Візуально-поетичне «Заповнення» другого дня CodaFest’у: лейтмотив

20 Листопада 2016 14:46

Автор: Дар'я Гоц

Оновлено: 21 Листопада 2016, в 15:54

Три поетеси, три музикантки та одна художниця – саме стільки людей необхідно, аби на півгодини зачарувати публіку та заповнити простір жіночністю та мистецтвом.

Літературна сцена другого дня масштабного вінницького культурного фестивалю CodaFest продовжилась виступами Марини Однорог, Алли Жабокрик та Іліни Шишкіної.

Кожна поетеса читала власні вірші у супроводі музичного інструменту. А небанальною родзинкою виступу стала участь художниці Ольги Трач, яка розмальовувала жіночі манекени відповідно до своїх емоцій від почутих віршів. Розпочала творчий експеримент пристрасна Алла Жабокрик. Акомпонувала їй скрипка Олександри Мазур.

Насправді перше я мала з бонго виступати, з такими маленькими барабанчиками і мені ця ідея дуже подобалась. Але потім мені довелось змінювати музичний інструмент і мені порадили скрипку. Я взагалі себе ніколи не уявляла зі скрипкою, але спілкуючись із Сашею, вона мені підібрала «Танго» Пьяццолли. Я ніколи не думала, що буду під танго читати! Але дійсно мені дуже сподобалось.

Поетичну пристрасть Алли Жабокрик змінила чуттєва Марина Однорог. Її вірші поєднувалися із спокійною, ліричною та деколи меланхолійною мелодією віолончелі. Крім цього поезію Марини Однорог художниця Ольга Трач перетворила на квітучі дерева – саме це з’явилося на другому жіночому манекені. Марина зізналася, що до останнього не знала, що вийде із такого експерименту.

Ми приходимо у це життя, як чистий лист, якими і були наші манекени. В міру того, як з’являються якісь думки та життєвий досвід ми наповнюємося ними. Власне через це перфомеанс називався «Заповнення». З Олею ми взагалі не репетирували, вона робила те, що хотіла. Коли вона виставила перед нами манекени, лише тоді ми побачили, як вона відчуває те, що ми намагаємося передати у своїх текстах.

Візуально-поетичний перфоманс завершувала гітара та ніжна поезія Іліни Шишкіної. Ніби червоною ниткою через увесь виступ пройшла тема кохання. Саме з цього поетеси отримують чи не найбільше натхнення.

Я б навіть сказала, що не кохання, а любові. У якомусь ширшому понятті. Але, звісно, куди без любові? – продовжує Іліна Шишкіна.

По завершенню перфомансу перед глядачами з’явились три розмальовані жіночі манекени: пристрасний червоний, тендітний чорно-білий та ніжний квітучий. А три поетеси були пов’язані все тією ж червоною ниткою. Додамо, що протягом майже півгодинного виступу у залі не було чути ані звуку, окрім лагідних жіночих голосів та музики. Жодного з представлених видів мистецтва не було забагато, вони вдало поєднувалися та спліталися в єдине ціле – візуально-поетичну мелодію любові.