Допрем’єрний показ фільму “Крути 1918” у п’ятничний вечір 1 лютого несподівано для багатьох став, напевно, головною культурною подією Вінниці з початку року.

Ще за годину до початку показу біля кінотеатру Коцюбинського почала збиратися публіка та журналісти. Окрім пересічних кіноманів у фойє приміщення можна було побачити заступників мера та директорів департаментів міськради, істориків, історичних реконструкторів (дехто з них був саме в історичному одязі), ветеранів сучасної війни з Росією, загалом – значну частину вінницького культурного бомонду.

“Світський раут” в “Коцюбинського”

Ближче до початку спілкування з акторами, запланованого на 19:00, до “Коцюбинського” приїхав і міський голова Сергій Моргунов з сім’єю, і так само – секретар міськради Павло Яблонський разом з рідними.

Саме спілкування з частиною знімальної групи, яка приїхала цього до дня до Вінниці, відбувалося в найбільшій залі експоцентру: тут влаштували охорону й гардероб, а ще – пригощали безкоштовним попкорном і вином.

Хоча публіка на початку не надто налягала на смаколики, а більше спілкувалася між собою, позаяк далеко не завжди у Вінниці, на одному заході – та ще й культурному! – може зібратися така кількість міського істеблішменту.

Про що говорили актори та режисери перед показом

Саме ж спілкування з акторами перед фільмом перетворилося швидше на кілька стихійних брифінгів для преси: кількох акторів оточували кільцем журналісти та оператори по черзі та одночасно. І лише в коротких перервах між “атаками” медійників актори могли роздати автографи, які вони ставили на однойменній книзі з романом Костянтина Коновалова, сценариста стрічки.

“Це стрічка про початок боротьби за українську незалежність. Ми знаємо, наскільки викривлялася наша історія протягом століть. Тепер нам нашу справжню історію треба “складати”. Якщо нам вдасться це зробити через ось такі художні приклади – то дай нам Бог перемоги”.

“Під час зйомок ми не відчували тиску якогось політичного. Тиск ми відчували тільки внутрішній: коли багато бігали і від цього піднімався тиск. А взагалі, лише власне почуття правди і справедливості – це єдине, чим ми переймалися під час зйомок”.

“Ми сподіваємося, що ви вийдете з перегляду цього фільму не “порожніми”. Це буде найбільша нагорода для нас”

Про фільм

Зрештою, після кількох закликів ведучої заходу, публіка поступово почала розходитися відразу по двох залах кінотеатру, де одночасно мав розпочатися показ.

Якщо писати без витягів з Вікіпедії та цитат істориків, фільм “Крути 1918” – це оповідь про легендарний епізод війни України за незалежність проти Росії, яка з перервами триває вже сотні років.

Ідеться про події 1918 року, коли Українська Народна Республіка відчайдушно змагалася за своє право на існування на мапі світу. В умовах, коли влада українців була нестійкою, а Київ – наповнений російськими агентами, війська Муравйова просувалися по Україні, готуючись атакувати столицю. Для того, аби зупинити масовану навалу росіян, українська армія мала зупинити російських матросів біля невеликої залізничної станції Крути.

З огляду на знекровленість нашого війська, до оборони Крут залучили також молодих та недосвідчених київських курсантів. Їм не змогли прислати підкріплення, адже саме в цей час почалося більшовицьке повстання на київському заводі “Арсенал”.

Як наслідок, кількасот оборонців Крут зуміли затримати наступ 4-тисячного загону ворога. Проте 27 українських курсантів росіяни захопили в полон і стратили. Перед розстрілом молоді українці співали “Ще не вмерла України”. Їхній подвиг вразив сучасників і допоміг УНР тимчасово зберегти державність.

Сама стрічка, попри анонсовану характеристику “історичний екшн”, більше залишила враження історичної психологічної драми, хоч і не без достойних батальних сцен. На суб’єктивну думку автора, який аж ніяк не може вважатися фаховим кінокритиком, лейтмотив фільму – це все ж гострі та болючі емоції, особисті людські драми на тлі доленосних історичних подій.

Як було видно в перші секунди після увімкнення світла в залі, значна частина глядачів таки не змогла стримати сльози під час деяких сцен. Таких епізодів – щемливих і трагічних – у фільмі було вдосталь. І крім хорошої гри акторів, вони підкреслювалися ще й дуже вдалим, майже містичним, саундтреком. Одна з найсильніших таких сцен, на думку автора, навіть не момент розстрілу захисників Крут за наказу чудово зіграного наркомана Муравйова. А момент зустрічі потяга з Крут на київському вокзалі, коли родичі курсантів змогли відшукати на платформі далеко не всіх захисників української держави…

Що ж до гарно зіграних образів – таких тут було вдосталь. Однак найбільш яскравим персонажем, безперечно, є російський кат Муравйов.

Більшовицький найманець, який жорстко сидить на морфії, демонструє типові риси психопата, в розпорядження якого потрапив бронепоїзд, артилерія і тисячі матросів-фанатиків. Він інколи нагадує героя Ґері Олдмена з “Леона”, особливо коли в нього трапляється чергова “ломка” без дози, або ж “екстаз”, щойно порція наркотику знову потрапляє в кров.

Така поведінка, за словами знімальної групи, була притаманна йому й у реальності сто років тому – він справді був “кінченим” наркоманом. Зрештою, через це Муравйов і був застрелений своїми ж як неадекватна істота.

Не можна не відзначити і хороше почуття гумору режисерів та сценаристів, особливо під час майже інтимної сцени в кав’ярні київського єврейського підприємця. Вже після фільму дехто з глядачів пропонував “забрендувати” цей епізод і відтворити його в постійному вигляді у форматі сучасної кав’ярні. Є в стрічці й паралельна шпигунська сюжетна лінія, також виконана досить несподівано, коли майже до розв’язки не зрозуміло, хто ж все-таки є зрадником і що відбувається насправді.

Загалом фільм справив враження вчасного і правильного для нинішньої української аудиторії. Він не дає забути, а когось – спонукає згадати, в якій ситуації зараз перебуває Україна. Чим є, була і буде Росія для України поки вона існує як імперія. А ще, наскільки наша історія є циклічною, а відтак майже завжди трагічною, якщо повторювати одні й ті самі помилки.

Після тривалих оплесків, що почалися з фінальними титрами, коли вся зала в жесті поваги встала з крісел перед екраном, про це говорив і мер Вінниці Сергій Моргунов, який взяв слово на сцені.

 – Це фільм про те, що повторюється зараз. Про те, чому в ті часи ми втратили незалежність: бо не було єдності народу і політикуму. Це фільм про патріотизм і любов до Батьківщини, про зраду і жорстокість. Про життя і смерть. Якщо ми зараз бачимо ці емоції та сльози в глядацькій залі, значить команда стрічки відпрацювала на всі 100, – сказав міський голова.

А крім іншого повідомив, що минулого тижня відбувся закритий показ стрічки “Таємна операція” (раніше відомий як “Замах на Симона Петлюру”). Тож не виключено, що невдовзі ми побачимо ще одне якісне історичне українське кіно.

Вже після стрічки глядачі та журналісти мали змогу ще раз поспілкуватися зі знімальною групою і добрати автографів, хто не встиг. Тоді ж на “сцену” вийшов і Віталій Головенько з організації “Жива історія”: саме їхня спільнота вінницьких історичних реконструкторів виконали ролі другого плану під час зйомок. Попри те, що реконструкторів залучали і з Києва, Львова та Одеси, саме вінницький “загін” був найбільш чисельним в “Крутах 1918”.

Замість підсумку: важливо, що форма цієї кінорозповіді про бій під Крутами була обрана саме в такому “масовому” форматі: без наративів і менторського тону, без гасел “в лоб” (як підкреслила знімальна група), а через прості людські емоції та дуже чутливі аналогії з сьогоденням. Складно сказати, чи матиме фільм міжнародний успіх з огляду на певну локальність цієї події в буремні часи після Першої світової, однак прокласти шлях до серця українського глядача він має дуже хороші шанси.

На широкий екран “Крути 1918” вийдуть вже з 7 лютого. І хочеться вірити, що він все ж не залишить українську аудиторію “порожньою”.

Читайте також: «Зима хоробрих»: про зйомки українського фільму-екшну “Крути 1918” з перших вуст.  Інтерв’ю з актором Олександром Олексенком

Фото Ольги Мірошниченко

admin

Технічний адміністратор сайту

See Full Bio