Чи задовольняє вас якість води з-під крану? Поки “Вінницяоблводоканал” переконує вінничан у якості та безпеці водогінної води, громадяни продовжують скаржитись на її неприємний запах та колір. Екологи ж пов’язують це із загрозливим станом Південного Бугу та шукають рішення, як зберегти річку.
Вчора, 12 лютого, підприємство “Вінницяоблводоканал” отримало скаргу щодо неприємного (а саме “рибного”) запаху води, який виникає після її нагрівання. Фахівці підприємства вирішили одразу пояснити чому так відбувається та заспокоїти вінничан і переконати у безпечності води.
- Джерелом водопостачання м. Вінниці є річка Південний Буг. Водозабір знаходиться на території Сабарівського водосховища, відповідно течія фактично відсутня. Річка втрачає природну здатність до самоочищення та перетворюється у своєрідний відстійник з умовами, сприятливими для розвитку водоростей. Саме по цій причині основною проблемою нашого джерела є “цвітіння” води – значний розвиток фітопланктону (водоростей). Підвищення біомаси водоростей у підсумку призводить до надходження у воду органічних речовин, які є причиною погіршення органолептичних показників (каламутності, запаху, кольоровості, смаку та присмаку), – йдеться у повідомленні.
Також додають, що погіршення показників якості води особливо відчувається у періоди міжсезоння і коли річка вкрита кригою. Запах, який з’являється при нагріванні води з крану, насправді не має жодного відношення до риби, а обумовлений природними речовинами з сильним запахом, які виділяються водоростями в період відмирання або в “стресових” для них ситуаціях (в даний час – закриття річки кригою).
- Людина дуже чутлива до таких речовин. Деякі природні речовини (одоранти) ми здатні відчувати на запах при наявності 1 молекули на 5 000 000 молекул води. В таких концентраціях одоранти нешкідливі для людини, хоча і неприємні на відчуття. Технологія очищення питної води дає можливість замаскувати “рибний” запах, збільшивши дозу хлору, але великі дози хлору призведуть до збільшення концентрацій побічних продуктів хлорування, які є небезпечними для людини. Наше підприємство тримає дози хлору на мінімально-необхідному рівні, що гарантує безпеку води.
У сюжеті телеканалу “ВІНТЕРА” вінничанка Валентина Солдатенко, яка мешкає у центрі Вінниці, на якість води не скаржиться, адже у порівнянні з минулим роком водопровідна вода зараз не має різкого запаху, щоправда інколи вже ж можна відчути ледь помітний запах хлору. Власне воду з крану вінничанка використовує для приготування їжі та технічних потреб, а ось пити її не наважується.
Разом з тим, екологи занепокоєні станом Південного Бугу та загрозою його обміління. Працівники Вінницького політехнічного університету протягом 2003-2007 років проводили державний моніторинг довкілля області. Тоді вдалося зібрати результати та інформацію щодо стану річок та води у колодязях, якість підземних та поверхневих вод. Однак нині фінансування на подібні дослідження не виділяють. Для того, аби знайти вихід із ситуації, що склалася, та врятувати річку було створено спеціальну робочу групу при обласній раді.
- Південний Буг – це наше джерело водопостачання і воно знаходиться у жахливому стані, – розповідає голова комісії з питань ЖКГ, енергозбереження та енергоефективності обласної ради Андрій Ковальов. – Ми неодноразово з цим виступали на сесії обласної ради і багато про це говорили на комісії, але потрібні кардинальні зміни щодо вирішення цієї проблеми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СБУ: До 2020 року Південний Буг обміліє на 30%
Південний Буг також втрачає воду – з кожним роком її стає все менше, а за два роки річка може обміліти ще на 30%. Такої думки дотримується завідувач кафедри системного аналізу ВНТУ Віталій Мокін.
- Можна очищати та робити що завгодно, але якщо води стає менше, а забружднення на тому ж рівні – річка у будь-якому випадку стає бруднішою.
Всі напрацьовані на зустрічі пропозиції учасники робочої групи передадуть на розгляд міської та обласної влади.
Нагадаємо, що раніше понад 33 мільйони гривень виділено на проекти з обласного фонду охорони навколишнього середовища: будівництво систем каналізації, очисних споруд, сміттєсортувального комплексу, придбання контейнеровозів, реконструкцій водойм та берегозакріплювальних споруд, а також створення науково-методичного центру освіти для сталого розвитку.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.