щасливими, що змогли стати справжніми лицарями з легенд, хоч і на кілька хвилин.
Хто не хотів вдягати на себе важкі обладунки, міг продемонструвати власну силу та спритність у битві “лава на лаву”:
- Ми на таких подіях буваємо приблизно раз на місяць. Як на місцевих, так і світових. Цей фестиваль досить цікавий. Тут гарна місцина, два великих поля – це дуже зручно. Думаю, що в події є майбутнє” – розповів Сергій Лещинський з клубу “Аркона”.
Найближчим часом виступ “Аркони” можна буде побачити у Вінниці 10 червня під час святкування 127-річчя Центрального міського парку.
Поки тривав турнір – навколо вирувало життя: апрацювала безкоштовна польова кухня, що зібрала натовпи людей. Козаки, повернувшись від Меморіалу, розпочали кінні прогулянки (не безкоштовні). Поряд кожен бажаючий міг постріляти із лука.
Продовжували роботу і виставки: учасники все прибували і їм було чим себе зайняти. Попри велику кількість атракцій, вже по обіді значна частина відвідувачів перемістилась до місцевого ресторану, звідки періодично лунали п’яні вигуки. Кожному своє, як то кажуть.
Одним з найочікуваніших дійств на фестивалі були акробатичні виступи козаків на конях.
А ще – показові виступи зі зброєю
Була на фестивалі й зона “вільна від алкоголю, тютюну та лайки”. Там розташовувалась головна сцена, де ввечері мали виступати рокери “Колір Ночі” з Києва та “Проти течії” з Кропивницького. Кілька годин, протягом дня, вони змагалися в гучності з оркестром Головного управління ДСНС у Вінницькій області. Поки в перших був саунд-чек, другі давали концерт біля будинку культури. Як сказав один представників гурту “Проти течії”: “Треба налаштувати все так, щоб я, стоячи перед сценою, відчував свої нирки, коли музика заграє.”
За словами представників поліції кількість прибуваючих учасників пішла на спад після обіду: в основному приїжджали представники навколишніх сіл, трохи менше було людей із Вінниці. Ближче до третьої години багато хто почав від’їжджати. Спочатку учасники виставок територіальних громад, а за ними й учасники фесту. Безкоштовний автобус, що регулярно курсував між Четвертинівкою та Тростянцем ніколи не був порожнім. Хтось від’їжджав, вирішивши, що їм досить офіційної частини, а хтось прибував, адже ввечері мав бути концерт і вогняне шоу.
Прогулючись між учасниками, автор почув різноманітні враження про подію. Було досить багато негативних відгуків на кшталт: “затягнули”, “понтуються”, “навіщо той офіціоз”. Але варто було почати розпитувати детальніше і люди одразу замовкали і відмовлялись давати коментарі. Ті ж, хто не лякався слова “журналіст” (а таких переважна більшість) розповідали, що їм все сподобалось.
- Це чудова подія. Я живу тут неподалік, в сусідньому селі. Дуже люблю різні фестивалі, постійно намагаюсь знайти час та гроші щоб кудись поїхати. А тут фестиваль під боком та ще й безкоштовний” – розповів учасник Віталій.
Фото Сергія Немирівського
Дякуємо!
Тепер редактори знають.