Сьогодні, 5 грудня, відзначається Міжнародний День волонтерів. З цієї нагоди, а також до Дня Збройних Сил України, 6 грудня, у Вінниці влаштували акцію вдячності  волонтерам та благодійникам. 

О 15:00 на Європейській площі зібралися самі волонтери, а також водії, які доставляють на передову зібрану першими допомогу. Разом із цим було представлено автівки, які постійно використовуються для цих цілей, а ще – бойові прапори різних підрозділів, маскувальні сітки тощо.

Організатори також влаштували на локації “польову кухню” (страву готували бійці служби ДСНС) та пригощали всіх охочих різними смаколиками, пиріжками та солдатською кашею. Біля водонапірної вежі був “музичний куточок”, де спершу співали юні таланти, а згодом було обіцяно виступ колективу Штабу Повітряних Сил.

Також підготували листівки, в основі яких – дитячі малюнки, адресовані захисникам. Всі охочі могли залишити свої на них побажання, які волонтери пообіцяли передати на фронт найближчим часом. Також було розгорнуто фотовиставку, що присвячена роботі волонтерів. На фото, що зроблені переважно саме на передовій – бійці, волонтери, військові психологи, благодійники та інші люди з міста та області, дотичні до волонтерства.

Як розповіла співорганізаторка акції волонтерка та голова Ради волонтерів Військового шпиталю Олена Верлан, передусім така акція є “відповіддю” волонтерів вінничанам, які допомагають збирати все необхідне для бійців.

“Сьогодні, на відміну від “традиційного”, коли волонтер щось просить,  ми навпаки – віддаємо” – сказала Верлан.

– Волонтери зібралися, щоб сказати “Дякую!” Вінниці та вінничанам, – говорить Верлан. – З початку війни й до сьогодні їздять військові екіпажі, допомогу доставляють на фронт і до шпиталів, також, на жаль, працює група “Евакуація 200” (забирає загиблих – авт.). І в кожному цьому напрямку роботи, від модернізації техніки та до дитячого малюнку, є частинка душі вінничан і волонтерів. Тому сьогодні ми хочемо сказати кожному, хто дотичний та поділяє думку, що потрібно боротися та не допустити ворога далі – ми їх всіх вітаємо зі святом.

Волонтерка також познайомила журналістів із водіями, які постійно їздять в зону бойових дій, ризикуючи власним життям, аби передати зібрану для бійців допомогу. Дехто з них свого часу теж був учасником бойових дій.

– Руками цих хлопців доставляється практично весь вантаж. Це навіть не супер-водії, це пілоти, які роблять неймовірну справу. Це сотні тисяч, якщо не мільйони, подоланих кілометрів, до “нулів” і навіть далі, якщо потрібно. Вони сьогодні тут вперше всі разом, – сказала Олена Верлан.

Спершу з десяток мужніх чоловіків, деякі з яких мають сліди обморожень шкіри, були трішки схвильовані та дещо соромилися уваги до себе. Верлан скликала їх разом, сказавши, що це й також їхнє свято. Наприклад, один з водіїв, який повернувся до Вінниці сьогодні вранці, віддав бійцям власне авто.

Чоловіки кажуть, що останнім часом волонтерити важче. Розповідають про погані дороги, як потрапляли під обстріли, про загиблих волонтерів. “Є статистика, багато загиблих волонтерів, які потрапили в полон і не повернулись, їх просто не віддають, бо волонтер в полон не береться” – кажуть. Водночас розповідають, що на війні є не тільки війна.

Наприклад, відомий волонтер отець Анатолій розповідає про вінчання на передовій, а дехто з бійців повертається на мирну територію з коханими жінками та одружуються вже тут. “Життя триває. І якщо хтось думає, що в АТО все вмерло – почуття, сміх, радість – то все триває. Воно обмежене, але воно є та триває. Солдати – не бездушні”.

Водії про себе говорять небагато. Кажуть, що серед них є люди різних професій: будівельник, правоохоронець, приватний підприємець. “Ми так, як в Раді – всі. Тільки ми рішень глобальних не приймаємо, на жаль” – сміються.

На наше запитання, як ставляться родини до їхніх поїздок, відповідають, що переживають. Водночас, наводять приклади, коли через постійні переживання руйнувалися сім’ї. Також водії кажуть, що зараз суспільство стало більш пасивним.

– Ми зараз живемо в такому “напів перегорівшому” режимі. Згадайте 2014-й, 2015-й, 2016-й – підйом. Люди “перегорають”, телевізор показує, що “в нас все добре”, в людей дискотеки… Що, не так? Але є та частина, яка дбає і хоче щось робити.

Також водії кажуть, що нині від Вінницької міської ради, яка постійно забезпечувала волонтерів щонайменше пальним, надходить значно менше допомоги. На питання “чому?” кажуть: “Якось в них… Влада змінилася. Вибачаються, мовляв “хлопці, як можемо”.

Окрім водіїв, вдалося поспілкуватися і з психологами, які безкоштовно працюють з ветеранами та бійцями у військових частинах. Зокрема це кризовий психолог, керівник Вінницького відокремленого підрозділу “Психологічної кризової служби України” Петро Вдовкін, а також єдиний у Вінниці області психолог, який офіційно працює з ветеранами, Людмила Радіонова.

Фахівці кажуть, що бійці дуже потребують психологічної допомоги і місту та державі потрібно працювати над покращенням цієї сфери.

“Якщо кажуть, що наші бійці тримають небо, то ми (психологи) допомагаємо їм вчитися знову жити тут, на мирній території. Бо тримати небо – це дуже напружує” – сказала Людмила Радіонова.

Олена Верлан також зазначила, волонтерство – це не завжди про війну. Окрім суто “цивільних” є військові волонтери, які опікуються не лише бійцями, а й людьми похилого віку, дітьми та тваринами. Верлан каже, що кількість волонтерів визначити неможливо, адже багато хто себе таким не вважає і робить добрі справи “по-тихому”. Водночас, у Вінниці відомо про десять волонтерських груп, які працюють на постійній основі.

Наприклад, пиріжки. якими сьогодні пригощали всіх охочих, протягом всієї ночі робили працівники їдальні та майстри професії “кухар-кондитер” спільно з учнями “Центру професійно технічної освіти №1” Вінниці. Директор центру, Валерій Дяків, розповів, що заклад постійно допомагає бійцям на передовій.

Зокрема для фронту було виготовлено та передано понад 10 тисяч приладів для підігріву їжі, подібні до яких використовують мисливці та рибалки. Як сировину використовували обрізки металу та різні, здавалося б, нікому не потрібні речі. Також центр ремонтував автомобілі для бійців та волонтерів, модернізував техніку та допомагав іншими шляхами.

– Зараз є така думка, яка періодично десь з’являється в суспільстві: “люди втомилися від війни”. Але насправді “втомилися” від війни ті, кого вона обійшла стороною, ті, хто не пропустив це все через своє серце і душу, – сказав Валерій Дяків. – Якщо ми зараз не підтримаємо тих, хто на передовій… Для бійців же навіть часто не так важливо, чи привезли продукти, чи ні. Для них важливий ось цей зв’язок – між тими, за яких вони воюють, і тим, що на передовій.

Ще з 2015-го я собі десь зберіг мотиваційну картинку, на якій написано, що якщо ти не захищаєш країну з автоматом – ти маєш робити підтримку тут: фінансово, молитовно чи будь-яким інакше способом – все, щоб наблизити перемогу.

Нагадаємо також, завтра, 6 грудня, у Вінниці з нагоди Дня ЗСУ влаштують “Каву на Майдані”, на яку запрошують українських захисників, ветеранів, волонтерів та всіх охочих.

Фото Ольги Мірошниченко

Читайте також: “Прості люди”, які просто рятують країну: вінницькі волонтери про благодійність на п’ятому році війни

Читайте також: “Волонтер – не постачальник, а зв’язок між фронтом і тилом”: вінницька волонтерка про те, що зараз найбільше потрібно бійцям

Читайте також: “За раз відвозимо тисячі дерунів”: вінницький волонтер-чиновник, який допомагає допомагати іншим

Читайте також: Волонтер, який став воїном: у Вінниці попрощалися із Валентином Белінським. ФОТО

Юлія Плахтій

Журналіст

See Full Bio