Команда “Музею Вінниці” з нагоди Дня вшанування пам’яті жертв політичних репресій (Днем вшанування визначено третю неділю травня, цьогоріч – 21 травня – авт.) опублікували історію репресованого в 1935 році Григорія Капкана – одного з мільйнів українців, які стали жертвами тоталітарного радянського режиму.
Як йдеться на Facebook-сторінці “Музею Вінниці”, дослідження підготувала старша наукова співробітниця музею Вікторія Колесник.
В матеріалі зазначено, що дане дослідження розпочалося з атрибуції (визначення достовірності) п’яти світлин, які походили із зібрань подільської родини Капканів. Йдеться про світлини нижче, на яких зображено Григорія Капкана в різні роки з родиною, а також його товаришів. Як Григорій Капкан, так і його товариші (Григорій Некрут та Ємельян Ананішин), були послушниками київських монастирів.
Григорій Капкан з батьками. Київ, фотомайстерня Києво-Печерської лаври, близько 1910 р. Фото з колекції ВОКМ.
Григорій Капкан, початок ХХ ст. Фото з колекції ВОКМ.
Послушник одного з київських монастирів Григорій Некрут, початок ХХ ст. Фото з колекції ВОКМ.
Послушник одного з київських монастирів Ємельян Ананішин. Київ, фотомайстерня Києво-Печерської лаври, початок ХХ ст. На звороті – Великодні вітання і дарчий напис для Григорія Капкана. Фото з колекції ВОКМ.
Григорій Капкан, близько 1914 р. Фото з колекції ВОКМ.
З дослідження, через призму історії репресованого Григорія Капкана, можна побачити історію перших 15 років радянської окупації, зокрема, трагічні наслідки поразки національно-визвольної боротьби українського народу 1917–1921 рр.
Далі ми наведемо лише окремі біографічні відомості про Капкана, а з повним і достатньо об’ємним дослідженням Вікторії Колесник можна ознайомитися ТУТ.
Так, відомо, що Григорій народився 1891 р. в Мелешкові (нині – село Гайсинської громади Гайсинського району). В 1909 році став послушником Іонинського монастиря в Києві. У 1913 р. перейшов на послух до Михайлівського монастиря. У 1915 р. Григорій Капкан був мобілізований. Про його участь у бойових діях відомостей немає, на Поділля повернувся у 1918 р. з Карпат. З 14 листопада 1918 р. – у повстанському загоні отамана Ананія Волинця, сформованому в с. Кисляку Гайсинського повіту.
Після встановлення радянської влади Григорій залишився в рідному селі. Одружився з Марфою Гордійчук (1899 р. н.). Вони мали трьох дітей: Феодосію (1921 р. н.), Федора (1923 р. н.) і Григорія (1933 р. н.).
У 1923–1924 рр. Капкан працював секретарем у сільській раді, упродовж 1931–1934 рр. – продавцем споживчої кооперації.
– Утвердження радянського тоталітарного режиму супроводжувалося масовими переслідуваннями інакомислячих. Особливо пильно влада стежила за активними, освіченими людьми, які критикували її дії або навіть намагалися чинити спротив владному свавіллю. Серед них було чимало представників духовенства – монахів і послушників. Показово, що в конституціях УСРР 1919 і 1929 рр. (скалькованих з конституцій РСФРР 1918 і 1925 рр.) їх було виділено в окрему категорію серед осіб, яких держава позбавляла виборчого права. Григорій Капкан у 1925–1929 рр. також був позбавлений права обирати і бути обраним як колишній послушник, – йдеться в дослідженні.
У власності родини станом на 1929 рік були садиба з хатою і шопою, поле у 6 га та коні. Наступного року господарство родини оподаткували і за невиконання зернопоставки державі майно частково розпродали. Згодом, в 1934 році Капкана звинуватили в переховуванні “куркульського хліба”. Як наслідок, в результаті обшуків у родини вилучили весь хліб та оштрафували Григорія на 1200 карбованців. Також в бібліотеці Капкана виявили різного роду “контрреволюційну” літературу та власні праці Григорія та низку документів, які також зацікавили організаторів обшуку. Як наслідок, Григорія заарештували, і після судового процесу в 1935 році його було засуджено, а вирок звучав наступним чином: “Гр-на Капкана Григора Іваніва позбавити волі в поправно-трудових таборах далеких місцевостей Союзу СРСР на шість (6) років з обмеженням в правах […] на 3 роки”. Касаційну скаргу на вирок було відхилено, і вирок лишили без змін.
– Григорій Капкан був реабілітований Вінницькою обласною прокуратурою 29 квітня 1990 р. У довідці, включеній до акту реабілітації, зазначено, що його подальша доля невідома, – підсумовується в дослідженні.
Фото – з Facebook-сторінки “Музею Вінниці”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.