Матеріал підготовлено за сприяння ГО “Львівський медіафорум”
у межах проєкту “ЛМФ Підтримка мережі журналістів”
В понеділок, 13 червня, на Європейській площі Вінниці відбувся благодійний концерт просто неба рок-гурту “Kozak System”, протягом якого музикантам вдалося зібрати понад 27 тисяч гривень на потреби ЗСУ. Менш ніж за годину до виступу нам вдалося поспілкуватися з фронтменом гурту Іваном Леньо, який майже відразу після початку повномасштабного вторгнення росії вступив до лав патрульної поліції Києва.
Тож про діяльність гурту в умовах війни, благодійні концерти, основна місія яких – об’єднання та підтримка людей, а також службу музиканта в лавах патрульної поліції – в нашому відносно короткому інтерв’ю.
Як відбувався сам концерт – читайте за ЦИМ посиланням.
Вежа: Розкажіть, будь ласка, про благодійні концерти, скільки їх було, де?
– Перший концерт був у Львові. З початку повномасштабної війни мене запитували часто, чи пишеться щось, чи грається щось, чи є бажання виступати. В мене його не було, тому що я з перших днів війни був налаштований дуже мілітаристично. Я і зараз так налаштований. Біля мене було багато справжніх воїнів, які мене багатьом речам навчили. Це для мене не просто війна, і це частина мого усвідомлення як громадянина. З перших днів я вирішив, що робитиму все можливе для того, щоби боронитись, ставати до лав, бути з військовими. Тому було не до концертів. Але: на другий місяць війни все-таки ми з хлопцями вирішили зіграти один благодійний концерт.
По-перше, для того, щоб зайвий раз дати людям більше наснаги, більше впевненості в перемозі, згуртованості і, фактично, сил для подальшої боротьби. Бо з кожним днем війни люди висотуються, можливості в них допомагати армії все менше і менше. А завдяки таким концертам ми – як емоційні посередники між бажанням людини допомогти армії і можливістю допомогти. Бо дійсно – вже немає у людей грошей. Четвертий місяць війни, все, що тільки можна – віддали.
Ми зробили такий концерт у Львові. Він виявився для нас неочікувано потрібним. Сам концерт і реакція людей мене особисто переконали, що такі виступи дуже потрібні. У Львові, окрім шанувальників “Kozak System”, прийшли люди, які постраждали від війни, які втекли від окупанта з Херсона, Маріуполя, Бердянська, Харкова. Ті, хто втратили свої оселі, втратили майбутнє, втратили близьких. Втратили взагалі надію на завтрашній день. Вони розказували свої історії, вони ділилися враженнями. Обнімалися, зрештою. Просто елементарні обійми і таке от єднання – вони, виявляється, дуже потрібні. І ми вирішили зробити серію таких концертів. Невеличкий тур, в рамках якого ми поїдемо ще в Луцьк, Тернопіль, Івано-Франківськ, Ужгород, Мукачево. І заглянемо ще в Польщу на два концерти. До Вінниці був концерт у Києві.
В: Протягом концертів, які вже відбулись, ви вже зібрали, вочевидь, певну суму. На що зібрані кошти пішли чи підуть?
– З перших днів я сам вступив до лав патрульної поліції. Ті, хто разом зі мною створили бойові загони, зараз перебувають в Миколаївській і в Донецькій областях. Не казатиму, де саме. Вони воюють, я дуже добре знаю, що їм треба. Майже без посередників – за все, що ми заробляємо, я буквально сам купую все, що треба. А що треба – я знаю.
В: На яку суму розраховуєте під час цього концерту у Вінниці?
– В нас нема грошової мети як такої. Є мета об’єднати людей і дати їм сил. Вже йде 110-ий день війни, і я особисто бачу тенденцію, слідкую за суспільними настроями, і розумію, що у людей сил чимдалі меншає. Хоч вони і не воюють, але треба віддати належне – забезпечення тилом – це теж дуже важка, потрібна і клопітка робота. Волонтери вже як ті “загнані коні”. Вони вже не знають, що знайти і де знайти. Вже все, що було потрібно для армії, куплено, магазини – порожні. Що в Європі, що в Америці, що в Канаді. Якщо треба знайти якийсь коптер, типу “Mavic 3”, то це вже не так швидко робиться, як в перші дні. Це вже замовляється через “Amazon”, через посередників. Це треба чекати. А вони потрібні.
Війна продовжується, мало того – війна в гарячій фазі. Якщо раніше вона була на Півночі та в Центрі – в Київській, Сумській та Чернігівській областях, то зараз вона більш віддалена. І щоб допомогу ще й довезти до бойових позицій, треба здолати ще 500-600 кілометрів. Людям дійсно важко. І ми якраз робимо цей концерт для того, щоб надихнути людей, дати їм правдиву інформацію, яку я особисто знаю. Не з Telegram-каналів і не зі слів Арестовича. Тому що я достатньо багато часу провів на передовій. Відтак, про війну можу говорити багато, достатньо добре про неї знаю і розбираюся. Тому, я вважаю, мета таких концертів – додати ще більше сил і впевненості в те, що наша перемога однозначно буде.
В: Згадуючи Вашу службу в патрульній поліції Києва. Це був контракт? Як відбувалась служба?
– Так, це контракт. Ми, патрульна поліція, на четвертий день війни, можливо, мала найбільше роботи. Тому що була евакуація – раз. Ми супроводжувати також вантажі, зброю, заїжджали в небезпечні точки для того, щоб доставити і забрати. На той момент мені як музиканту було важко зрозуміти, як стати до лав війни, до лав оборони. Я достатньо публічна людина, і моя ефективність, мені здавалося, буде вищою саме в патрульній. Якщо ти вступаєш до лав ЗСУ, то повинен бути фахівцем. Я особливо не є фахівцем. І я усвідомлював, що все, що я зможу – це навчитися рити окопи, бути в резерві. А я хотів бути більш ефективним.
Того ж хотів Андрій Хливнюк (лідер гурту “Бумбокс” – авт.), Олексій Новіков (стронгмен – авт.). Ми втрьох вступили до патрульної через те, що, нам здавалося, там наша ефективність буде більшою, аніж будь-де.
Там зібралась дуже хороша компанія. Зокрема, людей, які воювали в 2014 році. Вони багатьом речам нас навчили. Були створені бойові підрозділи. І до сьогодні я продовжую бути одним із патрульних поліцейських, але не в контексті перевіряти швидкість чи спостерігати за порядком у місті. Йдеться про бойову частину патрульної поліції, яка воює.
До слова, у Вінниці на концерті Іван Леньо виступав у футболці з емблемою “Хижака”, шеврони з якою в Департаменті патрульної поліції дозволили нашивати на форму правоохоронцям в березні цього року.
В: Як вдається поєднувати теперішню концерту діяльність зі службою?
– Мене відпускає керівництво.
В: Як напередодні відбувся концерт у Вінниці (напередодні концерт гурту був у одному з вінницьких закладів)? Як публіка реагує, чи було багато людей?
– Було дуже багато людей. Як і Києві, так і Львові. І, я так думаю, буде багато людей в інших містах. Те, що робить “Kozak System” від самого початку свого існування, – це абсолютно правдива громадянська позиція – раз. І щирість і чесність – два. Ми ніколи не робимо того, в чому не впевнені. Умовно кажучи, наш “Маніфест” – пісня, яка була написана ще в якомусь 2014-му чи 2015-му році, – тільки сьогодні вона починає бути популярною серед людей, тому що до людей нарешті дійшло: що московська імперія – це величезне зло. І рано чи пізно ця війна мала початися. Бо ця імперія б ніколи не дозволила існування незалежної європейської України та незалежного українського народу.
Зрозуміло, що для нас очі не відкрились. Не скажу, що чекав війни, але я був упевнений, що така кількість війська, яка збирається на кордонах України начебто для навчання, і така кількість зброї, яка була навезена, не мали б просто так там стояти. Вони, рано чи пізно, мали втрутитися в наші кордони, що і сталося.
Тому, коли ми їдемо в такі от концерти, то люди у нас бачать якихось провидців. Вони нас чують. Вони нам вірять. Війна змінила все. Все, що було до війни, більше ніколи таким не залишиться. Ми будемо жити в інших реаліях. Ми будемо жити з війною і різними її стадіями: латентними, гарячими. Допоки ця імперія не розпадеться на федеральні якісь округи. “Кozak System” зараз такі актуальні, тому що нарешті люди нас почули. Ми про все це говорили 7 і 8 років назад. Не тільки про війну чи громадянську позицію, але і про українську мову та культури. Мовляв, люди, ви ніколи не побудуєте країну, якщо не зрозумієте базових цінностей та основ. Зараз до людей дійшло. Хай Бог мене простить, ракети допомогли…
В: Наостанок, поговоримо про вашу творчість під час війни. Наскільки знаю, у вас вийшов трек “АЗОВ – СТАЛЬ”. Ще щось виходило?
– Ще був трек “Мамо” разом з “ТНМК”. Я перебуваю в конкретному військовому режимі, і творчість в звичному режимі неможлива. Можливі були такі от разові акції, на які я можу собі дозволити поїхати, щоб потім повернутися назад. До війни ми мали святкувати 10-ліття в київському “Палаці спорту”. Для цього концерту було підготовлено багато нових пісень. Це мала бути презентація нового альбому. Оскільки ці пісні ми не змогли їх виконати тоді, зараз ми почнем їх виконувати. “Як відгримить війна”, “Мамо”, “Егоїстка”, – це пісні, які ще не звучать в радійному просторі, але ми вже їх виконуємо. В нас є нове, нам є, що презентувати, нам немає сенсу зараз сідати на студію й писати щось нове. Зараз ми дуже добре резонуємо з військовими подіями. Я там перебуваю, я все бачу, все відчуваю на собі.
Як вийшла пісня “АЗОВ – СТАЛЬ”. Сергій Соловій, наш трубач, з першого дня війни волонтерить в Шаргороді (Вінниччина – авт.), там є волонтерський штаб “Шаргород оперативний”. Я завжди з ним на зв’язку з передової. Я йому шлю відео, ділюся враженнями, що і як відбувається. Вважай, що ми з ним в резонансі весь час. Історія з Маріуполем, його захисниками, “Азовсталлю”, очевидно нас дуже хвилювала. Зрештою, не вийшло хлопців урятувати, всі вони зараз в полоні, і про це теж треба пам’ятати. Треба робити все, щоб їх визволити з цього полону.
Цей погляд Михайла Діанова, тернополянина, “азовця”, який йшов з поламаною рукою, і в нього був дуже сталевий погляд, впевнений погляд воїна… А позаду нього йшов окупант в трьох метрах, недолугий такий.
Примітка: Йдеться про старшого сержанта, морського піхотинця Збройних сил України. Фото за участі воїна та його побратимів, опубліковані “Азовом”, демонстрували як жахливі умови, в яких перебували захисники та цивільні на “Азовсталі”, так і непохитну волю українців.
Нагороджений кавалером ордена “За мужність” III ступеня.
І це фото довершило внутрішні переживання нашого трубача, який швидко написав текст і мелодію пісні. Він мені кинув відео, як він це все бачить. Я це переосмислив, записав чорновий варіант пісні. Потім я приїхав з “передка” в Шаргород. Ми записали прям в польових умовах і там же і зняли кліп.
Так зараз творчість робиться. Зараз не може бути іншої творчості. Вона така ж, як і війна – жива та рухається разом з нашими перемогами і втратами.
Фото – Зорини Гаджук, з Telegram-каналу “Азов – Маріуполь” та сайту ternopoliany.te.ua
Дякуємо!
Тепер редактори знають.