В Україні анонсували старт “Національної платформи примирення і єдності”, завданням якої – як пояснюють автори – є “наведення мостів” і діалог людей по обидва боки лінії розмежування.
Ця ініціатива влади вже викликала хвилю суперечок у суспільстві, тож ми вирішили запитати у вінничан, як вони до цього ставляться.
Про старт “Національної платформи примирення і єдності” вчора, 17 лютого, російською мовою повідомив Сергій Сивохо, радник секретаря РНБО з питань реінтеграції та відновлення Донбасу.
Будь-який мирний процес починається з діалогу. Ми допоможемо людям по обидва боки лінії розмежування слухати й чути. Вже багато зроблено. Але ще більше роботи попереду… Наше завдання – “наводити мости”. Менше слів – більше справ, – написав він на своїй сторінці у Фейсбук.
Символічно, що “Національна платформа примирення і єдності” мала запрацювати саме цими днями, коли вся країна відзначає шосту річницю Майдану, коли в центрі Києва відбувалися найзапекліші бої.
Однак зранку 18 лютого російський агресор атакував позиції українських військових неподалік населених пунктів Новотошківське, Оріхове, Кримське, Хутір Вільний. Ворог застосовував заборонене мінськими угодами озброєння, вбив одного українського бійця, втратив одного окупанта та врешті “запросив режим тиші”. Детальніше про це – ТУТ.
Що це за платформа, в якому вигляді та як вона працюватиме – досі не повідомляється. Але ми вирішили запитати у вінничан, як вони ставляться до самої ідеї проведення діалогу примирення із представниками окупованих територій. Також поцікавилися, як на їхню думку цей діалог має відбуватися і до чого, зрештою, має призвести.
Це опитування не є репрезентативним. Ми опитали кількох вінничан у центрі міста і нижче публікуємо відповіді перших шести респондентів, які погодилися відповісти на камеру.
Валентин
Чоловік, який представився Валентином, сказав, що ставиться до ідеї “діалогу примирення” позитивно, бо “Війна – це завжди погано”.
- Саме головне – щоб не повторювалося помилок шестирічної давності… Якщо ви не пам’ятаєте, 18-го [лютого 2014 року] почалися розстріли людей у Києві. Так що це не має повторюватися. Це має бути розумний спокійний діалог конструктивний. Так, щоб він до чогось привів, а не тільки до бла-бла-бла.
Vежа: Чи доречно починати такий діалог саме зараз?
- Обов’язково. А які ви шляхи бачите: щоб повернути, а потім говорити? Як це? Це поза межами здорового глузду. Як повернути… Що, воювати? Так що треба говорити, домовлятися – це завжди конструктивно. А воювати зараз це дуже тяжко і страшно.
Лілія
Про створення “Національної платформи примирення і єдності” не чула, але до неї “налаштована позитивно”.
- Нехай буде, звісно, примирення, тому що ми одна держава, ми одна країна. Ми всі – українці, і ми повинні бути разом.
Vежа: Як має відбуватися такий діалог?
- Ну, мабуть, з урядом потрібно говорити обох держав, щоб вони вже дійшли до якогось спільного знаменника і нарешті все зупинилось. І ми далі спокійно проживали на своїй території, і наші люди перестали гинути, наші молоді хлопці віддавати своє життя за свою ж територію. Цивільне населення повинне теж для себе обрати, що вони хочуть. Чи вони хочуть залишитися з Російською Федерацією, чи вони все ж таки хочуть залишитися в Україні.
Vежа: До чого, на вашу думку, має призвести такий діалог?
- До того, що окупанти мають покинути нашу територію, і на нашій землі мають залишитися наші люди.
Аліна
Про “Платформу” не чула, але каже, що діалог потрібен.
- Оскільки дуже напружена атмосфера в нашій країні, то дуже результативно було би провести діалог, опитування між людьми. Щоб компроміс знайти, щоб люди не так агресивно реагували на нас, так само і ми – на них. Хоч одна держава, але дуже багато різних думок щодо теперішньої ситуації.
Vежа: Як має відбуватися такий діалог?
- Повинен бути збір людей (що з нашого боку, що з їхнього), щоб люди наживо могли поспілкуватися, щоб могли знайти якусь спільну ідею, спільне рішення… Щоб звільнити території, в будь-якому випадку повинен бути діалог. Бо якщо люди будуть окремо жити по дві сторони не розмовляючи, то ніякого миру, ніякого звільнення не буде.
Оксана
Пані Оксана розповіла, що знає про створення “Національної платформи примирення і єдності“, але “це єднання і примирення” її насторожує, тому не може сказати, що довіряє такому шляху.
- Ось ця от ідея мене лякає. Здавалось би, це дуже гарно: піти зараз за стіл переговорів. Але які можуть бути переговори, якщо ми навіть не розуміємо, хто там зараз на тих окупованих територіях конкретно проживає, і як це все відбувається. Ми не допущені туди вже не один рік. І якщо зараз іти на переговори, то ми вже можемо йти на переговори з абсолютно іншими людьми, які вже там п’ять разів пройшли ротацію, наприклад, і приїхали з Бурятії, я не знаю звідки, з Чечні, і живуть там на нашій землі. І йти на примирення… Яке примирення? Це просто фікція.
Vежа: Коли ви вважаєте було би доречним починати цей діалог?
- Його варто було би напевно раніше починати (діалог), якби були сторони до цього готові. Але сторони не готові. Зараз ідея іде, я так розумію, з української сторони і від пана Сивохо конкретно. Пан Сивохо… Я не вважаю його таким аж делікатним і великим дипломатом.
Анатолій Миколайович
- Я не знав, чесно. Сьогодні такий тривожний сигнал звідти був, що… який там діалог. Росіяни пішли в наступ. Є жертви…, – почав відповідь пан Анатолій.
Водночас чоловік виступає за діалог із представниками окупованих територій.
- Я вважаю, що там все-таки українці живуть. Томі діалог потрібен і зараз доречний. Може це породить ініціативу з їхнього боку, про те, що вони зробили помилку.
Vежа: Як має відбуватися такий діалог?
- Я вважаю, що не чиновники якісь там [мають говорити], а люди. Шахтарі з шахтарями, наприклад, працівники сільського господарства з колегами… Може в благодатну землю потрапить зерно довіри один до одного і порозуміння. Якщо нічого не робити, то нічого не буде.
- Може це призведе до того, що в тій частині України з’явиться якась ініціативна група, якась ініціатива на зближення з Україною. Тобто вони з середини допоможуть решті України налагодити діалог і контакт.
Наталя
Наталя сказала, що про створення “Національної платформи примирення і єдності” не чула, але на її думку про якийсь діалог варто говорити тільки після реінтеграції окупованих територій. Поки що перспективи для реінтеграції Донбасу вона не бачить.
- Діалог із представниками окупованих територій і так ведеться, як на мене. Просто там є різні верстви, які по-різному ставляться до того, що відбувається зараз на лінії розмежування, скажімо так. І вести діалог з людьми, які вважають, що Росія це добре, і Росія це супер, і вони їм допомагають, я не бачу сенсу, тому що вони залишаться при своїй думці.
Vежа: Як, на вашу думку, має відбуватися такий діалог?
- Діалог має бути двосторонній, а якщо на діалог йде тільки наша сторона, то немає в цьому ніякого сенсу. Тим паче, будемо відвертими, це не представники окупованих територій, це представники Росії. Про це треба говорити прямо і про це треба говорити з ними в лоб.
- Цивільне населення там дуже різношерстне. Є ті, що залишилися, тому що вони не могли просто фізично звідти виїхати, але вони за Україну. А є ті, які там залишаються, які живуть за гроші України, які отримують пенсії в Україні, які отримують пенсії в Росії, і з такими я би не говорила. Їм потрібно їхати в Росію.
Вже коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що запуск “Платформи” перенесли. Приводом для такого рішення Сивохо стала атака російського агресора в районі Золотого. Цей факт радник голови РНБО назвав “провокацією”, щоправда не уточнивши, хто став автором такої “провокації”, внаслідок якої загинув 22-річний український військовий, а ще кілька бійців отримали поранення. 
Відео Миколи Геркалюка
Фото Марини Сербінович
Дякуємо!
Тепер редактори знають.