Допоки всі обговорюють «Нову українську школу», що повноцінно почала функціонувати цього року, все більше батьків починають обирати для дітей альтернативну освіту. Хтось звертає увагу на школи нового зразка, а інші – на домашнє навчання.

Хоумскулінг давно популярний закордоном, а у США вже вважається мейстримом. В Україні домашнє навчання ще не є популярною альтернативою звичайним школам, але батьки хоумскулерів та і самі діти намагаються спілкуватися один з одним, обмінюватися досвідом та допомагати. Адже велика роль на початкових етапах переходу на домашнє навчання належить саме батькам, якщо дитина – “ранній хоумскулер”. Вони шукають інформацію, намагаються адаптувати графік дітей, аби він був комфортним, а відтак навчання не викликало втоми.

Хоумскулінг – це навчання дитини в сім’ї силами батьків або інших родичів, іноді із залученням професійних вчителів і наставників.

Позаяк хоумскулінг ще не досить популярний в Україні, то батьки використовують загальні вимоги по всіх предметах, що вивчає дитина, а також вводять нові дисципліни. Підручники та посібники вони мають змогу обирати самі, багато з них можна знайти в Інтернеті, що значно спрощує процес навчання вдома.

Якщо раніше на домашнє навчання  переводили у зв’язку з певними фізичними проблемами чи ментальними захворюваннями, то зараз – це свідомий вибір батьків та дітей, які прагнуть вчитися по-іншому.

Звичайно, у хоумскулінгу є свої переваги та мінуси і не кожній дитині це підійде, тому варто врахувати багато факторів.

Для того, аби дізнатися як перевести дитину на домашнє навчання та як живеться сучасним вінницьким хоумскулерам, ми зустрілися із сім’єю Литвиненків, де 9-річний Марк вже третій рік навчатиметься вдома. Старша дочка Ксенія навчалася на домашньому навчанні лише півтора роки за станом здоров’я. Дівчинці на рік довелося залишити балетний інтернат і перейти на домашнє навчання.

Як дітям різного віку та темпераменту вчитися вдома, що потрібно врахувати при переведенні на домашнє навчання, як будувати навчальний процес, які є свідомі плюси та мінуси такого навчання, до чого потрібно бути готовим батька і чи дійсно хоумскулінг – це альтернатива, яка навчає дійсно вчитися, а не «зубрити».

Ольга та Костянтин Литвиненко молоді прогресивні батьки, працюють вдома, займаються перекладами, музикою та малюванням, а також соціальною адаптацією випускників інтернату. Ольга за освітою педагог і знає систему «зсередини» саме тому ще на початку не хотіла віддавати сина до школи. Мама Ольги також педагог із 35-річним стажем. Чому ж Марк відучився у звичайній школі лише перший клас і які переваги має перед однолітками? Та чому старшій дочці Литвиненків домашнє навчання не сподобалося, але допомогло отримати кращий атестат?

Про перехід на домашнє навчання

Ольга разом із чоловіком Костянтином пояснюють, що відразу мали декілька причин, щоб не відправляти Марка до школи.

По-перше, Ольга знає систему зсередини та вважає, що світ розвивається швидкими темпами і школа в цьому плану відстає. По-друге, на думку жінки, школи не націлені на навчання, а більше на «зубріння». По-третє, Марк – сова. Хлопчику було дуже важко прокидатися вранці і йти до школи, не говорячи вже про повноцінне сприйняття інформації.

По-четверте – оточення. Марк пішов до першого класу у 26 школу, для хлопчика, чиї батьки не звикли кричати на дітей, було дивним, що вчителі кричать на дітей, а діти один на одного. У першому класі вже були ті, хто «стояли на обліку» в поліції, а кожна перерва, за словами Ольги, була з якимось бійками та лайливими словами.

– Я хотів вчитися, а вони мені заважали. Там просто не можна було вчитися нормально, – говорить Марк.

Батьки вирішили, що можливо проблема у класі і вже наступного року Марк пішов до школи-гімназії №23. Там він провчився два місяці і Ольга з Костянтином вирішили, що домашнє навчання буде найкращим варіантом для їхнього сина. Звичайно, Марка запитали чи бажає він навчатися вдома. Відповідь сина була позитивною.

Ольга згадує ще одну ситуацію, яка поставила остаточну крапку в стандартній освіті сина:

– Одного разу я прийшла на батьківські збори вже у 23 школу і там вчителька почала розповідати як оформлювати зошит з математики. Навіть я того не запам’ятала. Він приходить додому і в нього все правильно вирішено, але не правильно оформлено, все почьоркано червоним. Ну оцінок тоді ще не було. Але ну навіщо так робити? Потім ми вже з вчителькою розмовляли, то вона сказала, що може для Марка це і краще, бо він завжди вирішував задачі якимось своїми способами. Є, наприклад, два способи вирішення задачі, а він приходить до якогось третього висновку, але правильного. Та то не так, як пояснювали, не по правилам. В цьому школа рубає багато чого.

Враховуючи те, що обоє батьків працюють вдома, то проблем із пошуком тьюторів не було. Ольга і Костянтин стали для Марка і батьками і вчителями.

Тьютор – педагог, який діє за принципом індивідуалізації і супроводжує побудову учням своєї індивідуальної освітньої програми, тобто виходячи із навичок, здібностей та бажань дитини, допомагає виробити ідеальну траєкторію руху.

– Я розумію, що для батьків, які працюють цілими днями, це не варіант. Але ми працюємо вдома з дітьми і раніше в Киргистані також працювали з дітьми, то нам простіше, ми можемо працювати з ним, приділяти достатньо уваги. Батькам варто також враховувати індивідуальність дитини, бо не всім цей формат навчання може підійти. Марк, наприклад, не ходив в садочок, тому в нас питань не виникало, – ділиться думками Ольга.

«Ми можемо вчитися вдома, в кав’ярні, у парку»: про процес навчання

У Марка немає чіткого часу на уроки у перерви. Він може робити якесь завдання і, якщо захоче, продовжити вирішувати задачу стоячи, то спокійно може це зробити. Так само вільно хлопчик може під час письма піти  з’їсти бутерброд. У нього немає 5-6 уроків на день та і навчальний процес починається дещо пізніше, ніж у звичайних школах. Важливі завдання Марк вирішує переважно у першій половині дня. Навчатися може всюди: у парку, в кав’ярні, вдома. От і сьогодні разом із батьком під час інтерв’ю вони навчаються – читають книгу про виживання і відразу жваво обговорюють.

Є певний об’єм інформації та предметів, які Марк має засвоїти, щоб добре написати контрольні. Завдяки тому, що зараз багато матеріалів і підручників доступні онлайн, процес навчання та пошуку інформації відбувається легше.

– Я за першою спеціальністю викладач англійської мови. В школі працювала, тому розумію всі ці процеси. Дуже добре, що зараз це все доступно онлайн – є програми, підручники. Це насправді не так важко подивитися, що дитина має засвоїти. Дуже багато існує таких програм як «Розумники»: купуєш курс математики чи української мови, дитина проходить, а ти просто контролюєш процес, даєш якісь тести, щоб побачити чи засвоїв він чи не засвоїв, – говорить Ольга.

Жінка також додає, що переводячи сина на домашнє навчання розуміли, що школа «з’їдає» дуже багато часу. І якщо початкова – це ще нормально, то далі 5-6 годин у школі, а потім виконання домашніх завдань не залишає часу для саморозвитку та хобі. Діти часто постають перед вибором: або хороше навчання або улюблене заняття.

Марку ж вдається поєднувати навчання і те, що йому подобається. Хлопчик ходить до Центру медіаграмотності «#Zliva», входить до «Пласту», малює. Раніше відвідував клуб юних натуралістів і плавання. Батьки просто запитують чи хотів би він піти на певний гурток чи секції і Марк йде, якщо не подобається – кидає. Зараз хлопчик також знімає відео, вчиться монтувати.

Пошуком інформації для сина на перших етапах і зараз займається переважно Ольга. Та вчить Марка самому шукати інформацію в Інтернеті, обов’язково перевіривши її в декількох джерелах. Жінка розповідає, що багатьом здається, що на домашньому навчанні батькам не потрібно нічого робити, але це не так.

– Я навіть читала всі ці дослідження американські, там хоумскулінг вже мейнстрім, а в нас ще багато людей дивується. Часто запитують чи в нас дитина з інвалідністю, чи в нього аутизм. В Америці дослідження показують, що успіх дитини в навчанні не залежить від знань та навичок батьків в плані академічного навчання. Там є розроблені програми і дуже легко рухатися. В нас в принципі воно все також є, але треба ритися, копати. Дехто каже, що ви перейшли на хомскулінг і тепер вам не треба нічого робити. Це не правда – багато чого треба.

Та старші хоумскулери переважно навчаються самі. У цьому Ольга також бачить свої плюси:

– В школі воно тобі все дається готове і ти не виходиш за рамки, а тут ти можеш почати копати ширше, глибше, аналізувати. Мені здається, що вдома дитина навчається навчатися, в школі вона навчається просто зубрити.

Ольга знаходить інші підходи до навчання. Наприклад, Марк не любить такий предмет, як українська мова. Хлопчику важко дається письмо.

– То ми або казку самі пишемо і по ній він проходить правила певні або «Письмонавнику» Тані Стус використовуємо. Ти вже вчиш як писати. Граматика потім підтянеться через те, що ти читаєш багато, вчишся щось сам писати і корегуєш напряму. Воно на більш інтуїтивному рівні засвоюється, – додає Ольга.

Процес навчання безперервний. Навіть влітку Марк навчається за неформальними підручниками.

– Ми влітку також займаємося, багато читаємо. От Марко Біденко – вінницький автор і він дуже цікаво робить підручники. Це авторські підручники. Якщо він хімією цікавиться, то ми можемо досліди хімічні робити. Якщо цікава математика і якісь задачі, яких ще нема в програмі, то будь ласка роби, що подобається. Трохи української, трохи математики, трохи логіки. Замість українського читання в нього є книжки про вдумливе читання. Ти не просто читаєш текст, а далі відповідаєш, замислюєшся, ще щось можеш написати на цю тему. Дуже цікаво, – ділиться досвідом Ольга.

Якщо говорити про фінансову складову, то те скільки ви витрачаєте на навчання дитини залежить від вас самих. Єдине, що Литвиненки платять 3000 гривень в рік за навчання у гімназії, до якої приписані. Економлять на шкільній формі, канцелярії, не здають на школу, клас та свята, але багато витрачають на книги.

Як бути старшим хоумскулером-екстравертом?

Дочка Ольги та Костянтина Ксенія на домашньому навчанні провчилася півтора роки за станом здоров’я. Дівчинка з 10 років не жила з батьками постійно, позаяк навчалася в балетних інтернатах та школах. Ольга готувала дочку, що у балетних школах може бути важко, на неї кричатимуть і не всі можуть це витримати, проте Ксенія присвятила своє життя балету, а з батьками бачилася лише на вихідні.

Ксенія – типовий екстраверт і сама розповідає, що не може без постійного «двіжу». Дівчина любила вчитися в школі, тож якби не травма, то не обрала б домашнє навчання, адже дуже любить спілкування з однолітками.

– У мене був вільний графік, мені не потрібно було вранці вставати і все таке. Але я екстраверт, тому мені було трохи скучно, бо всі мої друзі або в іншому місті, або коли я вже закінчила все робити, вони ще сидять в школі, тому я переважно сиділа вдома.

Ксенія розповіла, що вставала не рано і могла йти робити уроки у будь-яке місце. Дівчина говорить, що переходити на домашнє навчання у 14 років дуже важко, але можливо:

– Я просто розуміла, що мені потрібно все вивчити, адже нам присилали контрольні роботи, які все одно потрібно було робити, щоб мати хороший атестат. Тому доводилося все вчити навіть краще, ніж вчила в школі. Закінчила краще, ніж було би в школі.

Ольга додає, що дуже багато батьків переводять дітей на домашнє навчання у 10-11 класі, аби інтенсивніше готуватися до ЗНО:

– В хоумскулінгу ти можеш контролювати, що ти вчиш і що ти не вчиш. Далі ти можеш обрати декілька предметів, які хочеш вчити.

Про соціалізацію

В сім’ї Литвиненків постійно живе багато людей, Марк ходить на різноманітні заняття та гуртки і зовсім не схожий на закоплексованого хлопчика. Навіть під час інтерв’ю спочатку дещо соромився, а згодом абсолютно вільно спілкувався. В оточенні Марка мало однолітків, але він легко може спілкуватися як з молодшими, так і старшими.

Ольга зізнається, що багато батьків бояться забирати дітей на домашнє навчання, адже вони випадають із системи спілкування з однолітками. Для цього радить віддавати на різні гуртки, де діти приблизно одного віку і мають спільні уподобання.

– Шкільна модель виховання і навчання була нав’язана урбанізацією нашого суспільства. Раніше така роль виховання і освіти лежала на батьках і зараз в Європі батьки часто шукають дітям не місце, де можна диплом отримати, а шукають майстрів, де дитина може чомусь навчитися. Як раніше, віддавали якимось ковалям, що навчив чогось, «зробив людину», – розповідає Костянтин.

Ольга також вважає, що в сучасному світі для того, аби бути хорошим спеціалістом, не обов’язково отримувати дипломи:

– Якщо подивитися зараз на світ професій, то ніхто ж не дивиться на диплом, дивляться на навички. Покажіть своє портфоліо, свої роботи. Зараз діти, якщо мають до чогось талант, бажання та хист,  вже в 13-14 років можуть непогано заробляти своїми навичками.

Жінка додає, що університети та інші вищі навчальні заклади потрібні людям з академічним складом розуму, які 100% хочуть розвиватися далі у своєї професії і потребують для цього певних навичок.

– Щодо освіти, то я не педагог, не соціолог і не перекладач, але це те, чим я заробляю на життя, – додає Костянтин.

Ольга розповідає, що багато людей думають, що домашнє навчання позбавляє соціалізації та справжньої дружби і спілкування з однолітками для дітей обов’язкове. Жінка має щодого цього свою думку:

– Я дуже серйозно займалася вивчення питання прив’язаності. Чим більше дитина прив’язана до батьків нормальних (коли це саме не залежність, а прив’язаність здорова), тим більш незалежна вона у майбутньому житті. Прив’язаність полярна. І чому в багатьох батьків проблеми з дітьми-підлітками, бо цей період прив’язаності ще формується і вона переключається на підлітків. Тобто сліпі ведуть сліпих. Діти не можуть бути прив’язаними і до батьків, і до підлітків. Вони прив’язуються до того соціуму, де проводять більше часу і тоді починається, що мама, тато не розуміють що з дитиною відбувається. Добре, коли воно добре і погано коли це оточення підлітків погане.

Ольга вважає школу штучним середовищем, де діти переважно спілкуються з однолітками, що є доволі не типовим у подальшій соціалізації, особливо, якщо врахувати, що в робочих колективах люди переважно різного віку.

– Ми його вже готуємо, що у 18 років він піде своїм шляхом. Ми не з тих батьків, що прив’язують до себе, але з тих батьків, які хочуть мати довірливі відносини з дитиною, щоб він там не никався по кутках. Якщо він чогось хоче, то може сказати. Домашнє навчання дозволяє не виростити «мамінкіного синочка» в тому плані, що дитина не залежить від тебе.

Діти у середовищі Марка дещо заздрять тому, що хлопчик навчається вдома. Він говорить, що зазвичай довго не розповідає що до чого, а просто говорить:

– Я відповідаю, що мені 9 років, раніше я вчився в 26 школі, тепер на домашньому навчанні і мене мама вчить. Я їм особливо про це не розповідаю, бо це дуже “заморочліво”.

 

Інна Ахновська та її дорослий хоумскулер Денис

Інна Ахновська одна із перших почала назагал говорити про хоумскулінг у Вінниці. За освітою вона педагог та працює доцентом у Донецькому національному університеті імені Стуса. Сім’я спочатку у 2014 році переїхала з Донецька до Києва, а згодом до Вінниці і син випробовував дистанційне навчання. Хлопцеві сподобалося і вже четвертий рік він навчається вдома, цьогоріч Денис закінчує 11-й клас.

Інна розповідає, що спочатку було дуже важко говорити про хоумскулінг у Вінниці:

– Багато хто не розумів необхідності говорити про це на публіку, наче це – щось ганебне. Однак, у мене була дуже сильна підтримка – БФ «Подільська громада» і ГО «Територія мам». На першому форумі було багато батьків, які давно виношували ідею хоумскулінгу в голові, але просто не наважувались зробити крок. Тобто, в суспільстві це зріло, оскільки ми не є відокремленими; слідкуємо світовим тенденціям.

Інна додає, що до хоумскулінгу готуватися не треба. Майже рік у дітей відбувається «розшколювання», коли дитина звикає до відповідальності, самостійності та самомотивації.

– Син здобув любов до процесу навчання, самомотивацію, самоорганізацію, відчуття свободи. Втратив «вишколення»: розуміння необхідності сидіти і слухати 6 уроків, робити щось з незрозумілою доцільністю (якийсь реферат для «галочки»).

Інна дивується, що чомусь в нашому суспільстві до заочного навчання в університетах ставляться нормально, а до подібного шкільного навчання вдома ще звикають. Хоча особливо ці дві форми не відрізняються.

– До заочки всі звикли, і щодо вишу це нормально сприймається, а от заочна школа – це для нас щось новеньке, тому і не всі розуміють, як це можна не ходити до школи? Крім того, зараз є і дистанційна освіта, і відкрита освіта (ті самі EdEra i Prometheus, до речі, там є цікаві курси, син із задоволенням навчається), – розповідає Інна Ахновська.

За декілька років жінка вже достатньо дослідила домашнє навчання і готова дати декілька порад батькам, які планують перейти на домашнє навчання або ж вже перейшли. Інна говорить, що вона в жодному разі не нав’язує свою думку і кожен має право власного вибору. В першу чергу жінка радить любити світ і бути готовим постійно вчитися разом з дитиною.

Топ-5 порад для батьків хоумскулерів від Інни Ахновської

По-перше: знайдіть те, що вам подобається: що б ви робили безкоштовно чи чим хотіли займатися в дитинстві, про що можете говорити годинами – спробуйте передати цей блиск в очах дитині. Можливо, ця сфера дитині й не сподобається, але любов до справи – це заразно.

По-друге: ходіть з дитиною на різні цікаві заходи, до музеїв, подорожуйте, і весь цей час спостерігайте: ви обов‘язково зрозумієте, які інтереси в дитини.

По-третє: нехай дитина випробовує себе: різні гуртки, секції, індивідуальні репетитори. Дитина повинна спробувати, щоб знати, подобається чи ні.

Четверте: читайте вголос, з любов’ю, якомога більше читайте: тоді дитина завжди любитиме книги.

П‘яте: розмовляйте з дитиною. На будь-які теми, не думаючи, що вона для цього замала чи не зрозуміє. Буде міцний зв‘язок – не буде «йоржистого” пубертатного періоду.

– Хоумскулінг означає відсутність режиму. Тобто, є щось обов‘язкове і незмінне: наприклад, заняття в комп‘ютерній академії. Є уроки кожен день, три з них (до ЗНО) є обов‘язковими, інші – за вибором. Є обов‘язковою пробіжка зранку, інше може змінюватися. Навіть дистанційні курси: зараз весь світ прямує до вільного навчання, якщо сьогодні не зміг подивитись вебінар – завтра тобі надішлють запис!

Психологиня Юлія Короцінська: про переваги, недоліки та важливість розуміння дитини

Юлія Короцінська розповідає про досвід роботи із дітьми-хоумскулерами, кому підходить такий формат і до чого мають бути готовими батьки.

До переваг домашнього навчання психологиня в першу чергу відносить економію часу (на дорогу, заходи, які дитині не цікаві), індивідуальний підхід та зручний графік. А от щодо недоліків, то це можливі труднощі соціалізації, «залипання» в гаджетах, адже навчання часто здійснюється саме з їх допомогою.

– Такий формат навчання підходить дітям організованим, тим, які вже мають життєві цілі та власне коло спілкування. Адже домашнє навчання передбачає певну міру відповідальності, вміння планувати власний час та різноманітні інтереси окрім навчання. А спілкування з однолітками – надзвичайно важлива складова життя дитини і навіть необхідність для подальшої самореалізації, – говорить Юлія.

Психологиня вважає, що такий формат навчання підходить для юних спортсменів, дітей-інтровертів, яким важко у масовій школі та обдарованих дітей. Додає, що навчання на дому варто обов’язково поєднувати з відвідуванням різноманітних гуртків, заходів, сімейним спілкуванням. Без активної участі батьків тут теж не обходиться.

Юлія не радить таку форму навчання у молодшій школі через недостатньо сформовані вольові якості та потребу у сенсорному і соціальному розвитку.

– Молодшому школяреві потрібно не лише побачити чи уявити, а й спробувати на дотик, запах, побачити як це саме завдання виконують однолітки, щоб бачити, до чого прагнути та сформувати здорову самооцінку. Не слід забувати, що малювання, праця, фізкультура дуже важливі для дитини – це орієнтація у просторі, розвиток мозкових структур завдяки дрібній моториці рук. А контакт з природніми та різними за своїми характеристиками матеріалами допомагає психологічному розвантаженню, налагодженню міжпівкульної взаємодії, розвитку уяви та образного мислення.

Виняток складають сім’ї, де батьки приймають активну участь у навчанні дитини і готові урізноманітнювати заняття екскурсіями, додатковими творчими завданнями.

Перехід до хоумскулінг та певну його популярність Юлія пояснює тим, що сучасне суспільство прагне не до масовості, а до індивідуалізму. Діти не хочуть бути, як усі, вони почали прагнути зберегти себе. Багато батьків та дітей скаржаться на агресію в шкільних колективах. Також це повільність реорганізації системи освіти, адже діти зараз інші, їм потрібен інший темп та інші пріоритети.

– Діти часто кажуть «навіщо мені заучувати щось, якщо за потреби, я це легко відшукаю в інтернеті» – і це правда. Нині на перший план виходять такі якості як креативність, багатозадачність, вміння презентувати себе, керувати емоціями та аргументувати власну позицію. Суспільство вимагає нових ідей, а не відтворення старих, – зазначає психологиня.

Якщо дитина хоче перейти на домашнє навчання, то Юлія радить  першу чергу батькам обговорити дане питання з дитиною, зрозуміти її мотивацію. Поцікавитися самим форматом такого навчання, поспілкуватися з педагогами, іншими батьками, що обрали домашнє навчання для своїх дітей. Чітко обговорити з дитиною процес навчання та очікування від неї. Разом скласти графік, довготривалі та короткотривалі плани.

– І лише коли ви і дитина розумієте, який зміст вкладено у це сучасне слово «хоумскулінг» – можете сідати в цей «потяг».

Фото Ольги Мірошниченко та із сторінок Інни Ахновської та Юлії Короцінської