На території Вінниці знайшли другу стоянку доби палеоліту. У П’ятничанському лісі на глибині 2,0-2,5 м знайшли уламки кременю зі слідами обробки. Всього вдалося зібрати 108 фрагментів, які залягали досить компактно.
Стоянку знайшли ще у серпні цього року, проте Вінницький обласний краєзнавчий музей повідомив про це лише сьогодні, 13 листопада на своїй фейсбук-сторінці.
Палеоліт – давня кам’яна доба, найдавніший етап в історії людства за археологічною періодизацією. Цей період стартує з початку використання перших колотих кам’яних знарядь близько 2,5 млн років тому і триває приблизно до 10 тис. років. до н. е.
“Всього на території Вінницької області відомо лише півтора десятки стоянок доби палеоліту, а в межах сучасної Вінниці – дві. При чому до червня 2020 р. була інформація лише про один такий об’єкт на території міста – стоянку на вул. Вишневий узвіз у Сабарові. Цю пам’ятку відкрив 1963 р. вінницький археолог, доцент Вінницького педінституту Павло Іванович Хавлюк. Йому вдалося зібрати на поверхні крем’яні відщепи, які дозволили датувати пам’ятку віком приблизно 25 тис. років тому. На жаль, сьогодні ця територія практично повністю забудована, а знахідки не зберіглися.
“Другу стоянку доби пізнього палеоліту на території Вінниці відкрила археологічна експедиція нашого музею у серпні цього року. Об’єкт знаходиться в П’ятничанському лісі. Початково на поверхні було зібрано фрагменти кераміки доби бронзи – раннього залізного віку, і для точнішого датування пам’ятки археологи вирішили закласти шурф (невеликий розкоп). Під товщею культурного шару білогрудівської культури, на глибині 2,0-2,5 м почали траплятися уламки кременю зі слідами обробки. Всього вдалося зібрати 108 фрагментів, які залягали досить компактно.
Більшість фрагментів (49 шт.) виявилися так званими лусочками – маленькими (менше 1 см) уламками кременю, що відбиваються при виготовленні знарядь праці”, – йдеться в повідомленні.
У музеї зазначають, що 35 фрагментів – це відщепи – дещо більші за розміром продукти сколювання кременю, які утворюються при виготовленні знарядь праці. Відщепи могли також використовуватись як самостійні знаряддя праці або слугувати заготовками для їх виробництва.
20 уламків кременю були визначені як пластинчаті напівфабрикати. Два найбільші фрагменти – це нуклеуси. Нуклеусом, або ядрищем, називають кремінь, що використовується як сировина для відколювання знарядь праці та їх заготовок. Крім цього, археологи виявили чотири знаряддя праці, серед яких один мікроліт (дрібне знаряддя розміром у кілька сантиметрів)”.
Археологи вважають, що така концентрація відходів виробництва в одному місці свідчить про те, що археологи виявили палеолітичну майстерню. Допомогу у визначенні і датуванні об’єкта надав спеціаліст з археології палеоліту доцент кафедри археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Павло Сергійович Шидловський. Він також зробив статистичну обробку і малюнки виявлених матеріалів. За висновком Павла Шидловського, технологічні характеристики кременеобробки відповідають епіграветській індустрії в рамках пізнього палеоліту Східної Європи, що представлена низкою пам’яток, датованих в межах 18–10 тис. років тому.
Нагадаємо, що нещодавно на Вінниччині знайшли зуб мамонта віком близько 200 тисяч років.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.