Оновлено: 30 Березня 2020, в 12:04
Складно повірити, але саме американки, сім’ї яких емігрували з території сучасної України, стояли у витоків створення “жіночого дня”. Однією з “піонерок” руху за права жінок є єврейка родом із містечка Бар, що на Вінниччині – Тереза Сербер.
Саме вона, а не Клара Цеткін, першою заговорила про відзначення “Національного жіночого дня”, який пізніше поширився і на Європу. Попри свій значний слід в історії, ім’я Терези мало згадується навіть у сучасному контексті. Так само мало відомо про її дитинство.
Тереза Сербер (у шлюбі – Малкіель) народилася 1874 року в єврейській родині у містечку Бар, що на Вінниччині. Батьки дівчини – Чарльз та Ені Сербер – переїхали до Нью-Йорка зі всією сім’єю коли Терезі було сімнадцять років.
У родині, окрім неї, було вісім дітей – сім дівчаток та хлопець на ім’я Девід.
Більшість джерел вказує місцем народження Терези місто Бар, що на Вінниччині (на той момент частина Російської Імперії). В передмові до роману Терези Сербер “The Diary of a Shirtwaist Striker” написано, що її біографічна відомості досить мізерні. Місце її народження фігурує в непідписаній статті у журналі “The Socialist Woman”, яку, швидше за все, Тереза написала сама.
Як і більшість молодих емігранток, вона була змушена заробляти на своє проживання сама. Відтак Тереза влаштувалася на роботу в швейний цех – неймовірно експлуатаційну на той час галузь виробництва. Відтак, Тереза почала долучатися до рухів, які відстоювали кращі умови праці для робітників та права жінок.
Як ідеться у дописі на сторінці “Українського інституту національної пам’яті”, у 1899 році Тереза вона вступила до Соціалістичної партії Америки і за 10 років стала однією з її лідерок. Тереза створювала клуби виборчого права та доклала чимало зусиль, щоб підвищувати в людей розуміння того, з якими труднощами мають справу жінки-емігрантки. Останні два десятиліття свого життя присвятила освіті жінок-емігранток та їхньої “натуралізації”.
Вона була здібною письменницею, відтак у своєму творі висвітила «Повстання 20 тисяч» — масового страйку робітників швейної промисловості Нью-Йорка, переважно єврейок, в 1909 році.
Саме за її пропозицією наприкінці лютого 1909 року Соціалістична партія Америки влаштувала в Нью-Йорку “Національний жіночий день”. Згодом святкування “жіночого дня” поширилося в Європі. На жаль, на території країн колишнього СРСР “жіночий день” перетворився на “свято прекрасної половини людства”, втративши своє правозахисне підґрунтя.
Чоловіком Терези став її товариш та друг, юрист Леон Малкіель. Генрієтта, єдина дочка у шлюбі, була журналісткою та діловою жінкою, яка спільно з чоловіком заснувала видавничу компанію “CQ Roll Call”. Також чоловік Генрієтти – Нельсон Пойнтер – був засновником відомої некомерційної журналістської школи “Інститут Пойнтера” (Poynter Institute for Media Studies).
Тереза Сербер Малкіель померла восени 1949 року. Ще за життя її роль, як радикальної соціалістки, була призабута. Натомість, “вдова відомого Нью-йоркського юриста” присвятила свої останні двадцять років життя просвітництву.
Для написання матеріалу було використано матеріали з: фейсбук-сторінки “Українського інституту національної пам’яті”, “Vice”, “Jewish Women`s Archive”, вікіпедії, сайт “Poynter.”, генеалогічних сайтів “Geni”, “Family Search” та “Online archive of California” та роману “The Diary of a Shirtwaist Striker“.
Ілюстративне фото – Calum Heath
Фото в тексті – Вікіпедія, “Blush.”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.