Оновлено: 24 Вересня 2017, в 22:08
З віршами та піснями сьогодні, 21 вересня, у центрі Вінниці відсвяткували міжнародний день миру. Ініціаторами заходу стали студенти другого та третього курсів Вінницького національного медичного університету ім. Пирогова, яким вдалось зібрати на Європейській площі декілька десятків людей.
Студенти розповіли, що влаштували у Вінниці перший віршований “флешмоб” спеціально до відзначення міжнародного дня миру. Попри те, що за півгодини до початку запланованої акції небо над Вінницею вкрило хмарами, на Європейській площі зібралися декілька десятків людей, серед яких були поети, АТОвці, студенти, активісти, волонтери.
- Питання миру дуже актуальне для нашої країни і ми запросили людей, які безпосередньо були на прифронтовій зоні і попросили їх зачитати тут власні вірші, адже саме в віршах люди намагаються висловити свої внутрішні переживання, – розповідає студентка-другокурсниця Анна Бугрин.
Короткий дощ не завадив розпочати акцію піснею, яку виконала Ольга Акулова. Далі протягом години у центрі Вінниці звучали лише авторські твори – пісні та вірші, лейтмотивом яких була саме ідея миру.
“Хай сплять спокійним сном маленькі діти,
Земля – людей домівка, а не тир.
Нехай в повітря летять не кулі, а квіти.
Хай зброю всі складуть, хай буде мир”
– розпочав захід студент Григорій Лебівський.
У перервах між поезіями організатори знайомили перехожих із історією Дня миру, який в Україні відзначають з 2002 року.
Згадали на заході й захисників України, які служили у зоні АТО, а загиблих бійців вшанували хвилиною мовчання. До участі в акції запросили тих, хто бачив війну на сході України на власні очі, – ветеранів батальйону “Айдар”: командир зенітного розрахунку Світлана Бевз і зенітник батальйону Сергій Бурбело, які зачитали вірші доньки Олександри Бурбело. Зауважимо, що Міністерство освіти і науки України рекомендувало включити до шкільної програми з української літератури твори вінницької поетеси Олександри Бурбело, яка померла у 15 років від невиліковної хвороби.
- Мир – це основна наша мета, заради якої зараз стоять на вогневому рубежі наші побратими, заради якої ми воювали ще у 2014 році в добровольчому батальйоні, коли не було відповідного спорядження, коштів. Ніхто не думав ні про матеріальні блага, ні про те, що з часом нас назвуть учасниками бойових дій і видадуть якісь відзнаки. Ми воювали за Україну, стояли і продовжуємо стояти за мир. Зараз надзвичайно важливо продовжувати цю боротьбу в тилу як волонтери, не заради влади чи нагород, лише заради майбутнього, наших дітей, і щоб Україна була процвітаючою, – розповіла Світлана Бевз.
До участі в акції долучились ще й студенти-іноземці з медичного університету. Студент шостого курсу Тамімі Маш з відчутним акцентом, проте українською, зачитав вірш “Миру хочу я”:
Я хочу миру, миру, не війни.
Радіти сонцю, квітам і росі.
Діждатись хочу теплої весни
І ніжитись у щасті і красі…
Після ліричних віршів студент із Зімбабве Накусіяба Масуку “розворушив” глядачів акції своїм виконанням української пісні “Сивий туман над рікою”.
За тим, вірші свого сина – учасника бойових дій в зоні АТО – прочитала Олена Верлан. У своїх віршах чоловік писав про відчуття, що може не повернутися додому.
Загалом “поетичний марафон” тривав близько години. Завершився він виконанням гімну України, а наприкінці заходу усім роздали паперових “голубів миру”, яких виготовили діти шкіл Калинівки та району.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.