Оновлено: 16 Квітня 2021, в 11:12
– Нам за цю книгу дадуть два з половиною кілограми золота?
– Так.
– І ти пропонуєш схалтурити на ілюстраціях?
– Так, а чого б і ні. Ніхто нічого не помітить.
– Я в ділі.
Такий діалог міг би відбутись понад 500 років тому у Нюрнберзі між двома художниками, які працювали над одним з першодруків. Першодруком, який подолає понад тисячу двісті кілометрів, збережеться і стане найстарішою книгою Вінниччини.
Примірник “Нюрнберзької хроніки” 1493 року зберігається у бібліотеці ім. Тімірязєва, однак він недоступний широкому загалу навіть на виставках, не кажучи про можливість почитати книгу у руках.
Vежа дізналася, що у хроніці розповідали про Поділля, де дві сторінки цієї інкунабули оцінили в 1800 доларів, як вінницький примірник пов’язаний з Острозькими монахами-капуцинами та які “шрами” з’явились у книги за 527 років.
Інкунабула (лат. incunabula — колиска, початок) — книжка (а також памфлет або односторонній відтиск) видрукована (а не переписана вручну) в Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Вікіпедія
Історія “Нюрнберзької хроніки”
Найдавнішу книгу Вінницької області надрукували 1493 року у німецькому Нюрнберзі (на той час, Священній Римській імперії). Оригінальна назва інкунабули латиною “Liber Chronicarum”, або ж “Книга Хронік”, проте дослідникам вона відома, зокрема, під назвою “Нюрнберзька хроніка”.
Як розповіла Vежі Ірина Валігура, бібліотекарка І категорії відділу рідкісних і цінних видань ВОУНБ ім.Тімірязєва, “класичного” автора, перу якого належала б хроніка, в інкунабули немає – зміст переважно складає компіляція текстів різних авторів.
До прикладу, тут є і біблійські історії про створення світу, Адама та Єву і уривки праць істориків про Пап Римських, європейських монархів та європейські міста. Укладав усі цих дані в одну книгу Гартман Шедель, лікар за професією, який також додавав сюди власні спостереження.
Однак, крім тексту, в “Нюрнберзькій хроніці” чи не на кожній сторінці можна було знайти ілюстрації – зображення міст, біблійських сюжетів, правителів, Пап, поетів тощо. Загалом у варіанті Шеделя на 336 сторінок книги було 1809 чорно-білих зображень. У частині примірників ілюстрації вже потім зробили кольоровими.
Наносили їх за допомогою дерев’яних гравюр, якими “відтискали” зображення на папері. Щоправда, оригінальних зображень у Нюрнберзькій хроніці було всього лише 645 – так, у книзі можна знайти по декілька правителів з однаковими обличчями або ж, до прикладу, ідентичних міст.
Такі “різні” Неаполь та Верона (зображення з кольорового примірника). Такі ж “різні”, як Неаполь та Дамаск
Так, для зображень 224 правителів вистачило 44 оригінальних гравюри, а для 198 згаданих у книзі Пап використали лише 28 оригінальних портретів.
Щоправда, навіть за таку роботу художники, Міхаель Вольгемут й Вільгельм Плейденвурфф отримали гонорар в 1000 золотих рейнських гульденів, або ж 2,5 кілограма золота на вагу.
Тогочасний папір робили з природних матеріалів: льону, прядива. Ця маса виливалася на сітку, висушувалась і різалась на той формат, який був потрібен. Власник папірні, якщо мав бажання, клав якийсь візеруночок на цю сітку. і коли маса висихала, цей візеруночок з`являвся – зазначила пані Ірина, розповідаючи про тогочасні “водяні знаки”, філігрань.
Зрештою, у 1493 році друкарні видавця Антона Кобергера створили близько 2500 примірників “Нюрнберзької хроніки” – 1500 латиною та 1000 – німецькою. До нашого часу у світі збереглось близько 400 латинських примірників і 300 німецьких, однак чи не кожен з них по-своєму унікальний та має власну, понад 500-літню історію.
(Не)Достовірність книги
Зате які ілюстрації вийшли!
Під час дискусій про “переписування історії” можна почути аргументи щодо необхідності читати першоджерела, а не готові праці сучасних істориків. Можливо, це має певну рацію, однак “Нюрнберзька хроніка” надійним першоджерелом у більшості випадків слугувати не може.
Мапа тогочасної Центральної та північної Європи
Ми вже згадували, про “конвеєр” портретів та інших зображень у книзі, однак на цьому “фейки” інкунабули не завершуються. Так, в книзі є достатньо інформації, яка не витримує перевірки сучасних дослідників – наприклад, опис певних територій, час, у який стались ті чи інші історичні події.
Крім цього, як підкреслюють у бібліотеці, навіть біблійні персонажі у “Нюрнберзькій хроніці” подекуди вдягнуті у типовий середньовічний одяг періоду створення книги, що також додає певного скепсису до її змісту.
Апостол Андрій
Разом з тим, окремі аспекти тогочасного середньовіччя хроніка відтворює досить точно. Наприклад, як зазначила пані Ірина, зображення Нюрнберга (як і деяких інших міст) є історично достовірним, і, до того ж, є чи не найбільшим серед усіх зображень книги. На ньому також зображена друкарня Кобергера, де й видавалась книга.
Друкарня Кобергера:
Загалом про часткову достовірність йдеться і в текстовій частині інкунабули, і в графічній.
Вінницька “Нюрнберзька хроніка”
Поділля: “Родюча земля” і “пахне медом”
“Нюрнберзька хроніка” у бібліотеці імені Тімірязєва, окрім того, що є найстарішою книгою в області (серед тих, про які наразі відомо), має свої унікальні історичні “шрами”. Так, вінницький примірник є дещо неповним відносно оригінального видання – з 336 сторінок до нашого часу дійшло лише 258.
Алфавітний покажчик замість сучасного змісту:
Так, зі слів пані Ірини, в нашій книзі, наприклад, не вистачає частини про Сарматію. В цій частині йшлося, зокрема й про Поділля: наш регіон називали “пустельним і спустошеним” (що на 1493 рік відповідало дійсності).
Також укладач відзначив, що земля Поділля “дуже родюча” і “пахне медом”.
Також у вінницькому примірнику є й приклад цензури – єдиним спеціально зіпсованим місцем інкунабули є інформація (або ж легенда) про так звану Папесу Іоанну, яка нібито займала Папський престол в середині ІХ століття. В бібліотеці припускають, що затемнили це місце саме острозькі монахи-капуцини.
Однак особливим є не лише зміст вінницької хроніки, але й її “оформлення”, що пов’язане вже з історичним шляхом книги з Нюрнбергу до Вінниці, під час якого у нашого примірника з’явилась тверда обкладинка та декілька радянських штампів.
Так, достеменно відомо, що наш примірник подарували бібліотеці монахів-капуцинів в Острозі, що, за припущеннями бібліотекарів сталося не раніше середини XVI століття. Інформація про те, хто ж подарував бібліотеці книгу невідома.
“Ця книга подарована бібліотеці Острозького капуцинського монастиря під час відвідин”
Через багато років від створення книзі “подарували” й тверду обкладинку, позаяк примірники “Нюрнберзької хроніки” створювали практично без неї. Так, наразі вінницький примірник захищає обкладинка з дошки, обтягнутої шкірою, з гербом Речі Посполитої на ній.
Ще одна особливість вінницького примірника – помітні наслідки “варварського”, на думку бібліотекарів, підклеювання книги. Зробили це у якийсь момент історії чимось на кшталт клейкої стрічки – грубо та неорганічно ні з оригінальною хронікою, ні з її твердою обкладинкою.
У 20-ті роки ХХ століття вінницький примірник був націоналізований радянською владою та почав зберігатись у вінницькій філії Всенародної бібліотеки ВУАН в «Мурах». З 1930 році філію ліквідували, а її фонди (серед яких була й інкунабула) включили до бібліотеки імені Тімірязєва.
Де ж стародрук був після бібліотеки капуцинів і до радянських часів невідомо, однак у якийсь період часу окремі ілюстрації спробували частково розмалювати.
За кілька десятків років комунізму стародавню книгу встигли затаврувати штампами переобліку, тож тепер сліди про перебування в радянській Україні є такими ж невід’ємними для інкунабули, як і стерта частина про Папесу.
До наших днів примірників “Нюрнберзької хроніки” залишилось відносно багато – з 2500 близько 700. Є такі примірники й в інших містах України (наприклад, в Національній бібліотеці імені Вернадського 5 примірників), тож вінницькі бібліотекарі не вважають цю інкунабулу надто рідкісною. Та попри це, книгу все одно вважають цінною.
Чим цінна “Нюрнберзька хроніка”?
Очевидно, що перші стародруки є гарним надбанням для будь-якої бібліотеки чи колекції з точки зору культури, але “Нюрнберзька хроніка” є досить дорогою й у грошовому еквіваленті.
Крім цього, “Нюрнберзька хроніка” є досить дорогим стародруком, навіть якщо брати до уваги лише окремі її частини. Так, в бібліотеках імені Тімірязєва та Вернадського нам відмовились називати навіть приблизну вартість примірників цієї інкунабули.
Однак за даними одного з найстаріших та найбільших аукціонних домів світу “Dorotheum”, лише дві сторінки стародруку з кольоровим зображенням Праги оцінили в 1800$, а з Віднем – 1700$ (продали останній лот за 1200$).
Проте із правовою охороною вінницького примірника “Нюрнберзької хроніки” є певні проблеми. Так, конкретні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за псування чи знищення таких старовинних книг передбачені лише у разі, якщо вони були внесені до Національного архівного фонду після спеціальної експертизи.
Наприклад, за порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи (ст. 92-1 КУпАП) передбачений штраф до 680 гривень, а за знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду (ст. 298-1 ККУ) можуть позбавити волі на строк до 5 років.
Однак наразі вінницький примірник до НАФ не входить, тож на нього поширюватимуться лише загальні норми, наприклад, у разі крадіжки книги, вірогідно, відкриють кримінальне провадження за однойменною 185 статтею Кримінального кодексу.
Проте в бібліотеці запевняють, що книга перебуває у повній безпеці – її зберігають у спеціальному місці з фіксованими показниками температури повітря та вологості, без доступу звичайних відвідувачів. Вивчати книгу можна лише в рукавичках.
Разом з тим, як пояснили у бібліотеці, наразі формується Державний реєстр національного культурного надбання України, де й має з’явитися вінницький примірник “Нюрнберзької хроніки”.
Фото Марини Сербінович
Відео Миколи Геркалюка та Марини Сербінович
Дякуємо!
Тепер редактори знають.