Книга, яка минулого року викликала безліч обговорень в літературних колах та серед критиків, книга, що отримала номінацію «Книга року BBC» та премію «Золота булька» від порталу «Літакцент», як розчарування року. Що такого особливого і суперечливого у цьому романі, вже незабаром дізнаються вінничани безпосередньо від авторки.

Роман «Забуття» української письменниці Тані Малярчук був одним із найбільш обговорюваних минулого року, та і цього також. Роман, який одночасно назвали найкращим і найгіршим. Безліч різних поглядів, але кожен може зробити свій висновок лише прочитавши його, або відвідавши презентацію Тані Малярчук 22 травня о 18.00 в книгарні «Є».

«Забуття» – це книга, у якій переплітаються дві сюжетні лінії, історична та сучасна: політика мислителя В’ячеслава Липинського та жінки з теперішнього, яка з його допомогою шукає шлях до себе. Це роман про час, пам’ять, державність, про сутність речей і про вміння одночасно дивитися назад і вперед.

Липинський був чужим своєму народові і зневаженим українцями, яким заприсяг служити ще юнаком, навчаючись у київській гімназії. Самотній, хворий на туберкульоз, далеко від батьківщини, він помер 1931 року в гірському австрійському санаторії.

Письменниця працювала над романом чотири роки. Більше року вона провела в Австрійській бібліотеці, аналізуючи матеріали, а перших 100 сторінок тексту переписувала 5 разів.

• “Забуття” — це мій роман про ХХ століття, мої сто років, але не самотності, а втраченої пам’яті, – каже Таня Малярчук. – Це спроба згадати забуте. А також об’єднати індивідуальне і колективне українське, історичну достовірність і художню вигадку, кохання і покликання, божевілля і здоровий глузд, якого, втім, у цьому романі, мабуть, найменше. Його основою несподівано для мене самої стало життя політика-невдахи і пристрасного мислителя В’ячеслава Липинського. Українці дуже перед Липинським завинили. Але ще більше вони завинили перед самими собою, бо були надто слабкими, щоб не стати жертвою. З іншого боку, якраз слабкі і покірливі змогли вижити і народити тих, що пізніше народять нас. Забуття було у цьому процесі відродження необхідним актом самозахисту. Я почуваюся тим крайнім поколінням, яке тепер змушене віддавати борги. Розрізати запалені рани, боротися зі страхом, брати відповідальність, визнавати вину і прощати. Цей роман — данина моєму корінню. Я мусила його написати.

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У романі Тані Малярчук «Забуття», тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки, – пишеться на сайті starylev

Таня Малярчук — авторка кількох збірок короткої прози (зокрема, «Згори вниз. Книга страхів», «Як я стала святою», «Говорити», «Звірослов») і роману «Біографія випадкового чуда» (2013 р.), есеїстка, регулярно дописує в україно- та німецькомовні медіа. У 2013-му році була відзначена відразу двома літературними нагородами: Vilenica-Kristall (Словенія) та премією імені Джозефа Конрада-Коженьовського.

Модератор зустрічі Олександр Вешелені

Вхід вільний

Фото: Видавництво Старого Лева, Буквоїд

Марина Однорог

See Full Bio