Оновлено: 27 Лютого 2021, в 21:46
Чи траплялось вам плакати через музику? Чи перечитували якийсь момент книги двічі чи тричі, аби повністю усвідомити таку близьку думку автора та потім цитувати її друзям? Чи бував у вас захват від того, наскільки круто виконана чи глибока картина?
Напевно, більшість з нас зіштовхувались з такою ситуацією – тоді назва таких творінь людства відкладалась у нас в голові аби потім виринути з дзеркала спогадів рекомендацією друзям, знайомим чи навіть собі – замість (душевних) ліків, стимуляторів чи як джерело ендорфінів.
Але часом всім нам хочеться розширювати свій культурний кругозір – додати нових треків у плейлист чи почитати щось новеньке. Тож ми вирішили спробувати вам з цим допомогти (а заразом з кращим знайомством з вінницькими митцями).
Vежа попросила вінницьких митців – письменників, поетів, художників та музикантів поділитись трьома своїми рекомендаціями, з якими нашим читачам варто було б ознайомитись.
Одна з них – їхній власний твір (робота), якими вони особливо пишаються і хотіли б поділитися ним з читачами та/або з яким у вас пов’язана особлива історія. Друга – творіння українського творця, яке викликає у них купу емоцій та/або яке вони вважають видатним чи геніальним. І третя – таке ж творіння закордонного митця.
Тож наразі ви можете дізнатись більше про особливі роботи та ознайомитись із рекомендаціями: учасників гуртів “THE HYPNOTUNEZ” та “Курносая дура”, музиканта-класика Георгія Куркова, художників/художниць Віталія Янкового, Ірини Прокопчук, Анни Борачук, поета Богдана Куценка, казкарки та художниці Дар`ї Паламарчук, а також письменника Влада Сорда.
Анна Борачук
художниця
1. Власний твір – “Нова історія”
– Я люблю створювати картини-ілюстрації, які відображають певний сюжет. Обов’язково щось красиве, таємниче та загадкове. Моя «Нова історія» – це ілюстрація для майбутньої казки написаної власноруч, тож далі буде.
2. Твір українського митця. Владислав Єрко – одна з ілюстрацій до казки “Кресало”
– В ілюстрації українського художника Владислава Єрко неможливо не закохатись з першого погляду. Захоплююсь його найдрібнішою деталізацією, його ідеями та образами, вмінням створити щось незвичайне.
Ця ілюстрація надзвичайно ніжна та затишна. Дівчинка спить так міцно й глибоко, але водночас їй не страшно впасти, бо вона під надійним захистом. Так, часом, відчуваєш себе в своєму спокійному, світлому сні, після якого прокидаєшся і відчуваєш легкість
3. Твір закордонного митця. Джанні Стріно – «Бабуся Нонна»
– Надзвичайно подобаються картини італійського художника Джанні Стріно. Його творчість – це не тільки про високу якість живопису, це роздуми художника про людську особистість та вплив на глядацькі емоції. Одна з найулюбленіших картин – «Бабуся Нонна» – наче жива розповідь історії життя італійської бабусі. Ця картина, вона м’які і задушевна, але водночас навіває тихий смуток, просвітленість і надію, і змушує, задумавшись, роздивлятись її, а не просто байдуже прогорнути.
Ірина Прокопчук
художниця
1. Власний твір – триптих “Світанок у квітах”
Я люблю без винятку всі свої роботи та проекти. Як художник, я створюю картини, графічні серії, ілюстрації, інтер’єрні стінописи. Всі вони різні по стилю, ідеях, матеріалах для створення, але кожен з цих проектів особливий для мене.
Та все ж найулюбленіша картина зі створених – це одна з перших моїх проб писати олією і це триптих створений для моєї мами.
Три полотна 40х60 см, де зображення перетікає з одного в інше, і де квіти розквітають в будь-яку пору року.
2. Твір українського митця. Іван Марчук – “Пробудження”
– Іван Марчук випрацював свій особистий, впізнаваний стиль у живописі. Різноманіття фактур, кольори, деталізація в його роботах – просто неймовірні. Картини ніби сплутанні з уяви та снів, ніби не з цього світу, ніби балансують між реальностями. Звичайно, краще все це побачити наживо, відчути енергетику та надихнутися талантом.
3. Твір закордонного митця. Густав Клімт – “Діви”
– Моє захоплення це Густав Клімт – австрійський художник, символіст. Він створював неймовірні пейзажі, панно та фрески, поєднуючи у своїх роботах графічні лінії, кольори, орнаменти та наділяючи їх глибоким змістом та символізмом. Зображав переважно жінок, відкривав їх сексуальність та роль.
Деякі картини досить темні та тривожні та все ж яскраві по наповненню, що можна розглядати вічно. Одні з улюблених картин – “Діви”, “Смерть і життя” та “Поцілунок”.
Так, картина “Діви” розповідає, як дівчинка перетворюється в жінку. Цей процес зображений через сон юної дівчини. Заплутано, місцями незрозуміло, але так прекрасно.
Віталій Янковий
художник
1. Власний твір – відео-есе “Замок для відпочинку”, 2019
Це відео-есе – одна із найскладніших для мене робіт. На прикладі маєтку Ксідо у Хмільнику Вінницької області я намагаюсь прослідкувати, як амбіція мати претензійні та надмінні умови для життя перетворюється на руїну при зміні соціально-політичної ситуації.
Гібридний відео-ряд «Замку для відпочинку» працює із тим як «культурне надбання», його матеріальні й нематеріальні залишки, не лише зазнають часових змін, але й набувають функціональності через позиції та погляди приватних інтересів. В діалогах персонажів цього експериментального фільму проскакують і роздуми про те, що є цінним зараз, і про шляхи реновації об’єктів палацово-замкової спадщини, і трохи про місце мистецтва в цих процесах (само собою далеко не провідне).
2. Твір українських митців. Еліас Парвулеско та Тета Цибульник – короткометражний документальний фільм “Dendro Dreams”, 2018
– Супермедитативний фільм про взаємини людей та дерев. Спроба поставити під сумнів погляд людини на природу, розпізнати суб’єктивність дерева та наблизитись до його радикальної іншості.
Розглядається справа п’ятнадцяти «переможців» конкурсу «Національні дерева України» та досліджуємо образ дерева, що відображається мовою законодавства, журналістики та поезії.
3. Твір закордонного митця. Емілія Шкарнуліте — “Сиреномелія”, 2018 (“Sirenomelia”)
– У фільмі литовської художниці Емілії Шкарнуліте русалка досліджує виведену з експлуатації базу НАТО в арктичній Норвегії. Медитативний та застиглий в часі та просторі інфраструктурний об’єкт, втративши свою функцію, перетворюється на свого роду монумент масштабному втручанню людини в ландшафт. Красиві і в чомусь антропологічні та холодні відео-роботи Емілії можна багато разів передивлятись без слів. ЇЇ персональна виставка “Покої сяйва” відбувалась весною 2020 року в Києві.
THE HYPNOTUNEZ
музичний гурт
1. Власний твір – “Мистецтво Is Dead”
Наш трек “Мистецтво Is Dead” повністю відображає наше ставлення до сучасної музики, яка не має ніякого відношення до мистецтва та вбиває її складову безпосередньо у музиці. Пісня як проти конвеєрного шоу-бізу, так і кабачних кавер-бендів, які є профанацією музичної діяльності та творчого мислення.
2. Рекомендовані українські гурти. “ХЗВ”, “Fazzer”, “The Troubled”.
Українські гурти теж мають свою нішу у наших вподобаннях. Знову ж таки складно виділити щось окремо. Це і “Хамерман Знищує Віруси”, і потужні андеграундні гурти, як “Fazzer” або “The Troubled”.
Приклади робіт згаданих гуртів:
“ХЗВ”
Fazzer
The Troubled
3. Рекомендовані закордонні музиканти. “La Femme”, Ерік Саті
Наші смаки не закінчуються на свінгу, рокабілі, панку і так далі. Ми черпаємо натхнення з абсолютно різної музики – від “La Femme” і до Еріка Саті.
Приклади робіт
Артур Ганюк (“Курносая дура”)
автор музики для музичного гурту
1. Власний твір – “Холоднокровна”
– “Холоднокровна” – зараз моя улюблена пісня. Обожнюю все гітарні частини між куплетами і приспівами. Записали її всього рік тому за кілька сесій. Це остання наша пісня на сьогодні. Зіграли її наживо лише один раз або двічі. Хотілося б більше.
Швидка і проста (як і всі пісні Дури), з холодною статикою. Я ніколи не питав Вову (Володимира Процепка – автора слів “КД”), про що вона конкретно. Ну “холоднокровна” і “холоднокровна”…
На обкладинку помістили фото нашої спільної подруги – супер красива леді, ми вам скажемо. Складно додати щось ще. Напевно,
це найголовніше в усьому виробництві цього треку. Сподіваюся, скоро (або не скоро) продовжимо активно працювати над новими піснями.
2. Твір українського митця. ONUKA – ХАЩI
Дивовижний досвід. Абсолютно монофонічний трек за відчуттями. Щось шаманське є в цих повтореннях та насиченнях по ходу сюжету.
3. Твори закордонних митців. The Mars Volta – Inertiatic, Portishead – Machine Gun, New Order – Blue Monday.
The Mars Volta – Inertiatic
– Поза всяким сумнівом “The Mars Volta” – один з найбільш соковитих і кмітливих сучасних рок-гуртів. Відкриваюча пісня з їх геніального альбому De-loused In the Comatorium (2003) – це невгамовна енергія, надмірний ентузіазм і складний хід деяких сновидних думок. Нерв зачеплений! Рекомендую: тим, хто в пошуку.
Portishead – Machine Gun
– Ще один культовий трек, але вже від остров’ян. Цей аутистичний впертий біт ніколи не забути. Ображений жіночий вокал змушує прислухатися до кожного слова. Все закінчується найнервовішим соло на синті. Максимально економно і зібрано. Браво!
New Order – Blue Monday
– Про це сингл 1983 року є документальний фільм. Що тут ще додати ?! Пост-диско в повному спорядженні. Здається, що в цій 7-хвилинній пісні знайшлося місце абсолютно всім напрацюванням і дрібним прикрасам по ходу запису і продакшена в цілому.
Сьогодні можна тільки здивуватися такому результату і довго говорити про структуру, семпли і відсилання (а це дуже цікава історія). Неповторна і єдина в своєму роді пісня, в першу чергу для самих “New Order”, позаяк після цього запису вони винесли себе за дужки похмурого пост-панку.
Георгій Курков
піаніст, органіст, диригент, керівник камерного оркестру “Арката”
1. Власний твір – “Diesix”
До 90-річчя з дня народження Родіона Андрійовича Скалецького в 1989 році написав твір для органу “Diesix”, в основі якого лежать дві українські народні пісні “Думи мої” і “Журавлі”(“Чуєш, брате мій”).
Часто виконував її в Україні і закордоном. Є запис, зроблений в 2008 році на 10-му Міжнародному органному фестивалі “Музика в монастирських мурах”, який щороку проводиться в храмі Пречистої Діви Марії Ангельської монастиря Братів Менших Капуцинів у Вінниці з 1999 року після відновлення вінницького органу, брутально розібраного в 1991 році, що покривався іржею і порохом на трьох складах протягом вісьмох років.
2. Твір українського митця. Віктор Косенко – Концерт для фортепіано з оркестром.
Нам довелося відновлювати партитуру по партіях, які ми знайшли частково в Івано-Франківську, частково в оркестрі Українського радіо. З Вінницьким симфонічним оркестром його блискуче виконала вінницька піаністка Юлія Самоєнко. Партитуру в електронному вигляді, як і партитуру опери М.Д.Леонтовича, яку ми теж відновлювали по партіях , ми надіслали до Національної бібліотеки ім.Вернадського. На жаль ці твори національних класиків були до того відсутні в національному книгосховищі.
3. Твір закордонного митця. Сергій Рахманінов – “Симфонічні танці”.
Неабияк вразив мене цей твір, коли вдалося його послухати на гарній апаратурі в 1975 році. Багато разів прослуховував його, як і “Симфонію №14” Дмитра Шостаковича. Це твори-роздуми щодо людського життя, самоідентифікації під час зовнішньої і внутрішньої еміграції, але у підсумку – оптимістичні і життєстверджуючі.
Дар`я Паламарчук
казкарка, письменниця, художниця
1. Власний твір. “Збірка казок про мушельки і не лише”
У вересні-жовтні 2020 року я написала свою першу збірку казок – про мушельки. З неї почалась моя персональна історія створення казок із доповненою реальністю. Це унікальний для України проєкт. І я справді пишаюсь цією книгою.
Вона започаткувала серію «Про природу», до якої увійде 6 збірок казок. Головна особливість збірки у тому, що вона і написана, і проілюстрована мною, і всі тексти у книзі – рукописні.
2. Твір українського митця. Василь Стус – “Сто років, як сконала Січ”, 1963
Обожнюю творчість Василя Стуса. Його сила, мужність, стійкість, витримка і принциповість надихають мене та підсилюють у важкі часи. Рівняюсь і пишаюсь земляком. Вірші Стуса яскраві і влучні, часом уривчасті, проте неймовірно довершені і гострі, як лезо. Вражають у саме серце.
Він написаний у 1963 році, але й сьогодні актуальний, як ніколи – Він про безсмертя духу нації, про її невловиму силу.
Сто років як сконала Січ
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,
ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.
3. Твір закордонного митця. Тансу Озмен – конкретна робота відсутня.
Надзвичайно подобаються акварелі Тансу Озмена – турецького художника. Його роботи дихають, сяють і живуть власним життям – ніжним і легким, мов пір’їнка.
Приклади робіт Тансу
Тансу малює емоції. У його роботах нематеріальні субстанції стають насправді відчутними і реальними. Він створює немислимі контрасти, грає відтінками, виходить за рамки. Конкретної улюбленої роботи назвати не можу.
Богдан Куценко
поет
“У мене немає чогось абсолютно улюбленого, але іноді я подумки повертаюся до якихось творів”
1. Власний твір. “святі цього міста”
Цей текст я перед усім люблю, оскільки він про мою власну Вінницю, про таку, яку її знають далеко не всі. Тепер вона є містом популярним для життя і переїзду людей звідусіль, але є на світі купка людей, яка знає її отак – від катакомб до найвищих дахів, від горищ до підвалів. Якій не те щоб не подобається нове – скоріш навпаки. Просто нам справді болить знищення культурних пам’яток, історичних будинків, старих веранд і різних вікон. Це щоразу дещо таке ніби втрачаєш старого друга.
2. Твір українського митця – Олег Лишега. Збірка поезій «Великий міст».
– Збірка поезій «Великий міст», післямову до якої написав Тарас Прохасько стала тією книгою, яку я читав лише у повітрі, у літаках. Протягом певного часу вона завжди лежала у моїм дорожнім портфелі. Для мене це небесна книжка в усіх сенсах і аби вибрати для вас один з текстів я мав би знову перечитати усе уже на землі. Проте досі не впевнений, чи є коректним наводити тут саме один якийсь текст, оскільки це з одного боку авторське право, а з іншого – книга сама по собі є для мене важливим українським поетичним текстом. Мені складно вирвати з неї один добрий шмат і відділити його від інших. Варто читати усе – в тиші, у спокої.
3. Твір закордонного митця – Едвін Арлінгтон Робінсон – «Вечірка містера Флада» (Edwin Arlington Robinson – «Mr. Flood’s Party»)
– Декілька років тому залип на ній на відміну від творів сера Едгара Алана По з його, як на мене, надто макабричними, чи то романтичними сенсами. Це дуже чесні людські глибокі моменти і те, як вони виписані у віршах – окрема краса. Окремою красою є те що ми розуміємо з тексту, але чого автор не сказав прямо – це дуже важлива частина твору. Текст приведу у своєму кривенькому перекладі, так як його відчуваю, бо це дуже важливо.
Вечірка містера Флада
Цей Ебен Флад старий дереться вгору
Вночі на схил з містечком за спиною
У свій забутий на горі притулок
В якому все що він би мав колись
На цій землі що є для нього домом.
Порожнім шляхом уповільнив крок
Ніхто не йшов і Ебен для розваги,
Аби у Тілбері ніхто його не чув
Сказав:
«Ну, містер Флад, ми майже на межі
І повня в осінь знову шлях веде
І птах став на крило поет казав,
І ви і я це говорили тут!
П’ю за птахів!» Підняв до світила він
Той глечик, що так довго вгору ніс
Та м’яко відповів: «Ну, містер Флад,
Якщо ви за, я теж».
І він один так ніби до кінця
У славнім обладунку сподівань
Наважився іти став на шляху.
Як привид Роланда, що дме в беззвучний горн.
Внизу під ним у місті між дерев,
Де друзі днів старих шлють
Примарні привітання від мерців
Дзвенять тоненько
Допоки світ в очах.
Як мати в сон вкладає немовля
Вкладає ніжно аби не збудить
Він ніжно ставить глечик десь до ніг
З турботою до більшості речей,
Що є крихкі.
І ось лише коли той на землі
Стоїть упевнено, як більшості людей
Життя на світі точно не стоять
Він руку простягнув і замовчав.
«Ну, містер Флад не зустрічались так
Ми вже давно і стільки змін тепер
Для нас обох, боюся, відбулось,
Як чаркували з вами. Тож тепер
Ласкаво прошу повернутись вас
додому!» І він дружньо обернувсь
До себе знову і піднявши глек
Із трепетом до себе проказав:
«Ну, містер Флад, якщо ви за – я теж».
«Хіба що трохи – вип’ю, містер Флад,
За добрі дні! Не більше – хай би так».
Були часи – мабуть подумав він,
І незабаром в темряві нічній
Підвищив голос і співав один
В безпечнім товаристві слухачів
Двох місяців, що слухали його
Допоки весь пейзаж співав із ним.
Утомлена горлянка віддала:
«За добрий час!» Останній склад
Хитнувся і завершив його спів.
Він знову з жалем вгору глек підніс
І голову хитнув, і був один.
Так мало залишилось перед ним
І геть нічого в місті унизу,
Де тисячі зачинених дверей,
Де незнайомці зачинили все,
Що друзі відкривали зазвичай.
«Mr. Flood’s Party»
Old Eben Flood, climbing alone one night
Over the hill between the town below
And the forsaken upland hermitage
That held as much as he should ever know
On earth again of home, paused warily.
The road was his with not a native near;
And Eben, having leisure, said aloud,
For no man else in Tilbury Town to hear:
“Well, Mr. Flood, we have the harvest moon
Again, and we may not have many more;
The bird is on the wing, the poet says,
And you and I have said it here before.
Drink to the bird.” He raised up to the light
The jug that he had gone so far to fill,
And answered huskily: “Well, Mr. Flood,
Since you propose it, I believe I will.”
Alone, as if enduring to the end
A valiant armor of scarred hopes outworn,
He stood there in the middle of the road
Like Roland’s ghost winding a silent horn.
Below him, in the town among the trees,
Where friends of other days had honored him,
A phantom salutation of the dead
Rang thinly till old Eben’s eyes were dim.
Then, as a mother lays her sleeping child
Down tenderly, fearing it may awake,
He set the jug down slowly at his feet
With trembling care, knowing that most things break;
And only when assured that on firm earth
It stood, as the uncertain lives of men
Assuredly did not, he paced away,
And with his hand extended paused again:
“Well, Mr. Flood, we have not met like this
In a long time; and many a change has come
To both of us, I fear, since last it was
We had a drop together. Welcome home!”
Convivially returning with himself,
Again he raised the jug up to the light;
And with an acquiescent quaver said:
“Well, Mr. Flood, if you insist, I might.
“Only a very little, Mr. Flood—
For auld lang syne. No more, sir; that will do.”
So, for the time, apparently it did,
And Eben evidently thought so too;
For soon amid the silver loneliness
Of night he lifted up his voice and sang,
Secure, with only two moons listening,
Until the whole harmonious landscape rang—
“For auld lang syne.” The weary throat gave out,
The last word wavered; and the song being done,
He raised again the jug regretfully
And shook his head, and was again alone.
There was not much that was ahead of him,
And there was nothing in the town below—
Where strangers would have shut the many doors
That many friends had opened long ago.
Влад Сорд
письменник
1. Власний твір – «Безодня»
– «Безодня» – збірка військово-містичних оповідань на реальних подіях, де 90% справжні люди, вчинки та ситуації, і відповідно 10% то горор, магічний реалізм, наукова фантастика тощо. Люди кажуть, що книга важка, страшна реалізмом, спричиняє міні-ПТСР і часом змушує реготати з найаморальніших, здавалося б, речей. Для того я й писав ці оповідання – аби під маскою популярних темних жанрів змусити читати війну без прикрас тих, кому цього досі вдавалося уникнути.
Саме за це люблю «Безодню», хоча несподівано для мене збірка встигла потрапити в лонґ-ліст «Книги року BBC-2019» і отримати Міжнародну Німецько-Українську літературну премію ім. О. Гончара.
2. Твір українського митця. Casa Ukrania – «Ofira»
– Тут у мене найбільше варіантів, бо в нас зараз, на щастя, надзвичайно багато крутезного українського: від фільму Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» до освітнього ютуб-каналу «Твоя Підпільна Гуманітарка», від «ТілаТМ» Вікторії Гранецької до «Благослови тебе Боже, Чорний Генсек!» Олексія Жупанського, мальопису Олексія Чорного й Дарці Зіроньки «Характерник» та космо-горору «Заколот» Володимира Кузнєцова.
Але є одна надзвичайно потужна річ, про яку ви (і дуже дарма!) навряд чули: це альбом «Ofira» одеського дарк-неофолк-гурту Casa Ukrania. Це пронизлива й моторошна поезія з не менш глибокою, потужною та містичною музикою, просто відтіснила дуже надовго моїх роками люблених закордонних виконавців так надовго, що тепер я можу вмикати «Ofir`у» безпосередньо в своїй голові.
Для мене це запах палаючого степу, сміх відьом, повсталі мерці, самогонка зі смаком самотності та Голодомор – але кожен, гадаю, почує своє.
3. Твір закордонного митця. Яцек Дукай – “Крига”
– Я в захваті від свого минулорічного відкриття: це “Крига” польського фантаста-інтелектуала Яцека Дукая в чотирьох частинах і двох томах від видавництва «Астролябія», майстерно перекладена Андрієм Павлишеним.
Знаєте, передовсім обожнюю такий творчий контент, після якого лишаються не лиш емоції на кілька днів, а сама особистість, свідомість зазнає якихось незворотних змін; коли мозок перевантажений в найкращому сенсі, аж перегортаєш останню сторінку – і довго-довго опісля думаєш, розумніший на ціле життя.
Отак було з «Кригою», хоча я кілька разів був відкладав ці дві монументальні цеглини. Власне, в центрі історії там польський математик та завзятий картяр Бенедикт Ґерославський, який працює над створенням багатозначної логіки, товаришує з легендарним Ніколою Теслою та шукає свого батька у скованому вічною мерзлотою, чорнофізикою і тьмітлом світі, де альтернативно розвиваються філософія, психологія, біологія, фізіологія й плин історії.
Сам пан Дукай каже, що це науково-фантастичний роман, у якому наукова частина — історіософія, однак це лише перше оманливе перше враження, бо насправді ці книги деконструюють всі підвалини та першопричини формування людського світогляду/особистості, ще й так майстерно, аж страшно.
А чи були знайомі ви з усіма згаданими рекомендаціями? Діліться враженнями в коментарях у наших соціальних мережах та надайте свої особисті рекомендації: поділіться своєю улюбленою картиною, музичною композицією чи, наприклад, кінофільмом.
Фото – з фейсбук-сторінок митців та архіву Vежі
Дякуємо!
Тепер редактори знають.