У Державному архіві Вінницької області виставили для ознайомлення відвідувачів рідкісні старовинні церковні книги. Найстарші з них, католицькі, датовані 1520 і 1541 роками. Ці книги віддруковані в Європі. Православні видання «молодші», – середина 19, початок 20 століття. Вони з друкарні Києво-Печерської лаври.
Найстаріших книг, які нині представлено на огляд в обласному архіві близько десятка. Книг «молодших» поколінь – кілька сотень.
В числі раритетів два твори видатного західного богослова 4-5 століть, єпископа Іпонського Августина, якого шанують як православні, так і католики і лютерани. Роки їхнього видання друкарі вказали 1520 і 1541. Мова у книгах латинська. Одне з видань масивне, до 10 сантиметрів у товщину і майже півметрова у висоту, з гарним крупним середньовічним шрифтом. Інше трохи менше за розміром, теж товстеньке.
Коли гортаєш сторінки цих дещо пожовклих від часу раритетів то бачиш, як акуратно і гарно, грамотно вони зверстані і скомпоновані, як добре зберігся папір і фарба. Навіть важко повірити, що це плід праці людей, які жили 5 століть тому і усе це робили вручну. До речі, папір цих видань – особлива тема.
– Папір на якому надруковані ці раритети не такий як сьогоднішній газетний – «кислий», як його називають фахівці. Це так званий «черпаний» папір. Технологія його виготволення зовсім інша ніж у газетного паперу, – розповів старший науковий співробітник Вінницького обласного архіву Валерій Франчук. – Якщо подивитися на світло, то можна бачити у структурі цього паперу рисочки, це так звані філіграні. Деякі папірні навіть власні водяні знаки вставляли в такий папір у вигляді гербів, щоб одразу можна було упізнати де друкувалась книга. Даний папір набагато міцніший, товстіший, довговічніший за звичайний газетний папір. Газети з «кислого» паперу 20-23, 60-х років просто розсипаються. А ці середньовічні книги добре збережені.
Як повідомляють сучасні майстри паперу – так званий «черпаний папір» виготовлявся із подрібненої і звареної суміші зі старого одягу, кропиви, коноплі, льону, лушпиння цибулі й часнику.
Окрім старезних богословських трактатів відвідувачі побачать на виставці книги порівняно недавні. Це, зокрема, «Подільські єпархіальні відомості», яких в архіві зберігається близько 60 екземплярів. Роки їхнього видання – 1862 – 1905. Є примірники майже за кожен рік, деякі навіть у двох екземплярах. Дані видання – це свого роду енциклопедія релігійного, народного і суспільного життя тогочасного Поділля. Мабуть тому їх найчастіше запитують відвідувачі, головним чином педагоги і дослідники.
– Є у нас і збірники законів Російської імперії з 1830 років, – 50-60 книг, щоправда не за кожний рік. Є Подільські і Київські губернські відомості, книг 15-20. Є «Православная Подолія» до 1916 року – 8-10 книг. Також є 2 екземпляри «Живописная Россия», вона здається є лише у нас, навіть в «Тімірязівці» її немає, – розповів архівіст I-ї категорії Державного архіву Вінницької області Ігор Тітаренко.
– Православні книги у нас представлені суто церковні: Апостол і Часослов 1864 і 1903 року, видані церковно-слов’янською мовою і шрифтом у друкарні Києво-Печерської лаври. Є католицька літургічна книга обряду поховання 1848 року. Є і метричні книги, втому числі не лише християнські, а й іудейські. Їх часто запитують.
На католицьких книгах рік видання вказано арабськими цифрами, на православних- церковно-слов’янськими.
З документальних архівних раритетів на виставці можна побачити масивні актові книги 1915 року козятинського нотаріуса Ф.Левитського. Ці книги завбільшки в пів учнівського стола, списані від руки. Є тут і книги українською мовою 1923-24 років, це зразки радянського діловодства.
Як і коли усі ці раритети потрапили до Вінницького обласного архіву сьогодні точно не можуть сказати і самі архіваріуси. Кажуть, мабуть в минулі десятиліття хтось їх сюди передав з приватних бібліотек. На жаль, стан їх вимагає бажати кращого.
– Ці книги потребують особливих умов зберігання з огляду на вік. Усі вони в незадовільному стані. В ідеалі було б добре, щоб нам держава чи волонтери допомогли їх відреставрувати чи оцифрувати, – каже Ігор Тітаренко. – Наразі, в пріоритеті у нас оцифровка документів. А книги на другому місці. Зараз будемо розмовляти з керівництвом, щоб Єпархіальні відомості не видавати в зал, бо вони всі оцифровані і є в інтернеті. Адже у нас буває по 15-20 відвідувачів з понеділка по п’ятницю, люди працюють з цими книгами і постійно їх потрібно підреставровувати, аби не втратити.
– А такі як ці дві книги Августина, – приєднується до розмови Валерій Франчук, – теж давно оцифровані іншими людьми і викладені в інтернет. Бажаючі зможуть їх там знайти.
Презентація раритетів триватиме ще протягом двох тижнів. Потім книги знову ляжуть на запилені полиці книгосховища, подалі від допитливого ока та чекатимуть наступних дослідників.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.