Сьогодні, 28 квітня, на території КП “Вінницязеленбуд” зібралася майже сотня осіб, які приїхали вшанувати пам’ять закатованих нацистами євреїв.

На території комунального підприємства встановлені два пам’ятники: на першому зазначено “Пам’яті тисяч євреїв по звірячому закатованих фашистами з 19.09.1941 р… “, а другий встановили на пам’ять про вбитих єврейських дітей. Місце обрали не випадково – на території, де зараз знаходиться “Зеленбуд”, у роки війни був вінницький “Бабин яр” – там нацисти розстрілювали та ховали у братських могилах єврейське населення.

• Події, які ми сьогодні скорботно згадуємо, сталися 75 років тому на цьому місці, – зазначили на початку мітингу-реквієму. – У Вінниці на початку Другої Світової війни проживало близько 30 тисяч євреїв. Перший масовий розстріл у вересні 1941 року забрав життя від 12 до 15 тисяч євреїв. А 16 квітня 1942 року – від 5 до 10 тисяч. Ця братська могила – одна з найбільших ран в історії нашого міста.

На мітингу-реквіємі були пристуніми представники євреїської громади не лише з Вінниці, а й області, та навіть інших країн, а також представники міської та обласної влади​.

За тим була спільна молитва, яку виголосив головний раввин Вінниці та Вінницької області Шауль Горовіц.

• Страшно бути на цьому місці, де загинули багато людей ні за що. Я нещодавно отримав фотографію, на якій було написано: “Останній єврей, якого вбили у Вінниці”, але у них задумане не вдалося. Сьогодні ми зібралися тут для того, щоб згадати невинних дітей, жінок, чоловіків, які загинули 75 років тому. Це не повинно повторитися і у світі має бути мир.

Коли слово взяла колишня ув’язнена гетто та заступниця голови Вінницького міського товариства колишніх малолітніх в’язнів фашистських концтаборів Циля Краснер, дехто з пристуніх вже не стримував сліз.

• Дітей фашисти вбивали у першу чергу, щоб не були ніби баластом. Навіть куль на дітей не витрачали. У цій братській могилі були діти, які ще навіть не говорили “мама”. Нас залишилось небагато, але ми маємо зберегти пам’ять про цих дітей, які могли бути вченими або композиторами.

По нинішній Магістратській вулиці йшла колона, у якій літні люди, діти та жінки. Дітей забирали у матерів і так з’явилася окрема дитяча єврейська могила. Розстріл тривав до третьої години дня. Кого не встигли – помістили у стайню та розстріляли наступного дня, 17 квітня 1942 року, – розповіла заступниця директору державного архіву Вінницької області Фаїна Винокурова.

Пристуні також із вдячністю згадували про тих, хто ризикуючи життям приховував євреїв у своїх домівках. Наприкінці мітингу-реквієму присутні поклали до пам’ятника розстріляним євреям квіти, свічки та кімінці – символ вічності, а до другого пам’ятника – єврейським дітям – принесли ще м’які іграшки.

Дар'я Гоц

See Full Bio