«Сіль для моря, або білий кит» Анастасії Нікуліної – історія про довіру, зневіру і про любов. Вона про нас із вами – дорослих і юних, розумних і наївних, романтиків і прагматиків. Зрештою, ця книжка про те, що сенс життя не в тому, що є смерть.

«Якщо ви відчуваєте, що хтось поряд у скрутній ситуації, заплутався і йде на дно – подаруйте йому цю книжку, прошу. «Нехай все погане перетвориться на сіль… сіль для моря», – пише одна із перших читачок роману. А вже 9 листопада о 18.30 в книгарні «Є» письменниця Анастасія Нікуліна розповість яка вона «сіль для моря» та якими можуть бути кити.

У романі море навіть у самій структурі – кожен розділ книги називається згідно шкали Бофорта, яка визначає силу (швидкість) вітру. Починається усе зі штилю, і сила (гострота твору) поволі наростає, переходячи у піковому моменті у шторм та бурю. Назви розділу підказують, що кожна буря хоч і починається зі штилю, завершується теж штилем.

«Сіль для моря, або білий кит» – це історія про чотирнадцятирічну Лізу, яка не знаходить спільної мови ані з батьками, ані з однокласниками. Здається, єдині, хто її розуміють, – це море і хлопець під загадковим ніком Білий Кит. А ще дивна Анна, яка вчить: «Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині». Чи випадкова їхня зустріч? Чи зустрінуться Ліза і Білий Кит? І хто кого порятує, коли настане час відплати? – пишеться в анотації до книги.

Анастасія розповідала Vежі, що соціальна тема обрала її сама.

• Коли я починала роботу над романом, у мене і в думках не було писати на гостросоціальну тему. Але як тільки з’явився перший розділ про зустріч головної героїні з дивною жінкою на інвалідному візку, я зрозуміла, що легкого філософського оповідання не вийде. Ця історія набагато глибша, і герої самі почали проживати її, головне було – відпустити їх, – говорить письменниця.

Книга абсолютно не має вікових обмежень — за словами авторки, її можна починати читати дітям з восьми років, але він розрахований на широку аудиторію. Кожен герой у творі – це збірний образ, тому читач може впізнати себе і підлітком, і дорослим (чи уявити). До того ж, головних героїв декілька. Це чотирнадцятирічна Ліза, сорокап’ятирічна Анна, Білий Кит, і, звісно, море.

Для письменниці море – це найкращий співрозмовник.

• Так жінка на візку – прототип моря, якби воно могло говорити. Синій колір – улюблений, в усіх його відтінках практично, – говорить авторка.

Під час роботи над романом Нікуліна опиралася на фактаж першої хвилі груп смерті, а коли завершила роман – почалася друга хвиля, уже із завданнями та з більшим акцентом саме на «синіх китів». Письменниця зазначає, що в книзі ніде не написано про синіх китів, але описані особи, котрі ховаються за картинками в соціальних мережах та можуть спонувати до небазпечних дій.

Анастасія Нікуліна – письменниця, учасниця Львівського жіночого літературного клубу, переможець конкурсу «Коронація слова». Авторка текстів у збірках «Теплі історії про кохання», «Щастя у Віконці», «Львів. Смаколики. Різдво», «Львів. Вишні. Дощі». Веде блог короткої прози @rainbow.inthesky у Instagram. Гостросоціальний роман-буря «Сіль для моря» – дебютна книга авторки.

Фото з офіційної сторінки книги у фб 

Марина Однорог

See Full Bio