Вогнемет – це коли у ворога немає шансів: військовий Олексій з Вінниці розповів про особливості професії вогнеметника. ФОТО

19:43
Автор: Vежа
Become a Patron!

Матеріал підготовлено службою зв’язків з громадськістю 704 полку РХБ захисту Командування Сил підтримки ЗСУ

Вінничанин Олексій потрапив у 704 полк РХБ захисту ще на початку повномасштабного вторгнення, точніше – навесні 2022-го. Пішов на війну добровольцем. Спочатку направили в навчальний центр, де він отримав військово-облікову спеціальність вогнеметника. Зараз Олексій є старшим вогнеметником вогнеметного батальйону. Звання – старший солдат. Позивний – Шерхан.

На питання про те, що означає бути вогнеметником, Олексій скромно відповідає: «Для мене вогнеметник – це такий же військовослужбовець Збройних Сил України, як і інші: танкіст, розвідник, гранатометник. Вогнеметник нічим не гірший і не кращий, просто він має свою специфіку, має свою маленьку артилерію – вогнемет».

Про специфіку роботи вогнеметників та особливості термобаричної зброї, про війну та мотивацію – читайте в нашому інтерв’ю.

Початок шляху

– Олексію, як почався Ваш шлях у війську?

У навчальному центрі нас розподілили на два курси: старших за віком брали переважно на електриків, а молодших навчали на вогнеметників. Згодом мене направили в 704 полк РХБ захисту. Треба сказати, що тоді навчання дуже швидко відбувалося, згадайте, як інтенсивно все було у перші місяці повномасштабного російського вторгнення. А вогнеметники були тоді дуже актуальні, адже на початку війни ворог заходив великими колонами, а це – ідеальна ціль для вогнеметника. Всі бачили відео, як вони заходили на Київщину, Чернігівщину, Сумщину. Звичайно, вже протягом першого року тактика ворога змінилася, зокрема й тому, що ЗСУ успішно розбили на Київщині їхні колони. Окупанти почали діяти меншими підрозділами, відповідно змінились і підходи до застосування вогнеметників.

– Після навчання – в полк і потім виїзд на бойові?

Ми потрапили у вогнеметний батальйон, далі нас розподіляли по підрозділах. Виїхали уже у квітні на Ізюмський напрямок. Отоді все й почалось. Перші бойові завдання, перші виходи.

– Розкажіть, де були, як працювали?

В мене першою була 14 окрема механізована бригада. Наші взводи розподілили. Один до роти лінійної піхоти, другий в розвідроту, третій взвод – у роту вогневої підтримки. У всіх були різні завдання, різні форми залучення й різне застосування.

Особливості спеціальності

– Хто такий вогнеметник і що таке вогнемет?

Вогнеметник прикомандировується до бойових підрозділів для виконання завдань на полі бою. У нього має бути прикриття зі стрільців. Після пострілу вогнеметник сам стає стрільцем. Вогнемет – штука класна, набагато краща, ніж гранатомет, бо гранатомет має невеликий радіус дії. Також у гранатомета використовується кумулятивний, осколочно-фугасний, осколочний снаряд.

А специфіка вогнемета в тому, що він випалює повітря навколо місця розриву снаряда, тобто сховатися і прикритися немає жодних шансів. Використовуються і гранати термобаричні, що себе показують якісно і ефективно. Їх можна і вручну застосовувати, але набагато ефективніше скидати з дрона. Бо можна влучити у відкритий люк БМП чи танка і знищити техніку та особовий склад. Якщо хороший оператор дрона, то він може і в паливний відсік влучити. Принцип термобаричної гранати той самий: на площі 5х5 метрів усе спалюється. Вижити ворогові, навіть в бліндажі, дуже важко. Вогнемет виконує своє завдання на максимум: ворог має бути знищений. Вогнемети теж розвиваються зараз. З’являється багато різних вдосконалених засобів, зокрема в роботі з самою термобаричною речовиною.

Спеціальність вогнеметника не така популярна й менше відома в суспільстві. Якщо умовно про танкістів знають всі, то про вогнеметників – ні. Вогнеметник виконує ураження легкоброньованої техніки, особливо, яка рухається в колоні, скупчення живої сили. Можуть застосовуватись вогнеметники як в наступальних діях, так і під час оборони. Набагато краще в наступальних діях. Зачистки бліндажів, міські бої – там набагато доцільніше використовувати.

– Розкажіть про підготовку до роботи з вогнеметом.

Готують вогнеметників у навчальних центрах. Війна вносить свої корективи. Весь час удосконалюються підходи до застосування вогнеметних підрозділів. Зараз акцент роблять на мобільні групи, застосовують розвідку, не скупчуються великими силами, постійно маневрують, вчаться, змінюють тактику ведення бою. Як ми зрозуміли з досвіду, нам варто бути гнучкими, підлаштовуватись під мінливу практику ведення бойових дій.

– Які особливості вогнемета порівняно з іншими видами зброї?

Ми часто називаємо вогнемет кишеньковою артилерією. Використовується термобаричний снаряд, що є нищівним для противника. Він здатен уразити велику площу, великі скупчення людей. Мінусами вогнемета є те, що він не є далекобійним. Відстань, на яку можна ефективно працювати, це 300-400 метрів. Також вогнеметом неможливо працювати в лісовій місцевості: кущі, хащі, зарослі, гілки – це все міняє траекторію польоту снаряда.

Про підготовку

– Які якості потрібні для вогнеметника? Яка підготовка?

В мене є побратим, мій напарник, йому 44 роки, і він фізично активний і сильний. Тобто вік вирішальної ролі не грає. Буває, що набагато молодший військовослужбовець виявляється фізично заслабким для роботи з вогнеметом. В нашому ділі найперше – це фізична витривалість, а по-друге – організованість. Вогнеметники просто так не працюють. Щоб бути вогнеметником, треба бути дисциплінованим і вміти комунікувати з підрозділом. Вогнемет не просто голосний в роботі, він ще й під час пострілу за собою дає димову смугу. Тобто його зразу видно, а тому треба прикриття. А питання прикриття – це і є комунікація з кулеметником чи стрільцями. Треба вміти планово відійти після пострілу, треба пропрацювати кожну деталь своєї роботи. Тобто те, як буде вестись бойова дія, врахувати всі деталі: коли вийти на позицію для пострілу, не проґавити той момент, коли можна працювати по ще розслабленому противнику, або зловити момент, коли ворог в паніці. Все залежить від людини. Але найголовніше – військовослужбовець має бути вмотивованим. Психіка має бути в нормі. І фізичні дані теж.

– А як підтримуєте себе в формі?

“Дихалка”, серце, ноги – все має бути на пристойному рівні. Робити фізичні вправи, не забувати про гантелі, чудовий спосіб – активна ходьба. Якщо ми не на позиціях, то стараємось багато рухатись, банально ходити ногами. Бо як воно буває? У цивільному житті начебто все в нормі, нічого не підводить, нічого не хвилює. Але коли ти на бойових в повній амуніції, на тобі БК плюс дві труби (вогнемети) по 11 кг, то воно трохи важко. Звичайно, на завданні у тебе сплеск адреналіну, і ти починаєш швидше рухатись. Та в будь-якому випадку може настати момент, коли не вистачає дихання.

– А морально як готуєтесь?

Як казав комбриг 95-ї ОДШБр Олег Апостол, все, до чого ми готуємось перед боєм, міняється одразу після першого пострілу. Наче ти морально й підготувався, знаєш, як має бути, але коли потрапляєш в зону бойових дій, все міняється в долю секунди. Усі ми люди: можна заклякнути, щось забути. Багато залежить від того, хто поряд з тобою. Якщо поряд з тобою людина, яка зібралася з думками та адекватно реагує, то все буде нормально і з тобою, і з побратимами. Усе залежить від підрозділу, в якому ти працюєш. До того ж одна людина ніколи не воює – навіть снайпери працюють в парі.

– Знаю, що вогнеметники теж в парі працюють.

Так. Є старший вогнеметник і вогнеметник.

– Чи є якісь спеціальні ритуали у вогнеметників перед завданням?

Все відбувається доволі стандартно. 10-20 хвилини настрОю. Хто хоче і може поспати, той задрімає на годинку-дві. Максимальне обговорення з підрозділом тактики, маневру. Молитва. І вперед! Коли вже входимо в зону бойових, все відключається. І весь фокус на завданні. Відкриваються тваринні інстинкти: ти все чуєш і прагнеш перш за все зберегти своє життя. Збереження життя – це не просто турбота про себе. А за умов сучасної війни, коли активно працює ворожа аеророзвідка, це ще й збереження життя тих, хто навколо. Дрон-розвідник виявить одного, який не надав належного значення маскуванню, не приділив достатньо уваги і зусиль для того, щоб замаскуватись, це означає, що можуть накрити квадрат весь і постраждає ціла група. Збереження свого життя – це автоматом збереження життя побратимів.

А загалом настрой у кожного свій, але той же самий – бойовий.

Важливо, щоб командир підрозділу був психологічно підготовленим. І загалом без психологічної стійкості вести бойові дії буде складно. Командир має бути налаштований на бій.

Про військову службу і поради молодим бійцям

– Що порадите молодим бійцям, які долучаються до лав ЗСУ?

Послухати тих людей, які раніше прийшли, і усвідомити, задля чого вони тут. Яка їхня мотивація і як вони себе бачать в армії. Набути розуміння того, що служба в ЗСУ, особливо сьогодні, коли йде війна, – це не просто відбути номер. Мотивація – це головне. А щоб бути ефективним, треба мати ціль.

– Що думаєте про перебіг бойових дій, мобілізацію і майбутню перемогу?

Треба зберегти те, що є зараз. Насамперед це особовий склад, життя військовослужбовців. Перемога буде обов’язково. Але хто її наближає? Яка мотивація людей? Згадайте початок війни: ледь не на спір ішли: хто перший. А зараз? Нам сьогодні найважливіше це зберегти життя. Зокрема тих освічених, кваліфікованих і мотивованих кадрів. На цьому треба робити акцент. Адже саме вони зможуть навчити, показати, «витягнути» на морально-вольових якостях. І проводити правильну мобілізацію.

– Що вас мотивує продовжувати службу?

Наші діти і наші жінки. За час війни ми трохи побачили тих людей, які зараз в окупації або на деокупованих територіях. Так, захист жінок і дітей. І дітей насамперед дуже шкода, адже вони не мають жодних засобів, щоб за себе постояти.

– Яку відповідальність відчуваєте як військовослужбовець?

По-перше, за людей, які поруч. У будь-якому підрозділі це має бути. Якщо одна людина несерйозно ставиться до виконання поставлених завдань, то від того постраждають побратими, особливо під час бойових дій. Почуття відповідальності підвищує самодисципліну. Ну і відчуваю відповідальність перед цивільним населенням. У нас, на відміну від ворога, немає такого, як мародерити по селах. Взагалі табу на примуси фізичні чи психологічні. Повага до цивільних на першому місці. Ми заради них і воюємо. Заради них ми в Збройних Силах.

Фото – з особистого архіву Олексія та надані Службою зв’язків з громадськістю 704 полку РХБ захисту Командування Сил підтримки ЗСУ