“Центр історії Вінниці” опублікував чергове відео про давню Вінницю в рамках проєкту #fridaymovie. Цього разу – про П’ятничани 1929 року, коли вони були ще окремим селом, а не вінницьким мікрорайоном.
На фейсбук-сторінці “Центру історії” Вінниці зазначили, що це найдавніше відео з П’ятничан, про яке наразі відомо. Кадри цієї кінохроніки – Державної архівної служби України. А про те, що на них зображено, на відео детально розповіла Олеся Коваль, заступниця директора “Центрі історії Вінниці”.
Наперед зазначимо, що зображено там перевезення зерна до староміського млина, церква Різдва Пресвятої Богородиці, мітинг біля Райспоживспілки та млин на Старому місті.
“Перший сніп на індустріалізацію країни поставили селяни…”
– Отож перед нами – кінець літа – початок осені 1929 року. П’ятничанське сільсько-споживче кооперативне товариство “Відродження”. Зауважимо, що триває перша “п’ятирічка”, відбувається активна індустріалізація, а також реалізовується політика створення колективних господарств. У цьому процесі споживчі товариства перетворюються в органи розподілу продовольчих ресурсів під керунком більшовиків, – каже Олеся Коваль.
На перших кадрах кінохроніки зображена одна із селянських хат на П’ятничанах. У ній організували невелике зерносховище, й очевидно члени кооперативного товариства вантажать з нього мішки із зерном.
На наступних кадрах кінохроніки – завантажене зерно вже везуть на декількох підводах по вулиці, що тепер називається ім. Івана Богуна. На першій з підвод, де сидять робітник та робітниця, встановлено червоний прапор. Олеся Коваль каже, що ми хоч і не бачимо його колір, але можемо здогадатися, бо весь процес передачі зерна відбувався під егідою правлячої партії.
На цих кадрах особливу увагу привертає храм, збудований на початку 20 століття. Це церква Різдва Пресвятої Богородиці на П’ятничанах, автором якої, найімовірніше, став архітектор Григорій Артинов.
Сучасний вигляд церкви. Фото Марини Сербінович
На відео видно, що в храмі Різдва Пресвятої Богородиці усі віконниці закриті дерев’яними щитами. Це дає можливість припустити, що він був уже зачиненим, бо в місті паралельно тривала антирелігійна кампанія. А вже початку 30-х років у цій церкві розмістили велике зерносховище та згодом – клуб.
На той момент (1929 р.) зачиненими були також Вознесенський храм на Замості та синагога у центральній частині міста.
– Зазначу, що жертводавцем у будівництві [храму Різдва Пресвятої Богородиці] ще напередодні Першої світової війни (адже в Першу світову він уже був діючим) був Здіслав Ґрохольський. Досі у храмі зберігається своєрідна реліквія парафії – чаша для причастя із його дарчим підписом, – зауважила Олеся Коваль.
Здіслав Ґрохольський
Мітинг біля Райспілки
На наступних кадрах кінохроніки видно, що делегація, яка рухалася із П’ятничан, прибула до середмістя Вінниці та взяла участь у мітингу. Зокрема бачимо транспарант із написом “Перший сніп на оборону країни рад! В разі потреби – дамо останній! Геть імперіалістичні війни…” та підписом мешканців села Цвіжин (це Вінницький район Вінницької області).
Відомо, що цей мітинг відбувався біля Райспоживспілки за адресою: вул. Раковського, 2 (нинішній проспект Коцюбинського). І на кадрах видно, що він зібрав чималу кількість учасників, які уважно слухають мовця. Останній, до речі, розмістився на балконі цієї будівлі, але наразі її не вдається ідентифікувати. У “Центрі історії Вінниці” кажуть, що імовірно ця будівля до нашого часу не збереглась.
– Важливо зазначити, що досить впізнаваним є сам балкон, на якому вступають учасники мітингу. Це досить типова ковка для Вінниці. І зокрема такого ж штибу балкон можна побачити на будинку по вулиці Соловйова навпроти школи №17. Однак таких балконів траплялося в місті декілька, і вони є виразними для Вінниці першої чверті 20-го століття, – каже Олеся Коваль.
Будівля з балконом, що не збереглась (на нинішньому проспекті Коцюбинського).
Приклад такого балкону на вул. Соловйова. Фото з архіву.
“Здають до млина Союзхліба”
На останніх кадрах кінохроніки зображені вози, які прибули до млина, а також те, як робітники розвантажують мішки із зерном для подальшої переробки. Зазначається, що на той момент “Союзхлібом” називали Вінницьку міжрайонну контору однойменного державного об’єднання, яка займалася заготівлею зернових, бобових, круп’яних і фуражних культур.
– Якщо ми припускаємо, що усі попередні події відбувалися у Вінниці, то імовірно на кадрах кінохроніки – староміський млин, що розташований на сучасній вулиці Данила Нечая. Він діяв іще в дореволюційні часи та зберігся до сьогодні, – зазначила Олеся Коваль.
Попередня відео з цієї кінохроніки – про центр Вінниці та підготовку тракторів до посівної кампанії у 1928 році – дивіться за ЦИМ посиланням.
Відео Центру історії Вінниці
Дякуємо!
Тепер редактори знають.