Політична реклама
Його не часто побачиш на екрані, його імені немає на десятках білбордів, він не постить відеозвернення в інстаграм і загалом його складно назвати надто публічною особою.
А між тим – він секретар міської ради, фактично – друга людина в місті. За регламентом він замінює міського голову, коли той перебуває у відрядженнях абощо, а крім іншого – координує роботу депутатського корпусу. Секретар міськради – це як спікер міського парламенту. І він також балотується на цьогорічних виборах.
Сьогодні на Vежі – інтерв’ю з секретарем Вінницької міської ради Павлом Яблонським.
– Ви фактично є другою особою в місті за повноваженнями, але вважаєтеся досить непублічною людиною. Про вас мало пишуть, Ви не так часто з’являється на публіці порівняно з іншими політиками. Чому так?
– Знаєте, я навіть ніколи про це не задумувався. Мені просто було цікаво попрацювати на користь міста, на користь громади, спробувати себе в нових якостях. Щодо публічності – просто не ставив це за ціль.
Але в принципі я на всіх публічних заходах разом з міським головою, ми проводимо сесії та депутатські комісії і я часто буваю перед камерою і спілкуюсь з людьми. Але повторюсь – публічність не є ціллю, загальна робота стоїть вище за це. Ви, до речі, перший хто мені про це сказав.
– Для людей посада, яка називається «секретар міськради» – це щось трохи незрозуміле. Насправді не всі знають, чим займається ця людина, адже це зовсім інше, ніж те, що ми звикли сприймати під словом «секретар». Чим займається секретар міськради, які ваші функції?
– Справді, іноді навіть кажуть «секретар Моргунова». Але насправді секретар міськради відповідальний за те, щоб відбулося засідання сесії. Має бути вчасно сформований порядок денний, має відбутися робота в комісіях і проведене безпосередньо пленарне засідання. Це загалом зона відповідальності секретаря міськради. Умовно кажучи, це «міський парламент» і я відповідаю за те, щоб цей парламент якісно функціонував.
– Я знаю, що в багатьох інших міських радах, в інших містах країни, посада секретаря полягає не лише у такій формальній роботі, а в тому числі в спілкуванні з депутатами, в намаганні їх переконати, як кажуть – «зібрати голоси». Чи доводилося Вам у цій каденції таким займатися і намагатися їх переконувати ухвалити те чи інше рішення?
– Налагодити роботу депутатського корпусу – це, я вважаю, було і є нашим завданням і основною заслугою. Тому що ми протягом перших шести місяців від початку роботи цієї ради досить плідно попрацювали з колегами з різних депутатських фракцій та груп. І в принципі нам вдалося сформувати гарний, монолітний депутатський корпус.
Мені було в цьому сенсі легше, тому що до мене був дуже гарний попередник – Сергій Моргунов. Вони разом з Володимиром Гройсманом, ще з 2006 року суттєво змінили підходи до депутатської діяльності та підвищили ефективність роботи сесій. І цей досвід, який був тоді закладений, я його просто отримав і ми продовжили робити те, що було закладено ще в 2006 році.
Які основні принципи? Я відразу запропонував депутатам, аби ми забули про партійні приналежності всіх. Тому що це нераціонально, коли є партійне керівництво в Києві, яке звідти дає вказівки на всі регіони. Щодо того, наприклад, голосувати за бюджет чи ні, підтримувати якісь земельні питання чи ні. Як це керівництво в Києві може знати, що зараз більш ефективно для нашої вінницької громади? Звісно, юридично були створені фракції, є голови фракцій. Але основне – це вінничани, мешканці нашого міста, і ми працюємо на громаду. І протягом перших шести місяців-року більшість питань, пов’язаних з цими політичними лозунгами, вдалося владнати.
– Ця міськрада – вона за кілька днів вже відійде в історію. Наскільки Вам взагалі було комфортно працювати з цією каденцією, ви будете за нею сумувати?
– Я по життю прихильник такого підходу, що в кожної людини можна чомусь навчитися. Кожна людина дає якісь приклади, несе якусь енергію. Ми цим складом ухвалили дуже багато гарних, ефективних, потужних рішень для нашої громади. Я вважаю цей склад міськради досить ефективним. Я вдячний кожному депутату за ту енергію, час, які вони присвятили розвитку нашого міста.
Сумувати… Ну, ми ж нікуди не зникаємо, ми всі залишаємося жити в нашому місті. З багатьма колегами і з минулих скликань в нас лишаються гарні стосунки: ми до цих пір зідзвонюємося, зустрічаємося, радимося.
– Коли був апогей коронакризи, в березні, Ви були одним з тих, хто ухвалював дуже важливі рішення: щодо протидії хвороби і всіх тих явищ, що їх спричиняли карантинні обмеження. Якби відмотати час назад і повернутися в той період, ви б змінили щось у своїх рішеннях?
– Приймали рішення ми всі, але ми маємо передусім подякувати Сергію Моргунову, за те що він проявив ініціативу і виніс ці питання на розгляд сесії. Так, завдяки тим рішенням, які ми ухвалили завчасно, ми виділили кошти і змогли вчасно забезпечити наші лікарні ЗІЗ, ліками, технічно забезпечити. Ми тоді придбали і ШВЛи, і виділили кошти на прокладання кисневих мереж. Все це дозволило нашим лікарям достойно прийняти ті виклики, які поставила хвиля коронавірусу.
Я впевнений, що ми ухвалили ефективні рішення і утворили 3-місячний запас ЗІЗ – ми це зробили. І навіть сьогодні в лікарнях зберігається тримісячний запас, ми готові до другоїх хвилі.
Завдяки тим рішенням, які ми ухвалили весною, нам вдалося збити так звану «шапку на графіку». Якщо подивитися на графік, як розвивається епідемія, він іде похило по наростаючий. Але потім йде “свічка” догори і в цьому є проблема. Бо це дає непідйомне навантаження на лікарні, на лікарів і на всю медичну галузь. Нам вдалося тоді завдяки всім заходам цю «шапку» збити.
Так, зростання захворюваності було, але воно виявилося не таким критичним, і ми уникнули цієї «свічки» на графіку. І тому галузь не “лягла”, місто не стало і продовжила працювати інфраструктура. Найголовніше – не лягла економіка, адже економіка – вона попереду всього.
– Крім економіки є ще дуже важливе питання, яке турбує вінничан вже не перший рік і сподіваюсь – турбуватиме вже не дуже довго: це питання води і Південного Бугу. Що взагалі з цією проблемою робити, чи є якесь комплексне рішення? Адже ми розуміємо, що розв’язання цієї проблеми залежить не лише від Вінниці. А також від тих областей, які розташовані вище за течією.
Чи є якісь перемовини з іншими областями і спроби знайти комплексне рішення для порятунку річки і нашої води в оселях?
– Питання води в нашому місті дуже актуальне і ви знаєте, що ми неодноразово його піднімали. І міський голова ініціював звернення до обласної ради, для того, щоб обласна рада передала у міську комунальну власність підприємство «ВінницяОБЛводоканал». Бо в нас сьогодні де-юре немає повноважень займатися розвитком Водоканалу і витрачати кошти на Водоканал. Від чого і залежить якість води.
Зі свого боку що ми зробили: мер ще три роки назад дав доручення придбати два земсняради і ми почали очистку акваторії Південного Бугу в зоні забору води. Тобто від межі Вінниці зі Стрижавкою і звідти до місця забору ми вже третій рік займаємося очисткою акваторією. Це дає свої результати, але це не повний обсяг. Далі має бути реконструкція мереж, реконструкція очисних. Це великі кошти, це час, це фахівці.
Ми готові до таких випробувань, ми навіть в складі делегації їздили у Францію, в Діжон, переймати досвід, як у місті приблизно такого ж формату як Вінниця налагоджено водопостачання. Ми вивчаємо це питання, але в нас не вистачає юридичних повноважень. І тому команда Української стратегії вперше веде свою команду в обласну раду, аби мати там своїх представників і можна було отримати важелі впливу і регулювання подібних питань на рівні області.
– Ми знаємо, що розроблена стратегія Вінниця-2030, там маса важливих речей прописана, як має змінитися Вінниця в наступні десять років. Але на Вашу особисту думку як громадянина: якою має бути Вінниця через п’ять років і що головне потрібно покращити або змінити у місті?
– Якщо говорити про стратегію, то я вважаю, що спершу варто говорити про Стратегію-2020. І ще в попередньому скликанні разом з депутатами, коли міським головою був Володимир Гройсман, який ініціювали створення дорожньої карти розвитку міста «Вінниця-2020». Тоді фахівці ретельно працювали над нею більше року і в 2013 році ми на сесії міськради ухвалили реалізувати цей документ.
Що дає цей документ? Він дає можливість зважено та ефективно баналсувати і прогнозувати розвиток нашого міста. По галузях, по напрямках, по пріоритетах. У стратегії розвитку «Вінниця-2020» визначено п’ять пріоритетів і по ним було покроково розписано розвиток нашого міста.
Зараз ми прийняли стратегію «Вінниця-2030». Ми долучили для її розробки професіоналів з усієї країни, які розробили її вже для нашої ОТГ. Адже Вінниця змінилася і зараз до нас приєднається ще сім сіл, внаслідок цього території Вінниці зросте майже вдвічі. І по шести пріоритетах ми прописали, що треба робити. І це є дорожня карта на найближчих десять років.
– Ви знову йдете на вибори. Яка Ваша особиста мотивація, чич хочете Ви залишитися секретарем міської ради?
– По-перше ми є команда, команда однодумців. І Володимир Гройсман і Сергій Анатолійович зібрали команду, якій запропонували взяти участь у виборчій кампанії.
Як член команди я не можу собі дозволити сказати «я постою збоку, поспостерігаю». Звичайно, відповідь «так», звичайно ми йдемо. Ми йдемо щоб продовжити те, що почали.
Треба розуміти, що “один в полі – не воїн”, ми досягаємо тих результатів, які вже має Вінниця, лише завдяки командній роботі багатьох людей: депутатів, міського голови, керівників департаментів, кожного вінничанина, який любить своє місто, тому що це наш спільний дім. Тому зараз нам дуже важлива підтримка вінничан, аби “Українська стратегія” змогла продовжити цю роботу з розвитку Вінниці.
Адже ви знаєте, що Вінниця вже шість років поспіль визнана найкомфортнішим містом для життя в Україні. Таке дослідження проводить незалежна організація, канадський інститут IRI. І найприємніше і найголовніше, що оцінку дають самі мешканці нашого міста. І одним з пунктів в цьому опитуванні є питання: «що ви відчуваєте, коли чуєте слово «Вінниця». Понад 90% відповідає – «гордість». Це є оцінкою моєї також роботи, це є головною мотивацією. Знаючи про таку оцінку, хочеться продовжувати працювати.
Тому хочу закликати всіх вінничан, кому не байдужа доля нашого міста, обов’язково прийти на вибори 25 жовтня. І віддати свій голос тим, хто справді зможе продовжити успішний шлях Вінниці.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.