Цього року на Вінниччині у різних районах планують запустити одразу декілька сортувальних станцій сміття для його подальшої переробки.
З 1 січня 2018 року почне діяти закон, що забороняє складування на території України неперероблених твердих побутових відходів. Відповідно у Вінницькій області за рік повинні виконати цілий комплекс завдань зі збору, сортуванню та переробки сміття.
Загалом на Вінниччині за рік збирають близько 1,4 мільйони кубічних метрів сміття, з нього майже половину збирають лише у Вінниці. Середньодобові обсяги твердих побутових відходів, які вивозять на полігони та звалища області складають 3,5 тисячі кубічних метри. І це враховуючи, що послугами зі збирання відходів та їх транспортування охоплено лише 84% населення Вінниччини.
Як повідомив заступник голови Вінницької ОДА Василь Броварник, у Вінницькій області лише у 21 населеному пункті організована певна робота по сортуванню сміття, де здійснюється відбір, наприклад, скла, полімерів, заліза, паперу. Але навіть у цих населених пунктах такий відбір здійснюють не більше 5-10% населення.
- Сміття повинно максимально збиратися та перероблюватися, – розповів Василь Броварник. – Воно не повинно лежати вздовж лісосмуг та на узбіччях. На жаль, тут потрібно піднімати рівень культури всього населення. Адже красиво жити все-таки краще.
На сьогодні в області функціонує сміттєсортувальна лінія поблизу Вінниці – у селі Стадниця.
Наразі обласною владою здійснюється облаштування сміттєсортувального комплексу у Мурованих-Курилівцях, подібний проект розробляється для міста Бар, також працюють над закінченням будівництва та введенням в експлуатацію сміттєсотувальних станцій в Козятині, Липовці та Тульчині. Крім цього, таку ж станцію цьогоріч розпочнуть будувати для Вінниці.
- Цього року Вінниця розпочинає перший етап будівництва заводу з переробки відходів в селі Людовка. Однак, я акцентую увагу на тому, що будуватиметься не полігон чи сміттєзвалище, – зауважив Василь Броварник. – Ми взагалі повинні відійти від такого поняття, як «сміттєзвалище». У нас їх бути просто не повинно. Хоча на сьогодні у нас лише офіційних 789 полігонів. А скільки ще є стихійних сміттєзвалищ, які ніде не реєструються? Тому нам потрібно будувати системи переробки, які в багатьох країнах здійснюються безпосередньо в самих населених пунктах.
Розповідаючи про досвід іноземців, Василь Броварник зауважив, що в Європі такі системи працюють по-різному: може відбуватися повне детальне сортування відходів у домоволодінні, а може розвиватися система пунктів збирання. У нас розроблено «Схему інтегрованого поводження з побутовими відходами у Вінницькій області», яка передбачає збирання та поділ на дві групи: вологі та сухі відходи, або органіка та неорганіка. В подальшому відходи направлятимуться на переробку. Сміття звезуть на спеціальний критий майданчик, перероблять, відберуть вторсировину, а залишки будуть складуватися для подальшого захоронення. Стосовно органічних відходів, то їх, за можливості, будуть перероблювати на біогаз.
Василь Броварник запевнив, що Вінницькій області вистачить року, щоб виконати усі заплановані завдання, але питання лише в ціні.
- На сьогодні ми, на жаль, не можемо встановити таку ціну для населення, як, наприклад, в Італії, де на людину йде 65 євро на рік. У нас ціна за збір сміття, його транспортування та переробку становить близько 4 євро. Проблема в тому, що можна знайти інвесторів та запровадити ці технології, але для того, щоб виконати всі заходи, нам необхідно сотні мільярдів.
Протягом дня Vежа декілька разів намагалася зв’язатися із Василем Броварником, щоб дізнатися скільки ж коштів виділили на будівництво цих шести сміттєпероробних комплексів та чи вистачить їх потужності для окремих районів та області загалом, але, на жаль, отримати цю інформацію не вдалося.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.