5 березня у Вінницькому окружному адміністративному суді відбулось останнє підготовче судове засідання у справі щодо скасування електронного квитка для проїзду громадським транспортом у Вінниці. До розгляду справи загалом залучили 98 третіх осіб.
Судді тричі виходили до нарадчої кімнати, однак, зрештою закрили підготовче провадження та призначили розгляд справи на 19 березня. Проте “позасудові” дебати почались вже сьогодні, тож кілька десятків людей могли почути від позивачів, чому бути фізичною особою” – погано, а “Україна не є державою”.
Позивачки Олена Кучерук (зліва) та Марія Таран (справа)
Нагадаємо, позовна заява на 22 сторінки, яка стосувалась скасування електронного квитка, надійшла до суду від шести осіб – деякі з них представляли інтереси своїх дітей, були опікунами, а більшість – є особами з інвалідністю тощо. Водночас, наразі адвоката позивачі не мають.
Зокрема, позивачі просять:
– скасувати рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 №1254, яким запроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та затверджено Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці”;
– зобов’язати міську раду забезпечити можливість пільговикам сплачувати (не сплачувати) за проїзд як і раніше – за посвідченнями, проїздними і т.д.;
– визнати право споживачів обирати готівкову чи безготівкову форму оплати за проїзд.
Позивачі, деякі з яких проживають в Якушинцях, вважають протиправними вимоги “щодо обов’язкової реєстрації в АСООП (автоматизована система оплати – авт.), скасування права на пільговий проїзд немешканцям м. Вінниці” та обмеження кількості поїздок для пільговиків.
Зазначається, що протиправними є пропозиції викупляти у КП “Вінницякартсервіс” картки головами інших ОТГ та засуджується план запровадити виключно безготівковий проїзд тощо.
Позиція окремих третіх осіб (з попередніх слухань)
Клопотання та “філософсько-правові” спори
Попри те, що частина позивачів вчора на засідання не прийшла, зала судового засідання переповнилась людьми. Цього разу абсолютна більшість з них виступали вже не вільними слухачами, а третіми особами на стороні позивача. На стороні відповідача (Вінницької міської ради) третіми особами були лише Вінницька транспортна компанія та “Вінницякартсервіс”.
Першим питанням, яке розглянув суд, стало долучення до числа дев’яноста п’яти третіх осіб ще трьох людей.
Звісно, зала судового засідання не змогла розмістити всіх учасників справи, тож частина “третіх осіб” слухала процес з коридору, а більшість – просто не прийшла. Після перебування в нарадчій кімнаті суд задовольнив заяви останніх трьох людей.
Після цього позивачі, зокрема, Марія Таран та Олена Кучерук, запропонували допитати себе та ще одну людину в якості свідків під час розгляду справи по суті. Суд це клопотання задовольнив.
Щоправда, наступному клопотанні позивачів – щодо витребування документів, які стосуються системи електронного квитка відмовив. Так, позивачі, зокрема, просили витребувати відомості про систему АСООП (автоматизована система оплати – авт.), однак через те, що це не стосується предмету оскаржування, суд відмовив.
Олена Кучерук
Також позивачі хотіли витребувати нормативно-правовий документ, яким регулюється система безготівкового проїзду. Однак, за словами представника міської ради, відповідний Порядок і так є в публічному доступі. Тож суд відмовив цьому клопотанню через те, що не було доказів самостійних спроб позивачів отримати Порядок.
Нарешті, останнім було клопотання представника Вінницької транспортної компанії залишити позовну заяву без розгляду через нібито сплив строків позовної давності. Серед іншого, юрист підприємства зазначив, що не було надано жодних доказів того, що позивачам не вдалось скористатись пільгами в транспорті за нової системи оплати проїзду.
Представник ВТК
Суд це клопотання не задовольнив, і після ще одного виходу до нарадчої кімнати нарешті призначив розгляд справи по суті на 12:30, 19 березня. Після цього судді покинули залу судових засідань, а учасники мали почекати принесення до зали процесуальних документів. Однак, як виявилось, це дало старт “позасудовим” дебатам, зокрема, між позивачками Кучерук і Таран та представником ВТК.
Поступово словесний спір перейшов у “філософську” площину, в якій позивачка Кучерук висловила сумніви щодо України як держави. На її думку, аргументами, що “доводять” неоднозначність нашої державності є, зокрема відсутність прямої помітки в паспорті та Великого державного герба.
З її слів, наприклад, в Ізраїлі в паспорті прямо “пишеться “громадянин держави Ізраїль”. А так як в паспортах українців пишеться “громадянин України”, то цінність публічних інститутів нібито падає. На логічне питання представника ВТК, чому вона тоді прийшла до суду як державного інституту влади, Кучерук зазначила, що “була вимушена”.
Далі до спору поступово підключилась Марія Таран, спробувавши “доктринально” навести докази того, чому бути “фізичною особою” – це погано.
“Фізична особа” – що це? Якщо відняти у Вас дух, зостанеться фізична особа. Тобто смердячий труп залишиться. Ви зрозуміли, що таке фізична особа? Над нами посміялись. Нас назвали “фізичними особами”, так от ми відмовились від цього статусу. Ми живі люди, не “фізичні особи”- зазначила Марія Давидівна, перебиваючи представника ВТК, який не розділив таких поглядів.
Зрештою, не дочекавшись розв’язки таких “філософсько-правових” баталій, журналісти Vежі покинули будівлю суду.
Фото автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.