Партнерський матеріал
Після початку повномасштабного вторгнення Вінниця стала прихистком для багатьох, хто був змушений покинути домівки та облаштовувати побут з чистого аркуша. Зокрема, місто стало новим домом для численної кількості ІТ-фахівців та їх сімей, які переїхали з інших регіонів України. За даними ресурсу Dou кількість таких у Вінниці збільшилася на 14%. Спеціалісти компанії EPAM Україна розповіли, чим приваблює їх місто та за чим вони сумують після Харкова.
«У Вінниці я перестала боятися змін і перейшла на українську», – Лілія Пасатецька, адміністративна менеджерка.
– Ми з сім’єю залишались в Харкові до початку березня. Наш район – Салтівка – сильно страждав від обстрілів, проте спершу я не відчувала страху, здавалось, що зовсім скоро все закінчиться. Коли на Харків почали скидати бомби, ми переїхали до батьків за місто, а згодом дізнались, що обстріляли наш будинок та авто, – говорить Ліля, яка вже вісім місяців мешкає у Вінниці.
Ліля зазначає, що від початку повномасштабного вторгнення EPAM виділила фінансову допомогу для працівників та членів їхніх сімей. Компанія пропонувала допомогу з пошуком житла, перевезенням до кордону для можливої релокації. Ліля має маленьку донечку, тож задля її безпеки з середини літа вони з чоловіком почали пошуки нового місця для життя. «Для переїзду ми шукали місто, яке б знаходилось ближче до рідного Харкова, однак де ми могли б відчувати себе більш безпечно. У Вінниці працюють дитячі садочки, є офіси нашої компанії».
За словами Лілі, кіт та дитина – не найкращі супутники для пошуку квартири та це не єдині складнощі, які трапились на шляху. «Ми приїхали самі, було складно орієнтуватись у Вінниці, бо перший час зовсім не знали міста. На цьому етапі дуже допомагала підтримка колег, мені з ними дуже пощастило. Відчувала їх розуміння та бажання допомогти».
Ліля зазначає, що найбільшою перевагою міста є його компактність – дістатись з однієї частини міста в іншу деколи можна за 15 хвилин. «Мене тішить простота та щирість вінничан. Спершу мене навіть дивувало, що донечку постійно пригощали смаколиками на ринку або у громадському транспорті».
Найближчі роки Ліля планує залишитись у Вінниці, але не виключає, що згодом знову шукатиме новий дім. «Я бачу, що переселенці, ті, для кого Вінниця стала рідною, спонукають місто до змін. Я дуже сумую за парковими зонами Харкова, таких місць не вистачає тут. Сподіваюсь, зовсім скоро це надолужиться». На думку Лілі, Вінницю найбільше характеризує Центральна Соборна вулиця та сквер Європейської площі. «Я звикла, що площі в Харкові завжди великі, у Вінниці вона маленька, але в цьому її неповторний шарм».
Переїзд часто спонукає до внутрішніх трансформацій і Ліля не стала виключенням. «Я перестала боятися змін, намагаюсь легко сприймати невідомість». Після переїзду вона перейшла на українську мову і стала частіше працювати з офісу, до того ж зовсім недавно EPAM відкрив двері нового офісу в центрі міста.
«Тут зручно, але пересилює бажання повернутися додому», – Денис Щербаков, системний інженер.
Для Дениса перша асоціація з Вінницею – набережна річки Південний Буг. «Ввечері там можна побачити фантастичний захід сонця, навпроти – острів Кемпа, куди можна прокататися влітку на катамарані».
Денис народився в Харкові, після повномасштабного вторгнення російський снаряд прилетів у двір поруч з його будинком. Перші два тижні він гостював у родичів за містом, але згодом вирішив шукати місто для переїзду. «Я орієнтувався на те, чи маю в цьому місті знайомих, які б могли допомогти з пошуком квартири». Двоюрідна сестра допомогла обрати житло у Вінниці, до того ж місто знаходиться поруч зі столицею.
Однією з суттєвих переваг Денис, як і Ліля, називає компактність міста. «В Харкові дорога до офісу займала понад годину, натомість у Вінниці за 10 хвилин я вже на робочому місці». Зручність у пересуванні громадським транспортом – ще одна перевага, на якій наголошує хлопець. «Тролейбуси та трамваї завжди їздять за графіком, не доводиться довго чекати, до того ж табло на зупинці вказує, скільки часу залишилось до приїзду транспорту».
За словами Дениса, у вінницькому офісі компанії працює дуже багато земляків. Під час однієї з тривог хлопцю вдалось познайомитись з харківськими IT-спеціалістами різних компаній, які також переїхали до міста. Робота та колеги дуже підтримували після переїзду.
Денис сумує за Центральним парком Харкова, розмаїттям сучасних атракціонів, а також великих торговельних центрів. Зазначає, що йому подобається Вінниця, проте бажання повернутися до рідного Харкова пересилює.
«У Вінниці почнеться нова історія моєї родини», – Роман Прес, Java-розробник.
Родом з Вінниці, все свідоме життя Роман провів у Харкові. За його словами, перед повномасштабним вторгненням у місті відчувалось напруження, тому ще в листопаді хлопець переїхав до батьків з квартири, яку винаймав на Північній Салтівці. «Весь час була інформація про війська в Бєлгороді, спрацювали інстинкти. Я об’єднав всю сім’ю та продумав план на випадок ескалації ситуації. Я поїхав з міста за 10 днів до наступу, батьки спочатку не хотіли їхати, втім після 24 лютого я організував їх переїзд».
Спочатку Рома гостював у своєї тітки в Ладижині, втім теплоелектростанція у місті, де працюють рідні, часто ставала мішенню для обстрілів. «Я прожив в Ладижині 3-4 місяці й переїхав ближче до Вінниці. Трішки втомився від околиць, хотілось бути ближче до офісу». В дитинстві Рома часто гостював в місті у родичів, тож Вінниця тепло прийняла його у свої обійми. Родина допомогла адаптуватись в перші дні. Хлопець, як і колеги, підмічає добродушність вінничан: «На переході машини завжди пропускають, не чекаєш довго, поки хтось зупиниться. Це дрібниця, але з таких дрібничок складається велика картина». Здивований, що тут дуже багато велосипедних доріжок, що робить його більш комфортним для життя.
Харків хлопець характеризує як місто з фокусом на освіту, натомість у Вінниці добре розвинена медицина: «Тут є велика лікарня ім. Пирогова. У квітні там виконали першу у регіоні операцію з пересадки серця». Рома поділяє думку тих, хто акцентує на розвитку благоустрою, – місту не завадять нові парки, дороги, архітектура.
Хоча в Харкові залишилась суттєва частина життя Романа, у Вінниці розгортається його нова історія. «Ми з рідними вже звикли до міста, немає сил та бажання рухатися кудись далі». Хлопець відмічає, що переїзд зробив його більш відповідальним.
А ще він радить не обмежуватися містом. Чарівні краєвиди, природу, історію можна відчути поруч в області, біля руїн старого замку в містечку Брацлав, яке також розташоване на Південному Бузі.
Фото надані EPAM Україна
Дякуємо!
Тепер редактори знають.